Ухвала суду № 13546173, 28.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2011 року справа №2а-5198/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г. , Губської Л.В.

за відсутності представників сторін:

від позивача - не з'явились

від відповідача не з'явились

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 15.11.2010 року

у справі № 2а-5198/10/1270

за позовом Державного підприємства “Свердловантрацит” в особі Відокремленого підрозділу “Шахта “Червоний партизан”

до відповідача Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Свердловськантрацит” в особі Відокремленого підрозділу “Шахта “Червоний партизан” звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про скасування податкових повідомлень рішень від 12.02.2007 року:

- № 000051/1840/0 про зобовязання сплатити штраф в сумі 4026 грн. 19 коп. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання по платі за користування надрами;

- № 000050/1840/0 про зобовязання сплатити штраф в сумі 64826 грн. 89 коп. за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобовязання по платі за користування надрами;

-№ 000049/1840/0 про зобовязання сплатити штраф в сумі 13237 грн. 39 коп. за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання по платі за користування надрами;

- № 000048/1840/0 про зобовязання сплатити штраф в сумі 71119 грн. 85 коп. за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання за забруднення навколишнього природного середовища;

- № 000053/1840/0 про зобовязання сплатити штраф в сумі 5174 грн. 22 коп. за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання по платі за спеціальне водокористування;

- № 000052/1840/0 про зобовязання сплатити штраф в сумі 939 грн. 78 коп. за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання по платі за спеціальне водокористування;

- № 000054/1840/0 про зобовязання сплатити штраф в сумі 3750 грн. за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання по платі за спеціальне водокористування.

Постановою Господарського суду Луганської області від 25.05.2007 року у справі № 18/143н-ад, яка ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2007 рокузалишена без змін, в задоволені позовної заяви відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2010 року постанова Господарського суду Луганської області від 25.05.2007 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2007 року скасовані, справа направлена до суду першої інстанції.

Ухвалюючи рішення Вищий адміністративний суд України виходив з того, що позивачем наданий перелік платіжних доручень, в яких зазначений період, за який здійснюється сплата податкових зобов'язань, але судами не з'ясовано питання щодо періодів, за які здійснювалось нарахування штрафних санкцій.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.11.2010 року у справі № 2а-5198/10/1270 (суддя Ковальова Т.І.) позовна заява задоволена.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем визначене в платіжних дорученнях призначення платежу та, змінюючи напрямок таких платежів, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений Законами України та Конституцією.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує на те, що позивачем пропущений річний строк, встановлений для звернення до суду з позовними заявами статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на час звернення.

Зазначає, що за штраф на підставі п.п. 17.1.7 п 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" застосовується якщо платник податку не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Наполягає на тому, що чинним законодавством, зокрема, п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковому органу надане право змінювати призначення платежу, визначеному платником, та зараховувати кошти в рахунок погашення податкового боргу, який виник раніше.

Представники осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи наведене, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.

В основу податкових повідомлень рішень, які оспорювались, покладені акти від 30.01.2007 року № 45-15-20-26350009, № 47-15-20-26350009, № 48-15-20-26350009 про результати невиїзної перевірки своєчасності внесення до бюджету сум податкових зобовязань по платі за користування надрами, збору за забруднення навколишнього природного середовища, збору за спеціальне водокористування відповідно.

За результатами перевірки встановлене порушення ДП “Свердловантрацит” вимог п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань за вищезазначеними податками.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, оскільки вважає, що п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковому органу надане право змінювати призначення платежу та направляти суми сплачених податкових зобовязань за конкретний податковий період в рахунок погашення несплаченого податкового боргу за попередні податкові періоди.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні” , ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податковий орган функцій ДПА України затверджена Інструкція про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України.

Таким чином, відповідач у справі субєкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції стосовно субєктів господарювання, у тому числі, щодо повноти та своєчасності надходжень платежів до бюджету.

Наряду з викладеним, колегія суддів вважає, що змінюючи напрямок платежу, визначеному платником податку в платіжному документі, податкова інспекція діяла з перевищенням повноважень та не у спосіб, встановлений Законом, з наступних підстав.

Згідно п.1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у відповідних розмірах.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у п.5.3. ст.5 наведеного Закону, відповідно до п.п.5.3.1 якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно п.7.1 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж закону.

Оскільки Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Інструкцією затвердженою Наказом Головної Державної податкової інспекції України 18.07.2005 року № 276, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123, податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежів, які зазначені у платіжних дорученнях, платників податків, відповідач неправомірно вважає, що суми податкових зобов'язань, зазначені у деклараціях, сплачені з порушенням граничних строків.

Колегія суддів не приймає до уваги довід заявника апеляційної скарги щодо порушення позивачем строку, встановленого для звернення до суду з позовними заявами про захист порушеного права статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент спірних взаємовідносин, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до суду з заявою про відмову в задоволені позовної заяви з підстав пропуску процесуального строку.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття податкових повідомлень рішень про застосування фінансових санкцій відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував норми матеріального права, доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються, тому підстав для скасування постанови суду не вбачається.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 1, 4, 5, 7, 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 2, ст. 9, ст. 99, ст. 100, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 197 п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.11.2010 року у справі № 2а-5198/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.11.2010 року у справі № 2а-5198/10/1270 за позовом Державного підприємства “Свердловантрацит” в особі Відокремленого підрозділу “Шахта “Червоний партизан” до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про скасування податкових повідомлень рішень залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська