Постанова № 13544256, 17.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2011                                                                                           № 2/147

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі           

за участю представників:

від позивача – не з’явився,

від відповідача – Шинкаренко Л.В.,

від прокурора – Рибалка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.06.2010

у справі № 2/147 ( .....)

за позовом                               Малого приватного підприємства «Мрія-93»

до                                                   Київської міської ради

про                                                   визнання укладеною угоди

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Мрія-93» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради про визнання укладеною угоди до договору оренди земельної ділянки від 18.06.2004 №66-6-00162 в редакції, яка підписана Малим приватним підприємством «Мрія-93» на умовах визначених угодою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2010 у справі №2/147 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Підставами для скасування прокурор вважає порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 17.01.2011.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 17.01.2011, не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи всі учасники судового процесу повідомлялись належним чином.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників прокурора та відповідача, встановив наступне.

Статтею 9 Земельного кодексу України, з урахуванням пункту 12 перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок у користування на території міста Києва віднесено до компетенції Київської міської ради.

Частиною 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

На підставі п. 27 рішення Київської міської ради від 02.10.2001 №41/1475 між Київською міською радою та Малим приватним підприємством «Мрія-93» укладено договір оренди земельної ділянки для будівництва та експлуатації павільйону з літнім майданчиком, яка знаходиться у Гідропарку, поряд з Венеціанським мостом у Дніпровському районі м.Києва, що зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 18.06.2004 №66-6-00162 у книзі записів державної реєстрації договорів (а.с. 10-15).

Пунктом 3.1 договору оренди земельної ділянки встановлено, що даний договір укладено на 5 років.

Відповідно до п. 11.7 після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов’язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Рішенням Київської міської ради від 18.06.2009 №667/1723 Малому приватному підприємству «Мрія-93» поновлено на 25 років договір оренди земельної ділянки від 18.06.2004 №66-6-00162 (а.с. 9).

Мале приватне підприємство «Мрія-93» звернулось до Київської міської ради з листом від 25.02.2010 № 78 (а.с. 6), в якому на підставі Закону України «Про оренду землі» та ст. 188 Господарського суду України, просило підписати угоду до договору оренди земельної ділянки від 18.06.2004 № 66-6-00162 про поновлення договору оренди. До вказаного листа позивач надав підписані ним два примірники угоди про внесення змін до вказаного договору.

Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації) надало лист-відповідь від 31.03.2010 № 05-358/9924 (а.с. 8), яким повідомило позивача про те, що станом на дату надання даної відповіді підписані з боку двох сторін – орендодавця та орендаря (МПП «Мрія-93») та нотаріально посвідчена угода до договору оренди земельної ділянки від 18.06.2004 №66-6-00162 до Головного управління земельних ресурсів не надходила; після надходження нотаріально посвідченої угоди до зазначеного договору оренди земельної ділянки, Головне управління земельних ресурсів в установленому порядку забезпечить її реєстрацію.

У зв’язку з тим, що Київрада не надала ні протоколу розбіжностей до угоди, ні заперечень щодо її редакції, суд першої інстанції, керуючись положеннями статті 188 Господарського кодексу України, визнав позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив їх у повному обсязі.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, встановила, що висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог є помилковими, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно з положеннями статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються законом.

Частиною другою статті 16 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Отже, постановлення судом рішення про укладення договору оренди чи його поновлення, є порушенням виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції Київради на здійснення права власності від українського народу та управління землями.

Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З вищенаведеного слідує, що предмет позову - визнання укладеною угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України, не відповідає законодавчо встановленим способам захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції до спірних правовідносин неправильно застосовано норми матеріального права, а саме положення ст. 181 та ст. 188 Господарського кодексу України, які встановлюють загальний порядок укладання та зміни господарських договорів.

Так, стаття 1 Господарського кодексу України, визначаючи предмет регулювання, встановлює, що цей кодекс регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

В той же час, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об’єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря.

Таким чином, земельні відносини, в т.ч. і відносини щодо строкового платного володіння і користування земельною ділянкою, не входять в предмет регулювання Господарського кодексу України, а отже, статті 181 та 188 ГК України, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Малого приватного підприємства «Мрія-93» до Київської міської ради про визнання укладеною угоди до договору оренди земельної ділянки від 18.06.2004 №66-6-00162, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За таких обставин, апеляційна скарга Заступника прокурора міста Києва підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2010 у справі №2/147– скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п.2 ст. 103, п. 4 ст.104, ст.105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2010 у справі №2/147 скасувати.

3.          В позові відмовити повністю.

4.          Стягнути з Малого приватного підприємства «Мрія-93» (юр. адреса: м.Київ, вул. Малишка, буд. 31, кв. 161; факт. адреса: 02139, м.Київ, вул. Микитенка, 11, р/р 26001301281 Дніпровське відділення 7989 ВАТ «Ощадбанк» м. Києва, МФО 320337, код 19493347, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) в доход Державного бюджету України 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 коп.) державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5.          Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва

6.          Матеріали справи № 2/147 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді