Рішення № 135406622, 12.02.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/50405/24-ц

пр. 2-2648/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Бурячок А.І.,

справа № 757/50405/24-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Свинар Олег Миколайович

представник відповідача: Шашенков Ярослав Олегович

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України

предмет та підстави позову - скасування розпорядження про оголошення догани

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України про скасування розпорядження про оголошення догани, -

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України про скасування розпорядження начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України № 112 від 03.09.2018 «Про оголошення догани ОСОБА_1 ». Позовні вимоги мотивовані тим, що розпорядженням начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України № 112 від 03.09.2018 «Про оголошення догани ОСОБА_1 » позивачу - завідувачу секторі зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1 ОСОБА_1 - оголошена догана. Проте, в розпорядженні лише зазначено низку нормативних та відомчих актів, які начебто порушив позивач. При цьому не зазначено, в чому саме виразилися ці порушення, не вказано, які саме вимоги зазначених нормативних та відомчих актів начебто порушено позивачем, а також не зазначено коли, на думку відповідача, вони вчинені. Хоча в розпорядженні й не зазначалося, в чому саме виразилися допущені позивачем порушення, проте мається посилання на пояснювальну записку ОСОБА_1 ,, доповідну записку провідного інженера з охорони праці та техніки безпеки Матвійчук З.Ф. від 15.08.2018, доповідну записку заступника начальника Управління Лазарчука Р.В. від 17.08.2018. В матеріалах службового розслідування доповідна записка провідного інженера з охорони праці та техніки безпеки Матвійчук З.Ф. від 15.08.2018 відсутня та позивача з нею не ознайомили. В пояснювальній записці від 20.08.2018 на ім`я начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України позивач зазначав, що інструктаж з техніки безпеки з працівниками, які залучалися до косіння газонів, він провів 11.06.2018, помилково зазначивши дату проведення інструктажу в журналі реєстрації інструктажів з охорони праці 11.07.2018. Пояснення позивача можуть підтвердити свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які працювали двірниками. Проте пояснення позивача відповідачем до уваги не було прийнято і зроблено висновок, що ОСОБА_1 порушено вимоги «Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці працівників Управління адміністративними будинками», затвердженого розпорядженням по Управлінню від 14.04.2009 № 34, вимоги Інструкції з охорони праці працівників № 69 при роботі з газонокосаркою, затвердженої розпорядженням по управлінню від 27.11.2004 № 7, посадову інструкцію завідувача сектора зеленого господарства відділу Управління будинків та прибудинкових територій №1ті Правила внутрішнього трудового розпорядку Управління адміністративними будинками (п. 4.1. розділу IV). Вважає що в розпорядженні жодним чином не зазначено та не доведено протиправність дій позивача, вину, не встановлено наявність шкідливих наслідків, тому розпорядження є протиправним і підлягає скасуванню. Крім того до позову було долучено заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, в якій позивач зазначав, що з жовтня 2018 року по 11.03.2020 спір перебував на розгляді в суді адміністративної юрисдикції, з 12.03.2020 по 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України було встановлено карантин, з 24.02.2022 в Україні запроваджено воєнний стан, пересування позивача було ускладнено через захворювання хребта та тазобедренних суглобів, тому причини пропуску строку звернення з даним позовом є поважними і підлягають поновленню (а.с. 1-31).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.11.2024 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 34).

09.12.2024 представником відповідача - Мукомел Р.В. до суду подано заяву про направлення копії позовної заяви на електронну пошту відповідача (а.с. 37-39).

17.12.2024 позивачем до суду подано заяву про виклик свідків - ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 (а.с. 40-41).

14.01.2025 представником відповідача - Мукомел Р.В. до суду подано заяву про поновлення строку на подання відзиву (а.с. 43-44).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.01.2025 було задоволено заяву позивача про виклик свідків - ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 (а.с. 46).

