Ухвала суду № 13542893, 20.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2011 року справа №2а-24991/10/0570

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чумака С.Ю.

суддів

Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Агейченковій К.О.,

за участю представника відповідача Коваленко Л.О., представника відповідача Удод М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 р. у справі №2а-24991/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостачання-ДС" до Красноармійської об'єднананої державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсним рішення та зобов'язання розглянути питання щодо реєстрації платником податку на додану вартість ,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергопостачання-ДС" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Красноармійської об'єднананої державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсним рішення та зобов'язання розглянути питання щодо реєстрації платником податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 8 жовтня 2010 року він звернувся до відповідача з реєстраційною завою щодо реєстрації підприємства платником податку на додану вартість. 12 жовтня 2010 року позивач отримав лист № 21452/10/15-2, яким його було повідомлено про відмову у реєстрації платником податку на додану вартість. Посилаючись на незаконність зазначеного рішення про відмову у реєстрації платником податку на додану вартість та створення перешкод для здійснення господарської діяльності.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року позовні вимоги позивача були задоволені у повному обсязі. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що

Складення відповідачем довідки від 11 жовтня 2010 року № 50 про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків не може свідчити про наявність підстав для відмови в реєстрації платника податку на додану вартість.

Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить останню скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі. В обґрунтування скарги відповідач зазначив, що позивачем зазначено юридичну адресу: с. Гнатівка Красноармійського району і за цією ж адресою його зареєстровано державним реєстратором, тоді як на печатці позивача зазначено с. Рівне Красноармійського району. Працівниками податкової міліції встановлено, що ТОВ «Енергопостачання-ДС» за юридичною адресою відсутнє, про що складено відповідну довідку від 11.10.2010 року за №50. З цієї підстави позивачу і було відмовлено в реєстрації платником ПДВ.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає останню необґрунтованою, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопостачання ДС» є юридичною особою, що зареєстровано та обліковується в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 37160643 з 18 серпня 2010 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 331130.

8 жовтня 2010 року позивач надав до податкової інспекції реєстраційну заяву платника податку на додану вартість форми 1 ПДВ, із копією свідоцтва про державну реєстрацію, копією довідки з Єдиного державного реєстру та інформаційної довідки.

За результатами її розгляду Красноармійською ОДПІ на адресу позивача було направлено лист № 21452 від 12 жовтня 2010 року, згідно з яким за результатами проведеної податковим органом перевірки встановлено, що позивач не знаходиться за юридичною адресою, у звязку з чим ТОВ «Енергопостачання ДС» відмовлено у реєстрації платником податку на додану вартість. При цьому відповідач в зазначеному листі посилається на вимоги пункту 9 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №79 від 01.03.2000 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 квітня 2000 року за №208/4429).

Згідно з пункту 1.3. статті 1 цього Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України

У відповідності до пункту 2.2. статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Згідно пункту 9.3. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Пунктом 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01 березня 2000 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 квітня 2000 року за №208/4429) затверджене Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (далі Положення), яким визначені порядок реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість; присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість та заміни свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; засвідчення копій свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 13 Положення реєстрація платником податку на додану вартість здійснюється за заявою особи, яка відповідає вимогам статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, 8 жовтня 2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою встановленої форми 1-ПДВ, в якій у якості причин реєстрації платником податку на додану вартість визначив пункт «а» пункту 2.1. статті 2.1. та пункт 9.4. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 14 Положення визначено, що за відсутності підстав, визначених підпунктом 14.1 цього пункту, податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою з повідомленням про вручення) Свідоцтво, бланк якого виготовлений на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки протягом десяти календарних днів від дня отримання заяви про реєстрацію.

Згідно пункту 14.1. положення податковий орган відмовляє в реєстрації платником податку на додану вартість та видачі Свідоцтва, якщо заявник не підпадає під означення платника податку згідно з пунктом 2 цього Положення або за наявності обставин, які є підставою для анулювання реєстрації та визначені пунктом 25 цього Положення.

Згідно пункту 25 цього положення реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону, якщо: 1) платник податку, який до місяця, у якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, уключаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом Закону; 2) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); 3) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; 4) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені в статті 6 та статті 81 Закону; 5) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Крім цього, згідно пунктів д, є пункту 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції закону від 20 травня 2010 року, анулювання реєстрації платником податку на додану вартість відбувається також у разі, якщо установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними та у разі, якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідач посилається на незнаходження ТОВ «Енергопостачання ДС» за юридичною адресою вул. Грушевського, с. Гнатівка, Красноармійський район, Донецька обл., 85362. На підтвердження цього факту представник відповідача надав суду Довідку про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків, згідно якої місцезнаходження платника податків не було встановлено. Зазначену довідку підписано заступником начальника податкової міліції.

Згідно вимог статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса її органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи або закону виступають від її імені.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно частини 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості по місцезнаходження підприємства міститься в Єдиному державному реєстрі. Згідно з пункту 5 статті 17 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Статтею 19 вказаного Закону закріплений порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Частиною 1 статті 18 цього закону визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 331130 місцезнаходженням позивача є АЗС, вул. Грушевського, с. Гнатівка, Красноармійський район, Донецька обл., 85362.

Колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що надана відповідачем довідка не містить посилання на те, які саме обставини стали підставою для висновку про те, що ТОВ «Енергопостачання ДС» не знаходиться за юридичною адресою: в довідці не зазначено назву організації, що знаходиться за зазначеною адресою, хоча це є діючою автозаправочною станцією, не вказано посади та прізвища осіб, з пояснень яких слідує, що позивач відсутній за вказаною адресою, не зазначено взагалі, на підставі чого зроблений висновок про відсутність позивача за даною адресою, будь-який акт перевірки або обстеження в матеріалах справи відсутній. Більше того, повістки, які надсилалися позивачу за зазначеною адресою судами першої та апеляційної інстанцій, отримуються представниками позивача.

У звязку з цим колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача, що позивач не знаходиться за своєю юридичною адресою, а довідка від 11 жовтня 2010 року № 50 не може свідчити про наявність підстав для відмови в реєстрації платника податку на додану вартість.

Крім того позивачем було надано перевіряючим договір оренди приміщення, проти наявності якого у позивача представник відповідача в судовому засіданні не заперечував, але про наявність такого договору в довідці з невідомих причин не зазначено.

Також суд апеляційної інстанції з приводу невідповідності адреси на печатці позивача з його юридичною адресою вважає такими, що заслуговують на увагу доводи представника позивача, що ТОВ «Енергопостачання-ДС» було зареєстровано 18.08.2009 року саме в с. Рівне Красноармійського району Донецької області, після чого і була виготовлена відповідна печатка, а 28.09.2010 року у звязку із зміною місцезнаходження підприємства було проведено перереєстрацію та видано нове свідоцтво про державну реєстрацію із зазначенням місцезнаходження в с. Гнатівка того ж району Донецької області. Печатка підприємства з того часу не змінювалась, але це не може бути доказом того, що підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, вказаним в ЄДРПОУ.

Таким чином, жодних підстав для відмови у реєстрації ТОВ «Енергопостачання-ДС» платником податку на додану вартість у відповідача не було.

За таких обставин, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду винесена законно та обґрунтовано, підстав для її скасування не вбачається, у звязку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року у справі №2а-24991/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостачання-ДС" до Красноармійської об'єднананої державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсним рішення та зобов'язання розглянути питання щодо реєстрації платником податку на додану вартість залишити без змін.

Повний текст виготовлено 24 січня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова