Постанова № 13544487, 25.01.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2011 р. Справа № 67/02-10

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Черваньов Д.О. (дов. б/н від 13.09.2010 року)

відповідача - Чудовський Д.О. (дов. № 01/10 від 19.10.2010 р.)

третьої особи - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "КОМБІНАТ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ", м. Харків (вх. № 3821 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2010 р. у справі № 67/02-10

за позовом Закритого акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський", м. Харків

до Комунального підприємства "КОМБІНАТ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ", м. Харків про стягнення 82 359,94 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ЗАТ "Хлібозавод "САЛТІВСЬКИЙ", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд стягнути на свою користь з відповідача, КП "КОМБІНАТ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ", суму основного боргу - 79794,75 грн., пеню за порушення строку оплати за період з 24.06.2010 р. по 07.07.2010 р. - 558,56 грн., пеню за порушення строку оплати за період з 08.07.2010 р. по 31.07.2010 р. - 957,53 грн., витрати зі сплати державного мита - 813,10 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.10.2010 р. по справі № 67/02-10 (суддя Буракова А.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з КП "КОМБІНАТ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ" на користь ЗАТ "Хлібозавод "САЛТІВСЬКИЙ" 79794,75 грн. - основного боргу, 1516,09 грн. - пені, 813,10 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, КП "КОМБІНАТ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ", з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2010 року по справі № 67/02-10 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване відповідачем рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Головне управління Державного казначейства України в Харківській області відзив на апеляційну скаргу не надало, в судове засідання представник 3-ї особи не з’явився, докази належного повідомлення про час там місце розгляду справи знаходяться в матеріалах справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних обставин.

Матеріали справи свідчать про те, що звертаючись до господарського суду Харківської області з даним позовом, ЗАТ "Хлібозавод "САЛТІВСЬКИЙ" послався на те, що між сторонами у справі укладено два договори поставки від 11.01.2010р., зокрема № 34 та № б/н.

Проаналізувавши умови цих договорів та дослідивши надані позивачем докази, господарський суд встановив, що позивач свої зобов’язання за договорами поставки № 34 від 11.01.2010р. та № б/н від 11.01.2010р. виконав у повному обсязі, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 279497,67 грн., що підтверджується наявним у справі реєстром несплачених товаротранспортних накладних (аркуші справи 31-38), але відповідач в порушення умов цих договорів за отриманий товар розрахувався лише частково в сумі 199702,92 грн. Заборгованість склала 79794,75 грн. Направлена позивачем на адресу відповідача 09.07.2010р. за вих. № 231 претензія з вимогою оплатити заборгованість за поставлену продукцію в сумі 79794,75 грн., повернулась на адресу позивача з відміткою органу поштового зв’язку "за закінченням строку зберігання".

Приймаючи рішення у даній справі по суті позовних вимог господарський суд з огляду на встановлені ним обставини та посилаючись на приписи статей 509, 525, 526, 530, 629, 712, Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 198 Господарського кодексу України дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 79794,75 грн.

Поряд з цим, керуючись статтями 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, а також з огляду на обумовлені пунктами 5.2., 8.2. Договору поставки № 34 умови відповідальності Покупця, господарський суд відповідно до розрахунку позивача, поданого разом з позовною заявою, визначився, що розмір пені за період з 24.06.2010 р. по 07.07.2010 р. в сумі 558,56 грн. та за період з 08.07.2010 р. по 31.07.2010 р. в сумі є обґрунтованим, а позовна вимога про стягнення пені в загальній сумі 1516,09 грн. підлягає задоволенню.

Проте з даними висновками господарського суду не може погодитись колегія суддів, оскільки при винесенні рішення судом не встановлені дійсні права та обов’язки сторін, а також не враховані обставини, суттєві для розгляду цього спору.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування вимог по стягненню заборгованості, позивач посилався на укладення між сторонами у справі двох Договорів поставки від 11.01.2010р. за № 34 та № б/н.

Колегією суддів з’ясовано, що поставка за договором № б/н від 11.01.2010р. фактично не відбувалась, про що сторони не заперечують.