22.01.2025 представником відповідача - Мукомел Р.В. до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову. Представник зазначав, що Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України не погоджується з обґрунтуваннями та вимогами, викладеними у позовній заяві ОСОБА_1 , а сама позовна заява є такою, що подана з порушенням строків на право звернення із заявою до суду. Вперше з вимогою скасувати, як незаконне розпорядження начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України Корната В.В. від 03.09.2018 № 112 «Про оголошення догани ОСОБА_1 » позивач звернувся у жовтні 2018 до Окружного адміністративного суду м. Києва, ухвалою 17.10.2018 у справі № 826/16778/18 позивачу було відмовлено у відкритті провадження та роз`яснено що розгляд такої справи належить до юрисдикції місцевого загального суду за правилами ЦПК України. Незважаючи на обґрунтованість ухвали позивач її оскаржив, а не звернувся до місцевого суду, як йому було роз`яснено. Остаточне рішення у справі № 826/16778/18 було винесено 11.03.2020. Відповідно днем з якого можна було теоретично обраховувати пропущені строки на подання позову є 11.03.2020. Станом на дату подання позову (28.10.2024) позивачем пропущено всі можливі стоки в межах яких суд за клопотання позивача може поновити строки на звернення до суду за захистом своїх прав, навіть з урахування карантину та воєнного стану. Крім того, позивач не був обмежений ні карантином ні військовим станом, оскільки приймав участь в судових засіданнях та подавав процесуальні документи, зокрема по справах № 757/8554/2-ц, № 757/19310/20-ц. Щодо розпорядження начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України від 03.09.2018 № 112 «Про оголошення догани ОСОБА_1 », представник відповідача зазначав, що воно відповідає вимогам діючого законодавства та було підписано та ознайомлено з дотриманням віх вимог. Порушення позивачем вимог нормативних актів з охорони праці було встановлено і як наслідком є порушення Посадової інструкції та Правил внутрішнього трудового розпорядку. Стосовно двірників-вантажників ОСОБА_8 (перебував у відпустці), ОСОБА_6 (перебував у відпустці) та ОСОБА_7 отримано пояснення, відповідно до яких такі працівники дійсно не могли отримати інструктаж в дату, зазначену в журналі. Пояснення щодо порушення вимог трудової дисципліни отримано і від позивача, у своїй записці він підтвердив, що не проводив інструктаж (а.с. 53-103).

12.02.2025 позивачем до суду було подано відповідь на відзив (а.с. 107-109).

24.02.2025 представником відповідача - Мукомел Р.В. до суду подано пояснення по справі, які є аналогічними раніше поданому відзиву (а.с. 110-158).

Відповідно до протоколу судового засідання №4098564 від 24.02.2025 в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_10 . У зв`язку з закінченням відведеного часу на розгляд справи було оголошено перерву до 17.04.2025 (а.с. 159-165).

Відповідно до довідки, складеної секретарем судових засідань Бурячок А.І. від 17.04.2025, судове засідання було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному (а.с. 172).

Відповідно до довідки, складеної секретарем судових засідань Бурячок А.І. від 20.08.2025, судове засідання було знято з розгляду у зв`язку з відсутністю вільних залів судових засідань (а.с. 183).

07.11.2025 позивачем до суду було подано заяву про відкладення розгляду справи (а.с. 187).

06.02.2026 представником позивача - адвокатом Свинар О.М. до суду було подано заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с. 193-196).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2026 було задоволено заяву представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с. 197).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 відмовився від клопотання щодо допиту свідків, у зв`язку з їх неодноразовою неявкою. Позивач та представник позивача - адвокат Свинар О.М. просили задовольнити позовні вимог у повному обсязі з підстав викладених у позові.

Представник відповідача Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України - Шашенков Я.О. просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, заслухавши ї пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, кожний при вирішенні питання про його цивільні права і обов`язки має право на відкритий і справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом. Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до судової процедури з усіма атрибутами контролю за порушеннями при звільненні з роботи з боку працедавців - власників та керівників господарських товариств, підприємств, установ, організацій.

Статтею 43 Конституції України проголошено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, які він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та закріплено гарантії реалізації права на працю, що включає право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення ( ст. 233 КЗпП України).

У постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 758/9773/15-ц вказано, що: «строки звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП України. Зазначені строки звернення до суду застосовуються виключно щодо спорів, які за своєю юридичною природою належать до трудового права. Так, частина перша статті 233 КЗпП України підтверджує визнання тримісячного строку як загального строку для звернення за захистом суб`єктивних трудових прав працівників».

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Верховний Суд у постанові від 15.08.2023 у справі № 947/16805/20 вказував, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення. Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 607/10843/22.

Також у постанові Верховного Суду від 30.07.2021 у справі № 263/6538/18 зазначено, що «у статті 234 КЗпП України не передбачений перелік поважних причин для поновлення строку, їх поважність визначається судом в кожному випадку залежно від конкретних обставин. Як поважні причини пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами. Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами».

Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з матеріалами даної справи, розпорядженням начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України № 112 від 03.09.2018 «Про оголошення догани ОСОБА_1 » позивачу - завідувачу секторі зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1 ОСОБА_1 - оголошена догана (а.с. 5).

