Ухвала суду № 13542902, 25.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Василенко Л.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2011 року справа №2а-26533/10/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Василенко Л.А.

суддів Гімона М.М. , Карпушової О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Сніжне Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 грудня 2010 року у справі № 2а-26533/10/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Юнион-Углегаздобыча» до державної податкової інспекції у м.Сніжне Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, і

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 грудня 2010 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Юнион-Углегаздобыча» до податкової інспекції у м.Сніжне Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (арк. справи 3-4) задоволений в повному обсязі: стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача шляхом перерахування на його розрахунковий рахунок бюджетну заборгованість з податку н додану вартість в сумі 1031662,000 грн. та судових витрат зі сплати судового збору в сумі 1700,0 грн. (арк. спарви 102-105).

На зазначене судове рішення державною податковою інспекцією у м.Сніжне Донецької області (далі за текстом відповідач 1 або ДПІ у м.Сніжне) подано апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі через порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: заявлену до відшкодування в повному обсязі суму податку на додану вартість (далі ПДВ) не можливо підтвердити за ланцюгами постачання. Право на відшкодування ПДВ з Державного бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету.

В судовому засіданні представник відповідача 1 доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити. Зокрема пояснив, що податковим станом на сьогоднішню дату, сума ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2009 року та січень, лютий 2010 року позивачеві не відшкодована у звязку з не підтвердженням суми податкового кредиту за ланцюгами постачання до виробника.

Представники позивача вважали доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, просили судове рішення першої інстанції залишити без змін.

Представник Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (далі - ГУ ДКУ у Донецькій області або відповідач 2) в судове засідання не прибув про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради 02.04.2003 року, перебуває на обліку в ДПІ у м.Сніжному, є платником податку на додану вартість, включена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32457909 (арк. справи 6-7).

Позивачем за жовтень-грудень 2009р., січень-лютий 2010 року до податкового органу подані податкові декларації з податку на додану вартість, в яких заявлено до бюджетного відшкодування податок на додану вартість у загальному розмірі 3672660,0 грн. (арк. справи 25-27).

За наслідками проведених податковим органом перевірок з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у вказаних вище податкових періодах ДПІ у м. Сніжному Донецької області прийняті податкові повідомлення-рішення про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість:

-від 20.04.2010 року № 0000172342/0 - по декларації за січень 2010р. на 164754 грн. (арк. справи 22):

-від 20.04.2010 року № 0000162342/0 - по декларації за жовтень 2009р. на суму 252290,0грн., по декларації за листопад 2009р. на суму 157619,0 грн., по декларації за грудень 2009р. на суму 358846 грн., тобто на загальну суму 768755 грн. (арк. справи 23);

-від 21.05.2010 року № 0000232342/0 - по декларації за лютий 2010р. на суму 98153,0грн. (арк. справи 24).

Загальна сума зменшення бюджетного відшкодування за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями становить 1031662,0 грн.

Вказані повідомлення-рішення оскаржені та визнані недійсними в судовому порядку (постанова Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року у справі № 2а-15100/10/0570). Зазначене судове рішення набрало законної сили відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010р., якою вищезазначена постанова залишена без змін (арк. справи 8-16).

ДПІ у м.Сніжне не подано до ГУ ДКУ в Донецькій області висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, тобто сума бюджетного відшкодування - 1031662,0 грн. позивачеві не відшкодована.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Юнион-Углегаздобыча» (ідентифікаційний код 32457909) у відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зареєстроване платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 324579005239, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25 квітня 2007 року № 1000037284 (арк. справи 6,7).

Позивачем до податкового органу подана податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2009 року, січень-лютий 2010 р., які зареєстровані відповідачем 1 (арк. справи 25-67). Відповідно до рядку 25 та 25.1 вказаних податкових декларацій та розрахунків суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем заявлені суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, в загальному розмірі 3672660,0 грн.

До вказаних податкових декларацій з ПДВ позивачем додавалися заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, які були зареєстровані відповідачем, що підтверджено матеріалами справи.

На виконання вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковим органом проведені позапланові виїзні перевірки позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень-листопад 2009 року, січень-лютий 2010 р., за наслідками яких прийняті податкові повідомлення-рішення про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість: від 20.04.2010 року № 0000172342/0 - по декларації за січень 2010р. на 164754 грн. (арк. справи 22):від 20.04.2010 року № 0000162342/0 - по декларації за жовтень 2009р. на суму 252290,0 грн., по декларації за листопад 2009р. на суму 157619,0 грн., по декларації за грудень 2009р. на суму 358846 грн., тобто на загальну суму 768755 грн. (арк. справи 23); від 21.05.2010 року № 0000232342/0 по декларації за лютий 2010р. на суму 98153,0грн. (арк. справи 24).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-15100/10/0570 від 25 серпня 2010 року задоволений в повному обсязі позов ТОВ «Мале підприємство «Юнион-Углегаздобыча» до ДПІ в м.Сніжне: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Сніжне № 0000172342/0 від 20.04.2010 року, № 0000162342/0 від 20.04.2010 року, № 0000232342/0 від 21.05.2010 року. Вказана постанова залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року та набрала законної сили.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги про стягнення на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість виходив з того, що враховуючи приписи ст. ст. 14 ч.2, 72 ч.1, 255 КАС України встановленими є обставини щодо необґрунтованості зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлену в деклараціях за жовтень-грудень 20009 р., січень-лютий 2010 р. на загальну суму 1031662,0 грн., що підтверджує право позивача на отримання бюджетного відшкодування.

Платник податку набуває права на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/1997-ВР від 03.04.1997 року (далі Закон №168), коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від'ємне значення податку на додану вартість залишається. Проте, відшкодуванню підлягає лише та частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому (першому) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Інша частина від'ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення цієї суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону №168 до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Під час розгляду справи встановлено, що всі зазначені вимоги цього Закону позивач виконав.

На підставі підпунктів 7.7.5 та 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону №168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Податок на додану вартість є непрямим податком.

Податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі, який вважає, що підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування та невідшкодування податку є неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого постачальника.

Законом України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого постачальника.

Спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою", без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом". За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням викладеного факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти. Таких доказів податковим органом не надано.

Тобто, у даному випадку порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість" постачальниками (контрагентами, виробниками) позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

На час апеляційного розгляду справи представник відповідача 1 підтвердив, що бюджетна заборгованість за спірні податкові періоди, а саме жовтень-грудень 2009 року та січень-лютий 2010 року у сумі 1031662,0 грн. на теперішній час рахується в складі бюджетної заборгованості у сумі, стягненій на користь позивача судом першої інстанції.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правильності визначення позивачем податкових зобов'язань та суми податкового кредиту, а також правильності визначення суми бюджетного відшкодування та про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості за податковими деклараціями з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2009 року та січень-лютий 2010 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Ухвала в повному обсязі складена 26 січня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195 ч.1, ст. 196, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Сніжне Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Юнион-Углегаздобыча» до державної податкової інспекції у м.Сніжне Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді М.М. Гімон

О.В. Карпушова