Рішення № 13543342, 11.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

11.01.2011

Справа №2-7/5959-2010

За позовом Приватного підприємства «Вєта» (96400, смт. Чорноморське, вул. 40 років Жовтня, 1, кв. 3; 97407, м. Євпаторія, пр. Перемоги, 8, кв. 45, ідентифікаційний код 19010018)

До відповідача Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (96400, смт. Чорноморське, вул. Паркова, 5, ідентифікаційний код 32173773)

Про стягнення 234 682,00 грн.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача – Борецька Л. Р., предст., дов. від 04.01.2011 р.

Від відповідача – не з’явився.

Суть справи: Приватне підприємство «Вєта» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» 234 682,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови укладеного між сторонами договору підряду №03-09-09 від 15.09.2009 р. та не оплачена вартість підрядних робіт в розмірі 206 579,00 грн., у зв’язку з чим позивач просить стягнути борг примусово. Крім того, у зв’язку з порушенням відповідачем грошового зобов’язання, Приватне підприємство «Вєта» також просить стягнути з Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» пеню в сумі 17 682,00 грн., 3% річних у розмірі 3115,00 грн. та 7306,00 грн. інфляційних втрат.

10.11.2011 р. до ГС АР Крим від Приватного підприємства «Вєта» надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 206 579,00 грн. заборгованості, 22 595,00 грн. пені, 8377,00 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 4066,00 грн. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи. При цьому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

15.09.2009 р. між Дочірнім підприємством «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (Замовник) та Приватним підприємством «Вєта» (Підрядник) був укладений догові підряду №03-09-09, пунктом 1.1 якого передбачено, що Підрядник зобов’язується за завданням Замовника виконати поточний ремонт будівлі СК-96 будівлі №61 на базі відпочинку «Мрія» в смт. Чорноморське по вул. Паркова, 5, а Замовник зобов’язується прийняти виконані роботи та оплатити обумовлену Договором ціну. Склад робіт визначений локальним кошторисом (Додаток №1).

Найменування, обсяг та вартість робіт, що складають предмет договору, визначені договірною ціною (п. 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору Замовник приймає виконану роботу в дводенний строк з дня отримання акта здачі-приймання робіт від Підрядника. Підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

Згідно з пунктом 4.1 Договору ціна робіт визначається динамічною договірною ціною, складеною на підставі кошторису, який є невід’ємною частиною цього договору та складає 246 198,00 грн.

В пункті 4.2 Договору сторони передбачили, що до початку виконання робіт Замовник перераховує аванс в сумі 15 000,00 грн.

Графік оплати робіт був визначений сторонами в пункті 4.3 Договору. Так, роботи, що виконані та прийняті до 01.04.2010 р., підлягають оплаті в такому порядку: не менше 40 000,00 грн. – до 15.04.2010 р., інша частина – до 01.06.2010 р. Виконані та прийняті роботи після 01.04.2010 р. у розмірі 100% підлягають оплаті в триденний строк після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконані договірні обов’язки та здійснені підрядні роботи на загальну суму 206 579,00 грн., що підтверджується наступними актами приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в:

- акт від 31.10.2009 р. за жовтень 2009 року на суму 2 597,00 грн. (а. с. 30-31);

- акт від 30.04.2010 р. за квітень 2010 року на суму 151 072,00 грн. (а. с. 33-36);

- акт від 31.05.2010 р. за травень 2010 року на суму 39 511,00 грн. (а. с. 38-40);

- акт від 30.06.2010 р. за червень 2010 року на суму 3 296,00 грн. (а. с. 42-43);

- акт від 27.08.2010 р. за серпень 2010 року на суму 10 103,00 грн. (а. с. 45-46).

