Постанова № 13541385, 26.10.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 жовтня 2010 р. Справа №2а-11299/10/7/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Кримська фруктова компанія"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання незаконним акту, протиправним та скасування рішення

за участю:

від позивача представник за довіреністю Рудько Р.І.

від відповідача представник за довіреністю Єршова Ю.О.

Обставини справи: Позивач звернувся до суду з позовом та, з урахуванням уточнень позовних вимог (а.с.131), просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення рішення відповідача №0000322301/0 від 15.06.2010р, №0000322301/1 від 21.07.2010р., №0000322301/2 від 31.08.2010р., яким позивачу нараховане податкове зобовязання у сумі 171432,5грн., яке складається з основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 113591грн. та штрафних санкцій у сумі 57841,5грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з боку позивача не було порушень Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження податкового зобовязання з ПДВ у період, що перевірявся відповідачем.

Позивач, посилаючись на Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» вказує, що підстави для сплати ним податку на додану вартість відсутні, оскільки він є товаровиробником власної продукції та є заводом первинного виробництва, виноматеріали, які виробляє позивач не класифікуються за кодом УКТ ЗЕД 2204 30, і враховуючи те, що виноматеріали реалізуються підприємствам вторинного виробництва, які використовують їх для виробництва готової продукції, ставка акцизного збору на такі виноматеріали законом не встановлюється, отже вони не можуть бути підакцизними алкогольними напоями. Таким чином позивач вважає, що правомірно застосував положення п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач вказує, що ним не було допущено нецільового використання коштів у сумі 1046,00грн., оскільки таки кошти були використані ним на технічне обслуговування автомобілю «ДЕУ Ланос», який належить позивачу на праві власності, в порядку абз. 3 п. 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що згідно проведеної перевірки було встановлено неправомірне використання позивачем пільги з податку на додану вартість, встановленої п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому відповідач вважає, що виноматеріали, вироблені та реалізовані позивачем, є алкогольними напоями, є товаром підакцизним і податкові зобов'язання з ПДВ підлягають сплаті до державного бюджету в повному обсязі.

Обґрунтування правової позиції відповідача викладено у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.122-127).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Красногвардійському районі АРК була проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. до 31.12.2009р.

За результатом планової виїзної перевірки ДПІ в Красногвардійському районі АРК складено Акт перевірки від 03.06.2010р. № 1169/23-1/32644372 (надалі Акт перевірки) (а.с.144-216).

15 червня 2010 року ДПІ в Красногвардійському районі АР Крим, на підставі складеного акту перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення №0000322301/0 від 15 червня 2010 року (а.с.132), яким позивачу визначено суму податкового зобовязання в розмірі 171432,5 грн. з яких податку на додану вартість у сумі 113591грн. та штрафних (фінансових санкцій) у сумі 57841,5грн.

ДПІ в Красногвардійському районі АР Крим в результаті обєднання перетворено (ввійшла до складу) У Джанкойську обєднану ДПІ в АРК.

ЗАТ «Кримська фруктова компанія» було оскаржено прийняте рішення в адміністративному порядку. За наслідком розгляду скарг у їх задоволенні було відмовлено, а рішення залишено без змін, в результаті чого відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення №0000322301/1 від 21.07.2010р., №0000322301/2 від 31.08.2010р. (а.с.133,134).

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до висновків акту перевірки (а.с.215), позивачем, зокрема, порушено п. 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 113591,00грн. та п. 5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. №271, в результаті чого субєктом господарювання кошти, акумульовані на спецрахунку з податку на додану вартість, були використані не за цільовим призначенням. Сума нецільового використання коштів 1046,00грн.

Відповідно до акту перевірки, вказані висновки зроблені внаслідок встановлення перевіркою реалізації позивачем у 2008р. виноматеріалів, виготовлених на власних виробничих потужностях із самостійно вирощеного винограду, підприємству вторинного виробництва ЗАТ «Київський завод шампанських вин «Столичний», в результаті чого у позивача виникли податкові зобовязання з податку на додану вартість на суму 113591грн., яки були занижені позивачем, у тому числі податкові зобовязання: за лютий 2008р. у сумі 65833грн., за квітень 2008р. у сумі 47758грн.

