Рішення № 135432713, 02.04.2026, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/6743/25

Провадження № 2/552/229/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

02.04.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

секретаря судового засідання Резніченко О.С.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Мельніченко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 552/6743/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю, третя особа Київська районна в м. Полтаві рада, територіальна громада міста Полтави в особі Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 12.08.2025 звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майна за набувальною давністю.

Позовна заява обґрунтована тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.2011 та свідоцтва про право на спадщину від 09.09.2024 позивач ОСОБА_2 є власником загалом 7/8 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Вказував, що 1/8 частина домоволодіння належить ОСОБА_4 , який помер, його дочка ОСОБА_3 є особою, яка не набула права власності.

Вважає, що наявні критерії для визнання за ним права власності на 1/8 частку домоволодіння в порядку набувальної давності.

В поданій до суду позовній заяві ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на 1/8 частину житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 205,4 кв.м., житловою площею 93 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 13.08.2025 відкрито провадження в цивільній справі за даним позовом за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Третя особа Управлінням майном комунальної власності міста 24.09.2025 подала суду письмові пояснення на позовну заяву, в яких в задоволенні позовних вимог третя особа просила відмовити за відсутністю правових підстав для визнання за позивачами права власності.

Полтавська міська рада 25.09.2025 подала пояснення третьої особи, в яких заперечувала проти задоволення позовних вимог, вважає, що відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно за набувальною даністю.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 04.11.2025 закрито підготовче провадження в справі та призначено судове зсідання з розгляду справи по суті позовних вимог.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача повністю підтримав подану до суду позовну заяву, посилаючись на обставини, викладені в поданій до суду позовній заяві.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволенні позовних вимог заперечувала, вважає, що за набувальною даністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого власнику було відмовлено.

Інші особи в судове засідання не з`явилися.

Суд, заслухавши представника позивача, представника третьої особи, дослідивши зібрані в справі докази, матеріали цивільної справи Київського районного суду м. Полтави № 2-113/09, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.2011 та свідоцтва про право на спадщину від 09.09.2024 є власником відповідно 7/16 та 7/16 часток в праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальна частка позивача в праві власності складає 7/8.

Інша 1/8 частка в праві власності на домоволодіння в АДРЕСА_1 органами буро технічної інвентаризації була зареєстрована за ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також судом встановлено, що Першою полтавською державною нотаріальною конторою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 25.09.1995 була відкрита спадкова справа, з заявою про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_3 (донька померлого), ОСОБА_5 (син померлого), ОСОБА_6 (батько померлого), ОСОБА_7 (мати померлого).

Відповідно до ст. 344 ЦК України, на яку як на підставу позову посилається позивач в поданій до суду позовній заяві, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, провадження № 12-291гс18, аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду, враховуючи зазначене про умови набуття права власності за набувальною давністю, не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Як встановлено дослідженими в справі доказами, позивачу ОСОБА_2 з достовірністю відомо, що він не є власником спірної 1/8 частки в праві власності на будинок АДРЕСА_2 .

Натомість, звертаючись до суду з позовом, позивач наголошує на тому, що є власником лише 7/8 часток в праві спільної часткової власності житлового будинку.

Тобто, позивач користуючись належним іншій особі майном, знав, що користується чужим майном без відповідної правової підстави.

В той же час добросовісність володіння, яка є передумовою для визнання права власності на майно за набувальною давністю, передбачає, що особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позивач знає, що є власником лише певної частини домоволодіння.

Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми ст. 344 ЦК України.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За таких обставин, у позивача право власності на спірне нерухоме майно не виникло.

З цих підставі суд приходить до висновку, що позовні вимоги є повністю необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог понесені ним судові витрати, в тому числі і на правову допомогу, не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа Управління майном комунальної власності міста, місцезнаходження 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36, код ЄДРПОУ 13967034.

Третя особа Полтавська міська рада, місцезнаходження 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36, код ЄДРПОУ 24388285.

Третя особа Київська районна в місті Полтаві рада, місцезнаходження м. Полтава, вул. Решетилівська, 1/2, код ЄДРПОУ 05384703.

Повне судове рішення складено 03.04.2026.

Головуючий суддя Н.Л.Яковенко