Постанова № 13542223, 26.11.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2010 року Справа № 2а-2939/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,

секретаря судового засідання Чукіній А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан «Новоайдар» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, Державної податкової адміністрації України в Луганській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 08.02.2010 №0000312310/0, визнання недійсними та скасування податкових вимог ,-

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2010 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, Державної податкової адміністрації України в Луганській області, у якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.02.2010 №0000312310/0.

Ухвалою суду від 05 серпня 2010 року дану адміністративну справу було обєднано в одне провадження з адміністративною справою №2а-3813/10/1270 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан «Новоайдар» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про визнання недійсними та скасування податкових вимог.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 20.01.2010 по 01.02.2010 співробітниками ДПА України в Луганській області була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Сапсан «Новоайдар» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009.

За результатами перевірки складено акт №01/35-00/33484781 від 04.02.2010, у якому зазначено, що перевіркою встановлено заниження підприємством податку на прибуток підприємств за звітний період - 2007 рік у розмірі 134000,00 грн., у звязку з чим було порушено вимоги п.п.4.6.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

08.02.2010 Ленінською МДПІ на підставі акту перевірки було видано податкове повідомлення-рішення №0000312310/0, яким визначено суму податкового зобовязання у розмірі 201000,00 грн., у тому числі основний платіж - 134000,00 грн. та штрафні санкції 67000,00 грн.

26.02.2010 відповідачем було виставлено першу податкову вимогу форми «Ю1» №1/462 на суму 150848,96 грн., а 19.04.2010 другу податкову вимогу форми «Ю2» №2/947 на суму 148559,07 грн.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення та вимоги про сплату боргу підлягають скасуванню з наступних підстав.

Податкове повідомлення-рішення, яке було прийнято податковою інспекцією, позивач не мав можливості оскаржити, оскільки усі первинні документи, на підставі яких можливо дати оцінку показників, зазначених в акті перевірки, на період з 17.11.2009 до 28.03.2010 були вилучені прокуратурою м. Рубіжне.

Після отримання первинних документів та машинних носіїв керівником ТОВ «Сапсан «Новоайдар» було виявлено невідповідність факту заниження податкових зобовязань фактичним обставинам.

Перевіряючи ми був встановлений факт не включення до валового доходу за 4-й квартал 2007 року суми неповернутої на кінець звітного періоду поворотної фінансової допомоги, отриманої від неплатника податку на прибуток, а саме від керівника ТОВ «Сапсан «Новоайдар» ОСОБА_1, у розмірі 536000,00 грн. На думку відповідача, цей факт підтверджувався прибутковими касовими ордерами №22 від 09.01.2007, №25 від 16.11.2007 та №32 від 25.12.2007. Однак ордери з цими номерами зареєстровані зовсім іншими датами, сумами та з іншим змістом господарських операцій, про що свідчать первинні документи.

Позивач зазначив, що 24.12.2007 між ТОВ «Сапсан «Новоайдар» та керівником підприємства ОСОБА_1 був підписаний договір позики, згідно якого ТОВ «Сапсан «Новоайдар» (позикодавець) передає ОСОБА_1 (одержувач позики) у власність поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 500000,00 грн., а ОСОБА_1 зобовязується повернути вказану суму. 25.12.2007 підприємство видало ОСОБА_1 позику у розмірі 500000,00 грн. по видатковому ордеру №32, частину позики у розмірі 430000,00 грн. ОСОБА_1 повернув до каси підприємства 27.12.2007, про що свідчать прибутковий касовий ордер №29 від 27.12.2007 та лист №35 касової книги.

Позика згідно договору надавалася на поворотній основі, тобто підлягала обовязковому поверненню, а згідно п.7.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в валові витрати не включається основна сума поворотної позики, а також до валових доходів не включається основна сума поворотної позики під час її повернення робітником підприємству.

Про неправомірність донарахування податковою інспекцією податкового зобовязання та штрафних санкцій свідчить те, що дані усіх зареєстрованих на підприємстві касових операцій за 2007 рік, які не містять факту отримання цієї фінансової допомоги, повністю співпадають з додатком №9.2 «Аналіз руху грошових коштів по касі в національній валюті за 2007 рік ТОВ «Сапсан «Новоайдар» до акту перевірки від 04.02.2010. Тобто зміст акту перевірки суперечить даним додатків, які складаються на підставі одних і тих же первинних документів.

Також позивач зазначив, що відповідачем були винесені податкові вимоги про стягнення боргу, але зазначені вимоги не відповідають вимогам п.п.6.2.2 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого податкові вимоги мають містити посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу. Але податкові вимоги, виставлені підприємству, не мають жодного із зазначених посилань, крім посилання про зобовязання погасити певну суму боргу.