В акті відзначено, що податкові зобовязання по зазначеним операціям з реалізації виноматеріалів позивачем неправомірно відобразило в спеціальних деклараціях з ПДВ (скорочених, п. 11.29 Закону України про ПДВ) за лютий 2008 року та квітень 2008р. відповідно.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником - заводом первинного виноробства. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України №48121-38/289 (а.с.143) відповідач по коду КВЄД 15.93.0 має право здійснювати виробництво виноградних вин та має ліцензію на виробництво алкогольних напоїв (виноробна продукція).

У своїй діяльності позивач керується галузевими стандартами України на виноматеріали оброблені та необроблені, технічними умовами «виноматеріали шампанські» та «виноматеріали коньячні».

Згідно галузевому стандарту України ГСТУ 202.001-96 підприємство обробляє виноматеріали, призначені для випуску вин, які по типовості і фізико-хімічним показникам відповідають вину даного найменування і пройшли встановлений для нього цикл технічної обробки згідно діючої нормативної документації.

Вироблені позивачем виноматеріали реалізуються підприємствам вторинного виноробства, де з них виробляють вина, які реалізуються в торгівлі.

З цього виходить, що виноматеріали є сировиною для виробництва підакцизних товарів, а згідно п. «в» ч. 2 ст. 3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби» не підлягають оподаткуванню вартість та обсяги імпортованої чи обороти з реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1996р. №365/96-ВР «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір», передбачено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 6 лютого 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби", від 7 травня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої", від 24 травня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них", від 11 липня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)".

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» та деяких інших законодавчих актів» від 22 травня 2003р. №849-IV у Законі України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" слова у назві "і ввізного мита" виключено.

Відповідно до абзацу 1 ст. 2 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» на вироблені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції встановлена ставка акцизного збору в розмірі 1,0 гривня за 1 літр.

Факт реалізації вироблених позивачем виноматеріалів підприємству вторинного виноробства, яке використовує ці виноматеріали для виробництва готової продукції підтверджується матеріалами справи, не заперечується відповідачем, а також про це вказано в акті перевірки (а.с.157).

Оскільки позивач реалізовував виноматеріали підприємству, яке використовує виноматеріали для виробництва готової продукції, ці виноматеріали оподаткуванню акцизним збором не підлягають.

Крім того, суд вважає, що вживання у Законі України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» слова «виноматеріали» не дає підстав відносити будь-яку продукцію, яка позначається цим словом, до підакцизної, оскільки самим Законом до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої.

Суд вважає, що виноматеріал це продукт первинної переробки винограду, який призначений для виготовлення вин.

Також поняття алкогольний напій слід розуміти, як напій який містить алкоголь.

Враховуючи це, до підакцизної продукції може бути віднесено лише та продукція, яка призначена для пиття (безпосереднього вживання) та містить алкоголь.

Така думка викладена Верховним Судом України в постанові від 15.01.2008р. по справі Державного підприємства «Радгосп-завод Алушта» до ДПІ у м. Алушта АР Крим та ДПА в АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення рішення.

Вказане свідчить на те, що виноматеріали не є підакцизним товаром.

Слід зазначити, що виноматеріали, вироблені позивачем, реалізовувалися заводам вторинного виноробства і мають код 2204296500, 2204297500, що підтверджується експертним висновком Торгово промислової палати в Криму № 73-О/04-13 від 10.06.10р. (а.с.16-19).

Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» від 07.05.1996р. не встановлює ставки акцизного збору, у т. ч. і з нульовою ставкою на виноматеріали з кодом 220429.

Крім того, статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Виходячи із змісту даної норми вбачається, що підакцизними товарами є ті товари, в вартість яких входить акцизний збір.

До вартості виноматеріалів, що були реалізовані позивачем заводам вторинного виробництва акцизний збір не входить.

З цих підстав суд вважає, що виноматеріали вироблювані позивачем не є підакцизним товаром.

Відповідно до пункту 11.29. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 1 січня 2009 року зупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства".

Дія пункту 11.29 статті 11 розповсюджувалася на період до 1 січня 2005 року згідно із Законом України від 28.11.2003 р. N 1352-IV, до 1 січня 2006 року - згідно із Законом України від 23.12.2004 р. N 2287-IV, до 1 січня 2007 року - згідно ізЗаконом України від 18.10.2005 р. N 2987-IV.

