Ухвала суду № 13543433, 26.01.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"26" січня 2011 р.

Справа № 3/59-38.

Голова господарського суду Волинської області, суддя Кравчук В.О., розглянувши

заяву публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз”, м.Луцьк

про розстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 25.11.2010р.

у справі №3/59-38

за позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз"

Суддя Кравчук В.О.

Представники:

від заявника (боржника): Собчук Б.В., юрисконсульт, довіреність від 16.12.2010 року №2620/6-3, Бальбуза В.П., юрисконсульт, довіреність від 16.12.2010 р. №2622/6-3

від стягувача: Левицька М.І., фахівець відділу по роботі з борговими зобов’язаннями, довіреність від 12.01.2010 р. №10/10

Суть спору: рішенням господарського суду Волинської області від 25.11.2010р. у справі №3/59-38 було постановлено стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз” (43000, м. Луцьк, вул.. І. Франка, 12, п/р 26006229576001 у ВГРУ “Приватбанк”, МФО 303440, код ЄДРПОУ 03339459) на користь дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул.. Шолуденка, 1, р/р 26008301970 в ВАТ “Ощадбанк”, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) 1 936 970,00 грн. заборгованості, 211129,73 грн. суми інфляційних нарахувань, 79098,11 грн. трьох процентів річних, 48 954,93 грн. пені, всього 2 276 152,77 грн., а також 22779,20 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 235,43 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На виконання рішення господарського суду Волинської області від 25.11.2010р. у справі №3/59-38 було видано наказ №3/59-1 від 06.12.2010р.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз” звернулось до господарського суду із уточненою заявою від 26.01.2011р. (первісна заява від 18.01.2011 р.)про розстрочку виконання рішення суду від 25.11.2010р. у справі №3/59-38 рівними частинами – 65690,49 грн. на три роки з 2011 року по 2013 рік.

Ухвалою суду від 20.01.2011р. зазначену заяву було прийнято до розгляду та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

В обґрунтування заявлених вимог боржник посилається на існування обставин, котрі ускладнюють та роблять неможливим виконання рішення господарського суду. Зазначеними заявником обставинами, а відтак і підставами для відстрочки виконання рішення суду на один рік виступають скрутне матеріальне становище товариства, яке пов’язане зі збитковістю основних видів діяльності – транспортування та постачання природного газу, крім того, ситуація ускладнюється невиконанням зі сторони суб’єктів паливно-енергетичного комплексу своїх зобов’язань перед ПАТ «Волиньгаз» по сплаті послуг з транспортування та постачання природного газу для підприємств ТКЕ, промислових та комунально-побутових підприємств регіону, населення. Також товариство у заяві зазначає, що виконання рішення призведе до того, що підприємство буде поставлено в умови, коли здійснення господарської діяльності - в першу чергу забезпечення безаварійного та безперебійного постачання природним газом споживачів регіону - стане неможливим, як і виконання зобов'язань з оплати праці перед трудовим колективом підприємства та здійснення податкових платежів до державного бюджету.

В судовому засіданні представники товариства заяву про розстрочку виконання рішення суду на три роки підтримали та просять суд задовольнити останню в повному об’ємі.

Клопотання представника боржника про відкладення розгляду заяви з метою подачі додаткових доказів, які підтверджують наявність значної кількості зведених виконавчих проваджень та заборгованості в сумі більш ніж двісті мільйонів гривень, суд ухвалив відхилити, як необґрунтоване, оскільки, в силу ст.. 121 Господарського процесуального кодексу України питання про розстрочку виконання рішення повинно бути розглянуто господарським судом протягом десяти днів з дня подання заяви. У заявника існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду додаткових пояснень, документів з приводу пред’явленої заяви.

Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” у запереченнях від 25.01.2011р. №31/10-746 та представник останньої в судовому засіданні заяву ПАТ „Волиньгаз” про розстрочку виконання рішення суду заперечили з посиланням на те, що боржник є підприємством, яке здійснює підприємницьку діяльність та володіє обіговими коштами та активами, на які може бути накладене стягнення, що в свою чергу, усуває обставини, які ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим.

