Постанова № 13542224, 25.11.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.19

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2010 року Справа № 2а-3608/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді: Твердохліба Р.С.,

секретаря судового засідання Чукіній А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дидоренка до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про стягнення витрат, повязаних з утриманням у навчальному закладі в сумі 130139,43 грн. та стягнення судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

7 травня 2010 року Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому послався на те, що відповідач, наказом позивача № 58-ос від 25 липня 2004 року був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ та зарахований курсантом, з 5 серпня 2004 року, йому присвоєно звання «рядовий міліції». У процесі навчання 31 серпня 2007 року з відповідачем було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. Наказом позивача № 132-ос від 27 червня 2008 року після закінчення навчання відповідач був відряджений для подальшого проходження служби до УМВС України в Луганській області з 30 червня 2008 року. Наказом № 406 о/с від 15 серпня 2009 року відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за ст. 64 п. «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. На навчання відповідача позивачем було витрачено 13039,43 грн., які він повинен відшкодувати позивачеві у звязку з його звільненням, відповідно до вимог Порядку відшкодування особами витрат, повязаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №313 від 1 березня 2007 року, від чого відповідач відмовився. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану суму витрат на його підготовку під час навчання.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, дав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не зявився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.29). В подальшому, на адресу суду надходили поштові відправлення з відміткою про неможливість їх вручення у звязку з закінченням терміну зберігання (а.с.40-41; 62-63; 64-65).

Згідно відповіді на запит суду з обласного адресного бюро УМВС України в Луганській області, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, тобто за адресою, на яку судом направлялись повістки з повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи, що по справі зібрані всі необхідні докази, судом ухвалено рішення про розгляд справи за відсутністю відповідача.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ГУ МВС України в Луганській області в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не надав.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог з таких підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з пунктом 2 ст. 52 Закону України «Про освіту» випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобовязані відпрацювати за направленням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 23 січня 1996 року № 77 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобовязуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати у державному секторі народного господарства не менш як три роки. У разі відмови працювати у державному секторі народного господарства випускники відшкодовують (в установленому порядку) до державного бюджету повну вартість навчання.

Пунктом 6 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992, встановлено, що випускник зобовязаний глибоко оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою, та відпрацювати у замовника не менше трьох років, а вищий навчальний заклад забезпечити відповідні якість та рівень підготовки фахівця з вищою освітою.

Пунктом 19 вказаного Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992, встановлено, що у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобовязаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

На виконання Указу Президента України від 23.01.96 №77 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» та постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.96 №992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних з закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням» наказом МВС України №660 від 30 серпня 1999 року було затверджено Порядок підготовки фахівців у вищому навчальному закладі МВС України за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування, який був чинним до 14 травня 2007 року, згідно п. 3.5. якого у разі неприбуття молодого фахівця до місця розподілу або відмови без поважної причини стати до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення службової дисципліни чи звільнення за власним бажанням, без поважних причин, протягом трьох років випускник зобовязаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 1 березня 2007 року затверджено Порядок відшкодування особами витрат, повязаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, який визначає механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС прирівнюється до проходження військової служби (далі - особи), витрат, повязаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:

1) дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС (далі - навчальний заклад) у звязку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;

2) відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, повязаних з:

- грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням;

- перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу;

- оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлює МВС України разом з Міністерсвом фінансів України.

Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі, який укладається між навчальним закладу, головним управлінням або управлінням МВС та особою.

Наказом Міністерства внутрішніх справ №150 від 14.05.2007 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року №313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, повязаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ» та відповідно до вимог Законів України «Про вищу освіту», «Про міліцію», з метою вдосконалення порядку підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС України за державним замовленням, затверджено Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, згідно якого передбачено відшкодування вказаних витрат.

Спільним Наказом МО України, МФ України, МВС України, МТЗ України, АДПС України, УДО України, СБ України №419/831/240/605/537/219/534 від 16 липня 2007 року затверджено Порядок розрахунку витрат, повязаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.

Судом встановлено, що відповідач наказом позивача № 58о/с від 25 липня 2004 року був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ та зарахований курсантом позивача за державним замовленням, з 5 серпня 2004 року, йому присвоєно звання «рядовий міліції». У процесі навчання 31 серпня 2007 року з відповідачем було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. Наказом позивача № 132о/с від 27 червня 2008 року після закінчення навчання відповідач був відряджений для подальшого проходження служби до УМВС України в Луганській області з 30 червня 2008 року.

Відповідно до наказу № 406о/с від 15 серпня 2009 року відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за ст. 64 п. «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. На утримання відповідача на період навчання позивачем було витрачено 13039,43 гр.,на оплату забезпечення відповідача грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Розмір зазначених витрат позивачем визначено у відповідності з вказаним Порядком розрахунку.

Таким чином, оскільки відповідачем проходження служби після закінчення навчання припинено до спливу трьох років з підстав порушення дисципліни проходження служби, виходячи з формулювання причин звільнення, то він повинен відшкодувати витрати на його утримання за період навчання у позивача, а оскільки ці витрати ним не відшкодовано добровільно, тому суд вважає, що позивач у даному випадку має право вимагати стягнення цих витрат з відповідача.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат у сумі 130,39 грн. суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України У справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О.Дідоренка до ОСОБА_2 про стягнення витрат в розмірі 13039,43 грн. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О.Дідоренка (р/р 31256273210117 у ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 08682387) витрати, повязані з утриманням його у вищому навчальному закладі, в розмірі 13039,43 грн. (тринадцять тисяч тридцять девять гривень сорок три копійки).

Стягнути Державного бюджету України на користь Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О.Дідоренка (р/р 31256273210117 у ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 08682387) судові витрати в сумі 130,39 грн. (сто тридцять гривень тридцять девять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

СуддяР.С. Твердохліб