Рішення № 13543473, 20.01.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" січня 2011 р.Справа № 17/1623

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - дов. від 19.11.2010р.

від відповідача Філіпчук С.В. - дов. від 10.07.2009р.

Розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Династія 2008" (м.Жмеринка, Вінницька область)

до Фермерського господарства ім. Івана Франка (с. Райки Бердичівського району)

про стягнення 122294,76 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 122294,76грн., з яких: 91177,30грн. основного боргу, 22794,33грн. 25% штрафу, 2516,75грн. пені, 49,00грн. 3% річних, 5757,38грн. інфляційних.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором поставки №29 від 19.05.2010р., в частині сплати позивачу фактично отриманого відповідачем товару у встановлений договором строк.

Представник позивача в судовому засіданні 20.01.2011р. позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, викладених у позовній заяві. Надав усні пояснення по суті спору, відповів на поставлені судом питання.

Надав для огляду суду оригінали: договору поставки №29 від 19.05.2010р.; додатків №1 від 19.05.2010р., №2 від 12.05.2010р. до договору №29 від 19.05.2010р.; довіреностей №012 від 19.05.2010р., №36 від 21.05.2010р., накладних №181 від 19.05.2010р., №80 від 21.05.2010р.

Надав для залучення до матеріалів справи: довідку про стан заборгованості відповідача №3 від 20.01.2011р.; акт звірки взаємних розрахунків від 20.01.2011р., підписаний та завірений печаткою лише зі сторони позивача.; копії (оригінали - для огляду) свідоцтва про державну реєстрацію щодо себе, довідки з ЄДРПОУ щодо себе.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.01.2011р. проти позову заперечив повністю, водночас відзиву на позов не суду не надав, вимог ухвали суду від 14.12.2010р. не виконав.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2010р. між Приватним підприємством "Династія 2008" - постачальник (позивач) і Фермерським господарством ім. Івана Франка - покупець (відповідач) було укладено договір поставки №29 (а.с.12-14), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши визначену договором грошову суму.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки є продукція виробничо-технічного призначення, найменування, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару, термін оплати, а також інші умови визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є його невід'ємними частинами договору. (п. 1 догвору).

У пункті 2 вищезазначеного договору встановлено, що покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках. А у випадках, якщо покупець з вагомих причин не зможе розрахуватись за отриманий від постачальника товар грошовими коштами, то він має право провести такий розрахунок сільськогосподарською продукцією по її середній ринковій вартості, що визначається шляхом усереднення ціни на таку продукцію у трьох провідних національних трейдерів, тільки за письмовою згодою постачальника.

Згідно з додатку №1 від 19.05.2010р. до договору поставки №29 від 19.05.2010р. покупець повинен розрахуватися з постачальником за отриманий товар (Дерозал, Тітус, Гранстар Про) на суму 6028,35грн., що складає 15% вартості товару - 25 травня 2010р., а 34160,66грн., що складає 85% вартості Товару - 15.09.2010р. (а.с.14, зворотній бік).

Згідно з додатку №2 від 19.05.2010р. до договору поставки №29 від 19.05.2010р. покупець повинен розрахуватися з постачальником за отриманий товар (Фастак) на суму 15000,00грн., що складає 22,23% вартості товару - 21 травня 2010р., а 52488,00грн., що складає 77,77% вартості товару - 15.09.2010р. (а.с.14).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 107677,01грн, що підтверджується накладними: №181 від 19.05.2010р. (а.с. 16), №80 від 21.05.2010р. (а.с. 18), довіреностями на отримання ТМЦ №36 від 21.05.2010р. (а.с. 17), №012 від 19.05.2010р. (а.с. 15).

Як зазначає позивач, з приводу якості поставленого товару у сторін претензій не було. У травні 2010р. відповідач сплатив позивачу лише 16500грн.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару належним чином не виконав, внаслідок чого створилась заборгованість в сумі 91177,30грн.

Позивач направив відповідачу претензію від 18.10.2010р. (а.с.19-20) про сплату боргу.

Однак, відповідач залишив дану претензію без задоволення.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Також за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі п. 7.2.1. договору просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 15.09.2010р. по 19.11.2010р., яка згідно розрахунку позивача становить 2516,75грн. та 25% річних від суми заборгованості. (а.с.7).

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Згідно п.7.2.1. договору, покупець несе відповідальність за затримку з оплатою Продавцю за поставлений Товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% вартості від суми боргу (його неоплаченої частини), а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення суми заборгованості за кожен день протермінування оплати.

Проте, визначаючи порядок нарахування пені за неналежне виконання зобов'язання за договором №29 від 19.05.2010р., позивач не врахував положення ст. 253 ЦК України.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, момент, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання зобов'язання, настане з 16.09.2010р.

