Ухвала суду № 135439294, 06.04.2026, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 196/292/26

№ провадження 2/196/448/2026

УХВАЛА

06.04.2026 с-ще Царичанка

Суддя Царичанського районного суду Дніпропетровської області Костюков Д.Г., ознайомившись із позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" звернулось до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, яка подана без додержання вимог, викладених у ст.177 ЦПК України.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За статтями 1, 2 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI визначено, що судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

При цьому, саме суд повинен перевірити, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, тощо, які додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містять відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені законодавством, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Таким чином обов`язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд.

В даному випадку до поданої до суду позовної заяви на підтвердження сплати судового збору представником позивача долучено платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №0617720001 від 26 лютого 2026 року щодо сплати судового збору в розмірі 3 328,00 грн., однак позивачем сплачено судовий збір на рахунок отримувача ГУК у Дн-кій обл/ТГ смтСлобож/22030101 за позовом ТОВ "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 , Дніпровський районний суд Дніпропетровської області.

Таким чином, позивачем в порушення вищевказаних норм не додано платіжного документа про сплату судового збору за подання даної позовної заяви до Царичанського районного суду Дніпропетровської області, а тому вказаний недолік необхідно усунути.

Крім того, зі змісту позовної заяви та її вимог встановлено, що предметами спору у даній справі є два договори, а саме: договір про споживчий кредит/кредитний договір №95387925 від 08.12.2024 року, укладений між ТОВ "ЕКО ФІН" та ОСОБА_1 , та договір №5134496 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.11.2024 року, укладений між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ОСОБА_1 .

Згідно з положеннями п.10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (далі Постанова), подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з положеннями ч.2 ст.4 Закону Украаїни «Про судовий збір», за подачу до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2026 року, відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» складає 3328,00 гривень.

Згідно частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за подачу позовної заяви до суду, ТОВ "Факторинг Партнерс", як набувачу права вимоги про стягнення заборгованості за кожним договором та враховуючи кількість позовних вимог, а саме: заборгованість за 2 (двома) договорами, необхідно сплатити 5 324 грн. 80 коп. (3 328 грн. 00 коп. х 0,8 за подання позовної заяви в електронній формі х 2) судового збору та надати до суду відповідний документ, що підтверджує його сплату.

Отже, в порушення вимог ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви не додано документу, що підтверджує повну сплату судового збору в розмірі, встановленому законом, та не зараховано відповідну суму до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

У зв`язку з наведеним залишення позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 175, 185 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали та роз`яснити, що в іншому випадку позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д.Г. Костюков