Разом з тим, ДК „Газ України” забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, тобто в якості державного підприємства виступає об’єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Основна частина газу, яка поставляється споживачам України, особливо промисловим, це газ додатково закуплений НАК „Нафтогаз України” по імпорту, який передається ДК „Газ України” для подальшої реалізації. ДК „Газ України” для безперервного постачання газу споживачам повинна постійно проводити розрахунки за отриманий газ іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов’язано з оплатою вартості газу вітчизняними споживачами на користь ДК „Газ України”. Несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою зупинення постачання природного газу на територію України. Відсутність коштів у ДК „Газ України”, як наслідок, може призвести до неможливості придбати природний газ для забезпечення потреб всіх споживачів в межах України, в тому числі, придбати в майбутньому природний газ для його подальшої реалізації на території Волинської області, зокрема, і для ПАТ „Волиньгаз”.

Також важливе значення має та обставина, що ДК «Газ України» не є газовидобувною компанією. Єдиним видом діяльності компанії є закупівля та подальше постачання природного газу споживачам, тобто інших джерел погашення заборгованості за спожитий газ, ніж стягнення останньої в судовому порядку зі своїх контрагентів у ДК «Газ України» не існує.

У зв’язку з викладеним представник стягувача просить заяву ПАТ «Волиньгаз» про розстрочку виконання рішення від 25.11.2010 р. залишити без задоволення.

Розглянувши заяву публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз”, письмові заперечення стягувача, додатково представлені останніми в судовому засіданні документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд прийшов до висновку, що заява про розстрочку виконання рішення суду не підлягає до задоволення, зокрема, з наступних підстав:

Згідно з п. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Отже, в розумінні наведеної норми розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Як вбачається з вищезазначеної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Поряд з цим, зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але, перш за все, повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, в основу судового рішення про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при зверненні до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду посилався на скрутне фінансове становище у зв’язку із наявністю значної суми кредиторської заборгвоаності, наявністю заборгованостей контрагентів та вірогідність погіршення стану підприємства у разі виконання рішення суду.

Відсутність у боржника грошових коштів, наявність значної суми заборгованості перед іншими кредиторами не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», способів виконання рішення суду.

Статтею 47 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, яка кореспондується з нормами Конституції України, передбачено, що суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.

Суд приходить до висновку, що оскільки, відповідач є підприємством, яке надає послуги з газопостачання всім категоріям споживачів і володіє обіговими коштами та активами, на які може бути накладене стягнення, тому обставини особливого характеру, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим відсутні.

Крім того, як встановлено судом, важке фінансове становище публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз” утворилось внаслідок власної господарської діяльності товариства, а не в силу якихось об’єктивних обставин, так як останнє здійснює активну господарську діяльність, зокрема, шляхом укладення договорів, за якими отримує природний газ.

Кожна із сторін укладаючи відповідний договір приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, уклавшого з ним цей договір.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що баланс боржника за десять місяців 2010 року, який додано до заяви про розстрочку, не є належним доказом у розумінні вимог ст.. 34 Господарського процесуального кодексу України, який підтверджував би обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений законом строк.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз”, а саме: скрутне матеріальне становище у зв’язку із збитковістю основних видів діяльності – постачання та транспортування природного газу, наявність заборгованості перед відповідачем-боржником інших осіб, його тяжкий фінансовий стан, наявність кредитної заборгованості, за змістом ст. 121 ГПК України, не є винятковими, такими, що ускладнюють виконання рішення суду та роблять на даний час його виконання неможливим у встановлений строк та спосіб, не є підставою для несплати боргів перед кредиторами і невиконання судового рішення.

Крім того, варто зазначити, що відповідач-боржник не вживав і жодних заходів щодо виконання рішення суду від 25.11.2010 року та врегулювання спору.

На підставі викладеного, заява публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз” про розстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 25.11.2010р. у справі №3/59-38 з викладених у ній підстав не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз” про розстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 25.11.2010р. у справі №3/59-38 залишити без задоволення

Суддя В. О. Кравчук