Крім того, обидві вимоги ані особисто керівником підприємства, ані поштою не отримувались, а відмітка на повідомленні про вручення вимог, на яку посилається Ленінська МДПІ як на підтвердження отримання вимог, зроблена невідомою особою.

Позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення від 08.02.2010 №0000312310/0 про нарахування податкового зобовязання та штрафних санкцій, а також вимоги про сплату боргу винесені із порушенням податкового законодавства, у звязку з чим просив визнати їх неправомірними та скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеному у позові, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача - Ленінської МДПІ у м. Луганську позов не визнав, надав письмові заперечення, в яких вказав, що за результатами перевірки ТОВ «Сапсан «Новоайдар» Ленінською МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312310/0 від 08.02.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства у розмірі 201000,00 грн. Рішення було отримано 08.02.2010 директором підприємства.

У відповідності із Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення. У разі незгоди платника податків із сумою зобовязання такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення. Але позивачем дане рішення оскаржено не було, тому сума податкового зобовязання ТОВ «Сапсан «Новоайдар» вважається узгодженою з 18.02.2010, тобто з дня отримання рішення.

У звязку з несплатою податкового зобовязання податковою інспекцією відповідачу були направлені податкові вимоги, які були отримані представником товариства Назаровою.

Тому представник відповідача вважає, що оскаржувані документи прийняті відповідачем у відповідності із діючим законодавством, у звязку з чим заявлений позов не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні представник відповідача - Ленінської МДПІ у м. Луганську позов не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеному у запереченнях. У задоволенні позову просив відмовити.

Представник відповідача - ДПА України в Луганській області позов не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що фахівцями управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА України в Луганській області на підставі постанови слідчого прокуратури м. Рубіжне від 25.12.2009 та постанови Рубіжанського міського суду від 25.12.2009 було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Сапсан «Новоайдар» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009. Перевірка проводилась з 20.01.2010 по 01.02.2010 на підставі документів фінансово-господарської діяльності, які було вилучено в рамках розслідування кримінальної справи. За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2010 №0000312310/0.

При проведенні перевірки встановлено порушення платником п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження підприємством податку на прибуток у 4-му кварталі 2007 року в сумі 536000,00 грн.

Перевіркою відображених у рядку 01.6 Декларацій «Інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» показників за період з 01.10.2006 по 30.09.2009 у загальній сумі 281833,00 грн. на підставі журналів ордерів та первинних документів встановлено заниження задекларованих ТОВ «Сапсан «Новоайдар» показників у рядку 01.6 Декларацій «Інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» у загальній сумі 536000,00 грн.

Акт перевірки був підписаний директором товариства ОСОБА_1 без заперечень. Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 встановлене при проведенні перевірки порушення було допущено у звязку із великим документообігом підприємства.

Враховуючи викладене відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача - ДПА України в Луганській області позов не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеному у запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову просив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В судовому засіданні встановлено, що позивач - ТОВ «Сапсан «Новоайдар» є юридичною особою та зареєстрований виконавчим комітетом Луганської міської ради 25.05.2005, номер запису 1382 107 0010 012045 (а.с. 18).

Підприємство знаходиться на обліку як платник податків у Ленінській МДПІ з 26.05.2005 (а.с. 20), згідно свідоцтва №100251556 позивач є платником податку на додану вартість з 27.05.2005 (а.с. 19).

Постановою старшого слідчого прокуратури м. Рубіжне від 25.12.2009 та постановою Рубіжанського міського суду від 25.12.2009 була призначена позапланова виїзна перевірка господарсько-фінансової діяльності ТОВ «Сапсан «Новоайдар» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.10.2006 по 30.09.2009. Як вбачається із змісту постанов перевірка була призначена у звязку з розслідуванням кримінальної справи №116/09/9058 за ознаками ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України для сприяння повному і всебічному розслідуванню кримінальної справи.

20.01.2010 на підставі винесеної постанови був виданий наказ №14 «Про проведення позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009», проведення перевірки було доручено головним державним податковим ревізорам-інспекторам Зубатенко Г.І. та ОСОБА_3

У період з 20.01.2010 по 01.02.2010 співробітниками ДПА України в Луганській області була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Сапсан «Новоайдар» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки 04.02.2010 відповідачем було складено акт №01/35-00/33484781 від 04.02.2010, у якому зазначено, що перевіркою встановлено заниження підприємством податку на прибуток підприємств за звітний період 2007 рік у розмірі 134000,00 грн. (а.с.40-74).

08.02.2010 Ленінською МДПІ на підставі акту перевірки було видано податкове повідомлення-рішення №0000312310/0, яким визначено суму податкового зобовязання у розмірі 201000,00 грн., у тому числі основний платіж - 134000,00 грн. та штрафні санкції 67000,00 грн. (а.с. 39).