Пунктом 1.1. Договору № 34 від 11.01.2010р. передбачено, що постачальник (позивач) зобов’язується поставити покупцю (відповідачу), а покупець прийняти та оплатити хлібобулочні та кондитерські вироби (далі - продукція) в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним в накладних, які є невід’ємною частиною договору.

На підтвердження здійснених поставок за Договором № 34 від 11.01.2010р. та проведених відповідачем часткових оплат вартості товару за цим Договором позивач надав до позовної заяви лише реєстр несплачених товаротранспортних накладних.

Однак дослідивши обставини справи та надані позивачем документи в підтвердження своїх вимог, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позивачем факту поставки відповідачу продукції саме за Договором № 34.

Надаючи правову оцінку наданому позивачем реєстру несплачених товаротранспортних накладних колегія суддів зауважує, що з його змісту не вбачається за яким саме договором було здійснено поставку продукції, в якому асортименті та на адресу якого підприємства ця продукція поставлялась. Обставини щодо виникнення заборгованості саме за Договором № 34, який є предметом даного судового розгляду, документально не підтверджені, що господарським судом не враховано та призвело до прийняття неправомірного рішення.

Таким чином, позивачем в процесі розгляду справи в суді першої інстанції не вказано, за яким саме договором відповідач неналежно виконав свої договірні обов’язки.

На вимогу ухвали суду апеляційної інстанції від 07.12.2010р. позивач в порядку ст. 101 ГПК України надав належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних за період з 10.01.2010р. по 17.06.2010р.

Оглянувши ці документи колегія суддів визначилась, що вони не відповідають вимогам закону щодо них, оскільки підписані та скріплені печаткою лише продавця, не містять підпису відповідальної особи покупця, що отримала товар, а відтак не підтверджують ні факту поставки, ні кількості поставленого за ними товару та, відповідно, його вартості, як то передбачено пунктом 1.1. Договору № 34. Зазначені товарно-транспортні накладні складені позивачем в односторонньому порядку, а тому не приймаються колегією суддів до уваги, адже юридичної сили вони не мають. Крім того, ці документи у графі «підстави поставки товару»містять дописану від руки відмітку щодо поставки товару за Договором № 34. Проте, враховуючи встановлений колегією суддів під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції факт існування між сторонами інших правовідносин, ніж Договір № 34, тому надані позивачем накладні не можуть свідчити про передачу товару саме за спірним Договором № 34.

В процесі перегляду рішення судом апеляційної інстанції позивач послався на те, що між сторонами у справі існують договірні обов’язки не лише по Договору № 34 від 11.01.2010р., а і по Договору № 27/10, що укладений між сторонами у справі 11.01.2010р. Позивач вказує на те, що оскільки ці договори були укладені в один день, то поставки товару відбувались по цим двом договорам одночасно і з урахуванням проведених відповідачем оплат останній не має заборгованості по Договору № 27/10. Борг існує лише за Договором № 34 від 11.01.2010р.

Враховуючи те, що з урахуванням наявності фактично укладеного між сторонами ще одного договору поставки № 27/10 від 11.01.2010р. позовні вимоги позивачем не змінювались, а даний договір не був предметом розгляду у суді першої інстанції, тому колегія суддів не приймає його до уваги з огляду на приписи частини 3 статті 101 ГПК України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що викладені господарським судом Харківської області в оскаржуваному рішенні від 12.10.2010р. по справі № 67/02-10 висновки не відповідають обставинам справи, і при його прийнятті судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, в зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а вказане рішення –скасуванню, через що у справі слід прийняти нове рішення, яким у позові повинно бути відмовлено.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги колегія суддів вважає за необхідне покласти судові витрати, пов’язані із її розглядом, на позивача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 99, 101, пунктами 2 статті 103, пунктами 1, 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "КОМБІНАТ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ", м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2010р. у справі № 67/02-10 скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський" (61153, м. Харків, вул. Гвардійців - Широнінців, буд. 1, код 31340536) на користь Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" (61001, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 41-Б, код 36816884) 406,55 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 24 січня 2011 року.