Проте, вартість вказаних робіт в обумовлені в договорі строки відповідачем оплачена не була, у зв’язку з чим на адресу Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» була направлені претензії №30 від 11.08.2010 р. та №32 від 28.10.2010 р. з проханням погасити заборгованість, які були залишені відповідачем поза увагою. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що наявність заборгованості Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» перед Приватним підприємством «Вєта» в сумі 206 579,00 грн. підтверджується актами звірки взаємних розрахунків від 01.11.2010 р. та від 04.01.2011 р., підписаними обома сторонами та скріпленими печатями підприємств.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували оплату заборгованості у сумі 206 579,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.

З урахуванням цього, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору підряду №03-09-09 від 15.09.2009 р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості виконаних позивачем робіт, у зв’язку з чим вимоги договору підряду №03-09-09 від 15.09.2009 р. про примусове стягнення з Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» 206 579,00 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 7.3 Договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі 0,07%, нараховану на суму простроченого платежу за кожен день прострочення до повного виконання зобов’язань за цим Договором.

Суд зазначає, що статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Відповідно до ч. 1 ст. 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами п. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором. Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Вказаний висновок суду відповідає позиції Вищого господарського суду України, викладеній в п. 49 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

За таких обставин, розмір пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання підлягає обчисленню, виходячи з подвійної облікової ставки Нацбанку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що умовами договору передбачено здійснення оплати вартості підрядних робіт в залежності від того, виконані вони до 01.04.2010 р. чи після цього, а також приймаючи до уваги вказаний вище шестимісячний термін нарахування пені, стягненню з відповідача підлягає пеня в наступному розмірі:

1) за актом від 31.10.2009 р. за жовтень 2009 року:

- за період з 16.04.2010 р. по 07.06.2010 р. – 77,31 грн. (2 597,00 грн. (вартість робіт за актом) х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 53 дн. (кількість днів прострочення));

- за період з 08.06.2010 р. по 07.07.2010 р. – 40,56 грн. (2597,00 грн. х 19,0% : 365 дн. х 30 дн.);

- за період з 08.07.2010 р. по 09.08.2010 р. – 39,92 грн. (2597,00 грн. х 17,0% : 365 дн. х 33 дн.);

- за період з 10.08.2010 р. по 16.10.2010 р. – 74,99 грн. (2597,00 грн. х 15,5% : 365 дн. х 68 дн.).

2) за актом від 30.04.2010 р. за квітень 2010 року:

- за період з 04.05.2010 р. по 07.06.2010 р. – 2 969,70 грн. (151 072,00 грн. х 20,5% : 365 дн. х 35 дн.);

- за період з 08.06.2010 р. по 07.07.2010 р. – 2 359,21 грн. (151 072,00 грн. х 19,0% : 365 дн. х 30 дн.);

- за період з 08.07.2010 р. по 09.08.2010 р. – 2 321,96 грн. (151 072,00 грн. х 17,0% : 365 дн. х 33 дн.);

- за період з 10.08.2010 р. по 04.11.2010 р. – 5 581,39 грн. (151 072,00 грн. х 15,5% : 365 дн. х 87 дн.).

3) за актом від 31.05.2010 р. за травень 2010 року:

- за період з 04.06.2010 р. по 07.06.2010 р. – 88,76 грн. (39 511,00 грн. х 20,5% : 365 дн. х 4 дн.);

- за період з 08.06.2010 р. по 07.07.2010 р. – 617,02 грн. (39 511,00 грн. х 19,0% : 365 дн. х 30 дн.);

- за період з 08.07.2010 р. по 09.08.2010 р. – 607,28 грн. (39 511,00 грн. х 17,0% : 365 дн. х 33 дн.);

- за період з 10.08.2010 р. по 04.12.2010 р. – 1 963,10 грн. (39 511,00 грн. х 15,5% : 365 дн. х 117 дн.).

4) за актом від 30.06.2010 р. за червень 2010 року:

- за період з 04.07.2010 р. по 07.07.2010 р. – 6,86 грн. (3 296,00 грн. х 19,0% : 365 дн. х 4 дн.);

- за період з 08.07.2010 р. по 09.08.2010 р. – 50,66 грн. (3 296,00 грн. х 17,0% : 365 дн. х 33 дн.);

- за період з 10.08.2010 р. по 04.01.2011 р. – 207,15 грн. (3 296,00 грн. х 15,5% : 365 дн. х 148 дн.).