З вказаним розпорядженням ОСОБА_1 був ознайомлений 03.09.2018 про що свідчить відповідний підпис позивача (а.с. 5)

Відповідно до матеріалів справи, вперше з вимогою скасувати, як незаконне розпорядження начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України № 112 від 03.09.2018 «Про оголошення догани ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звернувся у жовтні 2018 року до Окружного адміністративного суду м. Києва. Ухвалою від 17.10.2018 у справі № 826/16778/18 позивачу було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі та роз`яснено, що розгляд такої справи належить до юрисдикції місцевого загального суду, за правилами встановленими ЦПК України. Після чого позивач оскаржував ухвалу суду від 17.10.2018 у апеляційній та касаційній інстанціях. Остаточне рішення по справі № 826/16778/18 було винесено 11.03.2020 (а.с. 20-28).

Отже, враховуючи оскарження позивачем розпорядження в адміністративних судах, відлік місячного строку звернення до суду з цим позовом почався 11.03.2020 - дня винесення остаточного рішення по справі № 826/16778/18, що є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду, та сплинув 11.04.2020.

Отже, передбачений ст.233 КЗпП України строк для звернення до суду з позовом у справі про звільнення, закінчився 11.04.2020.

Позовна заява подана позивачем лише 28.10.2024, що підтверджується відповідною відміткою на позовній заяві.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від позивача, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики тощо. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, однак на підтвердження вищевказаних обставин позивачем не подано будь-яких доказів, та не наведено обставин важливості пропуску строку.

У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.

Суд звертає увагу, що у трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 910/17459/20.

У трудових спорах має застосовуватися добросовісність обох сторін, а суд застосовує правові норми, у тому числі норми трудового права, з урахуванням принципу розумності та справедливості.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду та його поновлення позивач посилався на те, з жовтня 2018 року по 11.03.2020 спір перебував на розгляді в суді адміністративної юрисдикції, з 12.03.2020 по 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України було встановлено карантин, з 24.02.2022 в Україні запроваджено воєнний стан, пересування позивача було ускладнено через захворювання хребта та тазобедренних суглобів, тому причини пропуску строку звернення з даним позовом є поважними і підлягають поновленню.

Проте, такі твердження позивача з приводу поважності причин пропущення строку звернення до суду через карантинні обмеження та воєнний стан, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Судом встановлено та не заперечується позивачем факт ознайомлення: з розпорядженням про догану 03.09.2018; з ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2018 по справі № 826/16778/18, відповідно до якої спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Також як вказував сам позивач, у своїй заяві про поновлення строку, постановою Верховного Суду від 11.03.2020 йому було відмовлено у задоволенні касаційної скарги по справі № 826/16778/18. Тобто ОСОБА_1 знав про зміст такого розпорядження та його підстави, крім того у 2018-2020 роках оскаржував розпорядження в адміністративному суді. Однак з березня 2020 року (протягом чотирьох років і семи місяців) не вживав жодних дій для захисту свого порушеного права на працю. Суд критично ставиться до долучених позивачем медичних документів (перевідного епікризу № 1272 за 2015 рік та консультативного висновку від 25.10.2024), оскільки один з документів датований 2015 роком, отже стан здоров`я не перешкоджав позивачу у здійсненні його трудових обов`язків у 2018 році, а також зверненні до адміністративного суду у 2018-2020 роках. Щодо консультативного висновку від 25.10.2024, то останній не містить жодних відомостей про те, що позивач перебував у 2020-2024 роках на стаціонарному лікуванні, яке б унеможливлювало звернення до суду. Крім того, як зазначалося представником відповідача, і не було спростовано позивачем, ОСОБА_12 не був обмежений ні карантином, ні військовим станом оскільки приймав участь у судових засіданнях та подавав процесуальні документи по справах до суду, що підтверджується: 1) судовою справою № 757/8554/20-ц, рішення по якій було винесено суддею Печерського районного суду м. Києва Новаком Р.В. 13.12.2023; 2) судовою справою № 757/19310/20-ц про визнання протиправними дій та скасування наказу про звільнення.

Інших обставин, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду, позивачем не наведено.

За таких обставин, ОСОБА_1 без поважних причин пропустив встановлений ст.233 КЗпП України строк звернення до суду з позовом про скасування Розпорядження начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України № 112 від 03.09.2018 «Про оголошення догани ОСОБА_1 », й підстав для визнання строку пропущеним з поважних причин судом не встановлено, більш того, закінчився спеціальний термін для поновлення строку відповідно до ст. 234 КЗпП України, відтак в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення в суд.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір компенсується за рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4 , 40, 43 Конституції України ст. 233, 234, 235, 247, 252 КзпП України, 12, 13, 81, 141-142, 200, 263-265, 267, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України про скасування розпорядження про оголошення догани - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15.12.2017.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, 01009, м Київ, вул. Банкова, буд. 6-8, код ЄДРПОУ 26252302.

Суддя Р.В. Новак