Рішення № 13543485, 25.01.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" січня 2011 р. Справа № 15/1548

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

- від позивача: не з'явився,

- від відповідача: Міненко С.В. - представник за дорученням від 21.12.2010р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ інновацій" (м.Житомир)

про стягнення 12426,90 грн.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ інновацій" 12426,90грн., із яких 12000,00грн. основного боргу, 348,00грн. інфляційних, 78,90грн. - 3 % річних, а також 124,27грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 600,00грн. витрат на послуги адвоката.

Позивач в судове засідання 25.01.2011р. не з'явився. До суду 25.01.2011р. від позивача факсимільним зв'язком надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами, у зв'язку з перебуванням у відрядженні. Позивач у клопотанні від 25.01.2011р. зазначає про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві. Крім того, до суду від позивача надійшли: довідка про стан заборгованості відповідача, квитанція про сплату послуг адвоката.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.01.2011р. визнав заборгованість ТОВ "Світ інновацій" перед позивачем за надані послуги з перевезення вантажу в сумі 12000,00грн. Посилається на те, що затримка у розрахунках виникла у зв'язку з затримкою оплати вантажовідправником - ТОВ "Центр Анастасія".

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Світ інновацій” (відповідач у справі) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (позивач у справі) було укладено разовий договір-замовлення №1045 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (а.с. 12-13, 59-60) за умовами якого, позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу від вантажовідправника (ТОВ ”Центр Анастасія”, Україна, Житомирська область, Черняхівський район, смт. Головино) до вантажоодержувача (ТОВ “Торговий дім БІС”, Росія, Санкт-Петербург) згідно CMR, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався сплатити позивачу винагороду за перевезення вантажу в сумі 12 000,00грн. через три дні після отримання копії CMR.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання.

З наявної в матеріалах справи міжнародної товарно-транспортної накладної CMR серії А №0073379 (а.с. 34) вбачається, що Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання згідно з договором- замовленням №1045 виконав належним чином, здійснивши перевезення вантажу від ТОВ ”Центр Анастасія” (Україна) до ТОВ “Торговий дім БІС” (Росія). Вантаж було отримано вантажоотримувачем - ТОВ “Торговий дім БІС” 11.08.2010р., про що свідчить відмітка на примірнику товарно-транспортної накладної CMR.

Відповідно до договору-замовлення №1045 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 04.08.2010р., відповідач зобов'язався сплатити позивачу винагороду за перевезення вантажу в сумі 12000,00грн. через 3 дні після отримання копії.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З матеріалів справи вбачається, що 23.09.2010р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію з вимогою про оплату послуг сумі 12000,00грн. по перевезенню вантажу за договором перевезення №1045. До вимоги позивачем було додано копію CMR серії А №0073379 та копію рахунку № 24 від 11.08.2010р. (а.с.33).

Зазначену вимогу з доданими до неї документами відповідачем було отримано 27.09.2010р., що підтверджується поштовим повідомленням № 0195960 та фіскальним чеком (а.с.31, 32).

Таким чином, у відповідності до умов договору-замовлення №1045 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, відповідач мав провести розрахунки з позивачем у строк до 30.09.2010р.

Відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків не виконав, відповіді на претензії позивачу не направив.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості визнав, однак, доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 12000,00грн. суду не надав.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 12000,00грн. основної заборгованості є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 78,90грн. - 3% річних нарахованих за період з 21.08.2010р. по 08.11.2010р. та 348,00грн. інфляційних нарахованих за вересень 2010 року.

Розглядаючи питання про обґрунтованість нарахування позивачем 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує таке.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведених позивачем нарахувань 3% річних, з урахуванням встановлених обставин по справі та погодженого у договорі строку проведення розрахунків (через 3 дні після отримання копії CMR), господарський суд встановив, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 38,46грн., нарахованих за період з 01.10.2010р. по 08.11.2010р. на суму заборгованості 12000,00грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 38,46грн. У задоволенні позову в частині стягнення 40,44грн. - 3% річних суд відмовляє.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 348,00грн., то господарський суд відмовляє у їх задоволенні з огляду на те, що позивач здійснив нарахування інфляційних за вересень 2010р., тоді як прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання настало з 01.10.2010р. Індекс інфляції нараховується в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню.

Також, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача 600,00грн. витрат за послуги адвоката, 124,00грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно з частиною 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно із ст.12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи договір про надання юридичних послуг № 19/10 від 03.11.2010р., укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 (а.с.19), додаткову угоду до договору № 19/10 від 03.11.2010р. (а.с. 20), акт здачі приймання виконаних робіт від 05.11.2010р. (а.с. 21), нотаріально засвідчену копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності №3751 видане 28.05.2009р. гр.ОСОБА_3 (а.с.35), розрахунок вартості наданих юридичних послуг (а.с.36) та квитанцію №025501 від 05.11.2010р. про сплату позивачем адвокату ОСОБА_3 гонорару в сумі 600,00грн. (а.с.49).

Відповідно до ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладене, судові витрати по сплаті послуг адвоката, державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 625 ЦК України, ч.1 ст. 173, ч.1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 49, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Світ інновацій” (10014, м.Житомир, вул. Любарська, буд. 10-А, кв. 2, ідентифікаційний код 36169472)

на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (04108, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

- 12000,00грн. основного боргу,

- 38,46грн. - 3% річних,

- 120,38грн. витрат по сплаті державного мита,

- 228,62грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,

- 581,25грн. витрат на послуги адвоката.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "27" січня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - до справи;

2 - позивачу (рек. з пов.);

3 - відповідачу.