Рішення № 13543432, 27.01.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2011 р.

Справа № 5004/39/11.

за позовом Приватного підприємства «Айслаг», м. Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький військторг №51», м. Луцьк

про стягнення 24 799,44 грн.

Суддя Костюк С.В.

за участю представників:

від позивача: Процик В.І. (довіреність № 07 від 04.01.2011р.

від відповідача: н/з

Суть спору: Позивач –ПП «Айслаг»звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача –ТзОВ «Луцький військторг №51»24 799,44 грн., з них: 17 000 грн. заборгованості за договором безпроцентної позики № 30/11-09 від 30.11.2009р., 5 239,73 грн. процентів річних за період з 31.05.2010р. по 10.01.2011р., 844,81 грн. інфляційних за цей же період, 1 714,90 грн. пені за період з 31.05.2010р. по 10.01.2011р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач письмових пояснень по суті заявленого позову суду не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 4300501644429. Однак не скористався своїм правом взяти участь в судовому засіданні, як це передбачено ст. 22 ГПК України.

Оскільки обставини щодо неможливості вирішення спору по суті в судовому засіданні 24.01.2011р. відсутні, суд розглядає справу за наявними в справі матеріалами відповідно до положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З наданих позивачем матеріалів, пояснень його представника вбачається наступне.

30.11.2009р. між сторонами у справі було укладено договір безпроцентної позики № 30/11-09, згідно з умовами якого позикодавець зобов’язався надати позичальнику позику в сумі 17 000 грн., а позичальник зобов’язався повернути позику у визначений цим договором термін.

Згідно п. 4.1. даного договору термін надання позики визначається з моменту підписання договору і становить шість місяців.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що позичальник зобов’язувався повернути суму позики до 30.05.2010р.

На виконання умов договору безпроцентної позики № 30/11-09 від 30.11.2009р. позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 17 000 грн., згідно платіжного доручення № 691 від 30.11.2009р. (а.с. 10).

Відповідач не повернув надані у позику грошові кошти в строк визначений п. 5.1. договору, а саме до 30.05.2010р., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 17 000 грн.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

У зв’язку із невиконанням відповідачем зобов’язання щодо повернення позики, вимога про стягнення з нього 17 000 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

Згідно із ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 536 Цивільного Кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що за користування чужими грошовими коштами внаслідок неповернення суми позики в строк передбачений договором, тобто до 30.05.2010р., позичальник зобов’язаний сплатити 50 відсотків річних за кожен день такого використання.

Згідно з розрахунком позивачем нараховано 5 239,73 грн. процентів річних за період з 31.05.2010р. по 10.01.2011р. та 844,81 грн. інфляційних за цей же період, нарахування яких є обґрунтованим і підлягає до стягнення з відповідача.

У відповідності до п. 5.4. договору при невиконанні чи неналежному виконанні умов договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,05% за кожен день прострочення від неоплачуваної суми, або суми невиконаної чи неналежно виконаної умови.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з розрахунком позивачем нараховано 1 714,90 грн. пені за період з 31.05.2010р. по 10.01.2011р.

Враховуючи вимоги п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, з відповідача слід стягнути 1 418,92 грн. пені за період з 31.05.2010р. по 30.11.2010р., а в позові про стягнення 295,98 грн. пені за період з 01.12.2010р. по 10.01.2011р. - відмовити.

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України на нього слід покласти судові витрати по справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 546, 549, 599, 1046, 1048 Цивільного кодексу України, ст.ст.44, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький військторг №51»(43005, м. Луцьк, вул. Огієнко, 20, код ЄДРПОУ 34745073) на користь Приватного підприємства «Айслаг»(43021, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4, код ЄДРПОУ 13369787) 24 503,46 грн., з них: 17 000 грн. заборгованості, 5 239,73 грн. процентів річних, 844,81 грн. інфляційних, 1 418,92 грн. пені; 245,03 грн. витрат, пов’язаних з оплатою державного мита, 233,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові про стягнення 295,98 пені відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України.

Суддя С. В. Костюк

Повний текст рішення

складено та підписано

27.01.11