Твердження відповідача в тій частині, що позивач виробляє виноматеріали, які є алкогольною продукцією, а алкогольна продукція є підакцизною і на них не розповсюджується дія п. 11.29. Закону України «Про податок на додану вартість» не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, оскільки відповідно абз.1 ст. 2 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий і алкогольні напої» підакцизними є тільки виноматеріали, на які встановлений код 220430, тоді як на виноматеріали позивача встановлені коди 220429, про які в цьому Законі вказівки відсутні.

Усі виноматеріали є сировиною для виробництва вина, шампанського і коньячного спирту, в перелік підакцизних товарів, які увійшли до Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої» вони не входять, реалізовувалися заводам вторинного виноробства для виготовлення готової продукції, а тому не є підакцизними товарами.

Згідно довідки Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (а.с.143), позивачу дозволено здійснювати діяльність по КВЕД 01.13.0 - вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів та, як було зазначено, по КВЕД 15.93.0 - виробництво виноградних вин.

У статті 1 Закону України № 2238 від 18.01.2001р. «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» вказано, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, яка проводиться в сільському господарстві і відповідає кодам 01.11-01.42 і 05.001-05.0042 Державного класифікатора продукції і послуг ГК 016-97.

Позивач вирощує фрукти, ягоди, горіхи, культури для виробництва напоїв та прянощів, які є сільськогосподарською продукцією. З вирощеного винограду позивач виробляє виноматеріал, який є продуктом переробки сільськогосподарської продукції, а тому на підприємство розповсюджується дія п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, відповідно пункту 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) у період, що перевірявся відповідачем, було зупинено дію п.7.7 ст. 7 пунктів 10.1 і 10.2 ст. 10 цього Закону у частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що зупинення дії п.7.7 ст.7 та п.10.1 і 10.2 ст. 10 Закону розповсюджується, у залежності від засобу походження, на два самостійних виду продукції: по-перше, власного виробництва та по-друге, продукцію, виготовлену на давальницьких умовах. Тобто треба розуміти ці види продукції як самостійні, а не як один вид продукції з кількома кваліфікуючими ознаками. При цьому фраза «крім підакцизних товарів» стосується тільки продукції, виготовленої на давальницьких умовах і не стосується продукції власного виробництва.

З цього слідує, що незалежно від того, є продукція підакцизною чи ні, якщо вона є продукцією власного виробництва, на неї розповсюджується дія п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а оскільки виноматеріали, що виробляє позивач є продукцією власного виробництва, він у своїй діяльності має право застосовувати норми п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки позивач реалізовував продукцію власного виробництва, незалежно від того кому та яку, на нього розповсюджується норма п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того відповідачем не спростовано, що позивач реалізовував тільки продукцію власного виробництва.

Також суд вважає за необхідне вказати на те, що п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняє платника податків від сплати ПДВ, але не звільняє платника податків від визначення та нарахування ПДВ в бухгалтерському та податковому обліку.

При цьому суд вважає, що метою вказаної норми закону є розвиток українських сільськогосподарських товаровиробників, яким надане право використовувати податок на додану вартість для придбання матеріально технічних ресурсів та поліпшення умов виробництва сільгосппродукції (абз. 3 п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Встановивши таку преференцію для виробників власної продукції законодавець залишив за собою право контролю за використанням ПДВ та право стягнення його до бюджету у разі нецільового використання, що свідчить не про звільнення від сплати ПДВ, а тільки про особливий порядок використання цього податку.

З викладених вище підстав заперечення відповідача судом до уваги не приймаються.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач в акті перевірки зробив неправильні висновки, що призвело до необґрунтованого визначення позивачу суми податкового зобовязання з ПДВ та нарахування штрафних санкції.

В силу викладеного, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень підлягають задоволенню.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 01.11.2010р.

Керуючись ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим №0000322301/0 від 15.06.2010р., Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0000322301/1 від 21.07.2010р. та №0000322301/2 від 31.08.2010р.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія» (97012, АР Крим, Красногвардійський район, с. Петрівка) 3,40грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.