Закон України “Про державну податкову службу в Україні” визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закон України “Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Спеціальним законом, який визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обовязкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обовязки і відповідальність платників є Закон України „Про систему оподаткування”.

Статтею 1 Закону України „Про систему оподаткування” передбачено, встановлення і скасування податків і зборів (обовязкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно із п.п.4.6.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, 24.12.2007 між ТОВ «Сапсан «Новоайдар» та керівником товариства ОСОБА_1, був підписаний договір позики, згідно якого ТОВ «Сапсан «Новоайдар» (позикодавець) передає ОСОБА_1 (одержувач позики) у власність поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 500000,00 грн., а ОСОБА_1 зобовязується повернути вказану суму.

25.12.2007 підприємством була видана позика ОСОБА_1 у розмірі 500000,00 грн., що підтверджується видатковим ордером №32 (а.с. 150).

Частина позики у розмірі 430000,00 грн. ОСОБА_1 була повернута до каси підприємства 27.12.2007, про що свідчать прибутковий касовий ордер №29 від 27.12.2007 (а.с. 141) та лист №35 касової книги.

Тобто судом встановлено, що позикодавцем за даним договором позики було ТОВ «Сапсан «Новоайдар», а не ОСОБА_1, як зазначено в акті перевірки. Відповідачем невірно був утлумачений зміст договору, з якого податкова інспекція зробила висновок, що позикодавцем є ОСОБА_1 як фізична особа, з чого невірно був зроблений висновок щодо порушення позивачем п.п.4.6.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у звязку з залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), в тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, в тому числі шляхом погашення облігацій

Тобто у валові витрати не включається основна сума поворотної позики, а також до валових доходів не включається основна сума поворотної позики під час її повернення робітником підприємству.

За таких обставин, висновки акту перевірки №01/35-00/33484781 від 04.02.2010 про результати документальної позапланової перевірки щодо заниження підприємством податку на прибуток підприємств у 4-му кварталі 2007 року у розмірі 134000,00 грн. суперечать вимогам чинного законодавства.

Доводи відповідача про заниження підприємством податку на прибуток спростовуються копіями касової книги, видатковими та прибутковими касовими ордерами, якими підтверджена сума виданої та повернутої позики.

За відсутності порушень податкового законодавства з боку позивача в частині заниження підприємством податку на прибуток підприємств у 4-му кварталі 2007 року у розмірі 134000,00 грн. судом вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення №0000312310/0 від 08.02.2010 про нарахування позивачу податкових зобовязань та штрафних санкцій в сумі 201000,00 грн.

Відповідно до п.6.2.1 ст.6 Закону №2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання у встановлені строки, податковий орган надсилає платнику податків податкові вимоги.

У звязку з несплатою позивачем податкового зобовязання Ленінською МЛПІ були виставлені перша податкова вимога №1/462 від 26.02.2010 на суму 150548,96 грн. та друга податкова вимога №2/947 від 19.04.2010.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0000312310/0 про нарахування податкового зобовязання та штрафних санкцій винесено всупереч вимогам чинного податкового законодавства та підлягає скасуванню, а вимоги про сплату боргу витікають з прийнятого рішення та є документом, на підставі якого стягується податкова заборгованість, у звязку з чим податкові вимоги про сплату боргу №1/462 від 26.02.2010 та №2/947 від 19.04.2010 також слід визнати незаконними та скасувати.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Сторонам розяснювались вимоги статей 69-72 КАС України та наслідки їх невиконання.

Судом приймались заходи щодо всебічного та обєктивного розгляду справи, у тому числі шляхом витребування у позивача додаткових доказів на підтвердження його правової позиції з приводу заявленого позову.

З урахуванням вимог п.6 ст. 71 КАС України, суд розглянув справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Представниками відповідачів в судовому засіданні не надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази на їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім доведено належними засобами доказування правомірність заявленого позову, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 26 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан «Новоайдар» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Державної податкової адміністрації України в Луганській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 08.02.2010 №0000312310/0, визнання недійсними та скасування податкових вимог задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000312310/0 від 08.02.2010 про нарахування позивачу податкових зобовязань в сумі 201000,00 грн., з яких за основним платежем -134000,00 грн., штрафні санкції 67000,00 грн.

Визнати протиправними та скасувати першу податкову вимогу №1/462 від 26.02.2010 та другу податкову вимогу №2/947 від 19.04.2010, виставлені товариству з обмеженою відповідальністю «Сапсан «Новоайдар».

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан «Новоайдар» (91000, м. Луганськ, вул. Днепровська, 53а, код ЄДРПОУ 334874781) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено 01 грудня 2010 року.

СуддяР.С. Твердохліб