5) за актом від 27.08.2010 р. за серпень 2010 року:

- за період з 31.08.2010 р. по 10.01.2011 р. – 570,61 грн. (10 103,00 грн. х 15,5% : 365 дн. х 133 дн.).

Таким чином, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» на користь Приватного підприємства «Вєта» складає 17 576,48 грн.

З урахуванням цього, вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 17 576,48 грн.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 8377,00 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 4066,00 грн.

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних є наступним:

1) за актом від 31.10.2009 р. за жовтень 2009 року:

- за період з 16.04.2010 р. по 10.01.2011 р. – 57,63 грн. (2597,00 грн. х 3% : 365 дн. х 270 дн.).

2) за актом від 30.04.2010 р. за квітень 2010 року:

- за період з 04.05.2010 р. по 10.11.2011 р. – 3 129,05 грн. (151 072,00 грн. х 3% : 365 дн. х 252 дн.).

3) за актом від 31.05.2010 р. за травень 2010 року:

- за період з 04.06.2010 р. по 10.11.2011 р. – 717,69 грн. (39 511,00 грн. х 3% : 365 дн. х 221 дн.).

4) за актом від 30.06.2010 р. за червень 2010 року:

- за період з 04.07.2010 р. по 10.01.2011 р. – 51,74 грн. (3 296,00 грн. х 3% : 365 дн. х 191 дн.).

5) за актом від 27.08.2010 р. за серпень 2010 року:

- за період з 31.08.2010 р. по 10.01.2011 р. – 110,44 грн. (10 103,00 грн. х 3% : 365 дн. х 133 дн.).

Отже, загальний розмір річних, що підлягає стягненню з відповідача, складає 4 066,55 грн., проте, оскільки позивачем заявлено до відшкодування 4066,00 грн. річних, що не перевищує граничного розміру, стягненню з відповідача підлягають річні саме в цій сумі.

Надаючи оцінку правильності здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд враховує рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997 р. Так, у вказаному листі зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня.

Керуючись вказаними рекомендаціями, суд зазначає, що оскільки кінцевий строк плати робіт за актом від 31.10.2009 р. припадає на 15.04.2010 р., нарахування інфляційних втрат за квітень 2010 року повинно здійснюватися в повному обсязі, а тому загальний розмір інфляційних втрат за цим актом за період квітень 2010 року – грудень 2010 року складає 109,85 грн. (2597,00 грн. х 104,23% (загальний індекс інфляції за вказаний період) – 2597,00 грн.).

Відповідно, інфляційними втратами позивача за актом від 30.04.2010 р. є 6 858,67 грн. (151 072,00 грн. х 104,54% - 151 072,00 грн.), за актом від 31.05.2010 р. – 2 046,67 грн. (39 511,00 грн. х 105,18% - 39 511,00 грн.), за актом від 30.06.2010 р. – 184,58 грн. (3 296,00 грн. х 105,60% - 3 296,00 грн.), за актом від 27.08.2010 р. – 459,69 грн. (10 103,00 грн. х 104,55% - 10 103,00 грн.).

Отже, загальний розмір інфляційних втрат позивача дорівнює 9 659,46 грн., проте, оскільки позивачем заявлено до відшкодування 8377,00 грн. інфляційних втрат, стягненню з відповідача підлягає саме цей розмір втрат.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (96400, смт. Чорноморське, вул. Паркова, 5, ідентифікаційний код 32173773) на користь Приватного підприємства «Вєта» (96400, смт. Чорноморське, вул. 40 років Жовтня, 1, кв. 3; 97407, м. Євпаторія, пр. Перемоги, 8, кв. 45, ідентифікаційний код 19010018) 206 579,00 грн. заборгованості, пеню в розмірі 17 576,48 грн., 8377,00 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 4066,00 грн., 2365,98 грн. державного мита та 231,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.