Водночас, перевіривши розрахунок пені та 25% штрафу від суми заборгованості відповідача, суд вважає його обгрунтованими та таким, що підлягає задоволенню 25% штрафу на суму 22794,33грн., а пені на суму 2516,75грн.

Крім суми основного боргу та штрафних санкцій, позивач просить господарський суд, на підставі ст.625 ЦК України, стягнути з відповідача за прострочення грошового зобовязання 3% річних за період з 15.09.2010р. по 19.11.2010р. у сумі 49,00грн. та 5757,38грн. інфляційних за період вересень - жовтень 2010р.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с.7) сума інфляційний за період вересень - жовтень 2010р. становить 3113,24грн.

Проте, визначаючи порядок нарахування 3% річних та інфляційних позивач не врахував положення ст. 253 ЦК України, згідно якої прострочення виконання зобов'язання має місце з 16.09.2010р. про що зазначено вище.

Відповідно до рекомендації Верховного суду України №62-97 від 03.04.1997р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду.

При застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, відповідно умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується з періоду з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається із слідкуючого місяця. Отже, інфляційні нарахування повинні нараховуватись лише за жовтень 2010р. Таким чином, позивач необґрунтовано нарахував інфляційні нарахування за вересень 2010р. Враховуючи викладене, суд самостійно здійснює розрахунок інфляційних (91177,30грн. (сума боргу) х 100,5% ) -91177,30грн. (сума боргу)= 455,89грн.

Отже, перерахувавши розмір інфляційних суд встановив, що розмір інфляційних має бути більшим, ніж той, який нарахований позивачем, тому суд задовольняє позов в цій частині в повному обсязі.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 455,89грн. інфляційних та 49,00грн. 3% річних.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача - 5000,00грн. витрат за оплату послуг адвоката, що виникли внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань, на підставі Угоди №44 від 18.11.2010р. (а.с.8).

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи угоду №44 від 18.11.2010р., укладену між адвокатом ОСОБА_1 та ПП "Династія 2008" (а.с. 8), квитанцію №44 від 20.11.2010р. про сплату позивачем адвокату ОСОБА_1 гонорару в сумі 5000,00грн. згідно угоди №44 від 18.11.2010р.

Пунктом 4 угоди №44 від 18.11.2010р. сторонами встановлено, що адвокат здійснює: представництво інтересів ПП "Династія 2008" як позивача у господарському суді Житомирської області по справі про стягнення з Фермерського господарства ім. Івана Франка заборгованості із повноваженнями, визначеними ст. 22, ст.28 ГПК України, а також довіреністю, яка є невід'ємною частиною даної угоди.

Директором ПП "Династія 2008" 19.11.2010р. видано довіреність адвокату ОСОБА_1 на представництво інтересів підприємства (а.с.10).

Згідно пункту 28 Інформаційного листа від 18.03.2008. №01-8/164, п.12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України" та в абзаці третьому п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 №01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", відповідно до яких у визначенні розумного необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене та статтю 33 Правил адвокатської етики, якою передбачено, що судові витрати повинні мати розумно обґрунтований розмір, а також приймаючи до уваги ціну позову та тривалість розгляду і складність справи, вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в регіоні, господарський суд дійшов висновку, що витрати по оплаті послуг адвоката в даній справі є завищені, тому зменшує їх розмір до 3000,00грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати суми заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності з чинним законодавством та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 116993,27грн. з яких: 91177,30грн. основного боргу, 22794,33грн. 25% штрафу, 2516,75грн. пені, 49,00грн. 3% річних, 455,89грн. інфляційних.

В частині стягнення 5301,49грн. інфляційних нарахувань та 2000,00грн. адвокатських послуг в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно обґрунтовано заявленим позовним вимогам.

На підставі ст.ст. 525, 526, 546, 610, 625 ЦК України, ст.193, ГК України, керуючись ст.ст.49, 80 п. 4, 82-84,85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства імені Івана Франка 13333, Житомирська обл., Бердичівський район, с. Райки, вул. Коцюбинського, буд. 591, ідентифікаційний код 33136952 на користь Приватного підприємства "Династія 2008", 23100, Вінницька обл., м. Жмеринка, вул. Осіпенко, буд 14, ідентифікаційний код 36292833 :

- 91177,30грн. основного боргу;

- 22794,33грн. 25% штрафу;

- 2516,75грн. пені;

- 49,00грн. 3% річних;

- 455,89грн. інфляційних;

- 3000,00 грн. адвокатських послуг ;

- 1169,93грн. витрат по сплаті державного мита;

- 225,77грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 5301,49грн. інфляційних нарахувань в позові відмовити.

4. В частині стягнення 2000,00 грн. адвокатських послуг в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяШніт А.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3- відповідачу