Рішення № 135406604, 04.03.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41269/25-ц

пр. 2-5173/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Бурячок А.І.,

справа № 757/41269/25-ц

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Офіс Генерального прокурора

предмет та підстави позову - усунення перешкод у здійсненні власником права розпорядження своїм майном шляхом звільнення майна з під арешту та припинення обтяження речових прав на майно

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про усунення перешкод у здійсненні власником права розпорядження своїм майном шляхом звільнення майна з під арешту та припинення обтяження речових прав на майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Офісу Генерального прокурора про усунення перешкод у здійсненні власником права розпорядження своїм майном шляхом звільнення майна з під арешту та припинення обтяження речових прав на майно, в якому просив суд скасувати проведену на підставі постанови заступника начальника відділу Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції Курись А.С. про накладення арешту на майно б/н від 13.09.2007 державну реєстрацію арешту нерухомого майна ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), реєстраційний номер обтяження 6073916 зареєстрований 21.11.2007 Першою київською державною нотаріальною конторою). В обґрунтування позову зазначав, що Першою київською державною нотаріальною конторою був накладений арешт на нерухоме майно позивача - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) реєстраційний номер обтяження 6073916 зареєстрований 21.11.2007. Підставою для накладання арешту стала постанова заступника начальника відділу Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції Курись А.С. про накладання арешту на майно б/н від 13.09.2007, якою постановлено накласти арешт на цінності та інше майно обвинуваченого ОСОБА_1 де б ці цінності та інше майно не знаходилось. Солом`янським районним судом м. Києва 04.02.2010 у справі №1-16/10р. постановлено (ухвалено) вирок ОСОБА_1 . При винесені вказаного вироку судом не було вирішено питання про речові докази, про зняття арешту з майна засудженого ОСОБА_1 , накладеного постановою заступника начальника відділу Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції Курись А.С. про накладання арешту на майно б/н від 13.09.2007. Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 08.12.2010 у справі №1-1610/08р постановлено зняти арешт з майна, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 накладений постановою заступника начальника відділу Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції Курись А.С. про накладання арешту на майно б/н від 13.09.2007. Але постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 08.12.2010 у справі №1-1610/08р не було знято арешт на нерухоме майно обвинуваченого ОСОБА_1 , яке не було конкретно визначене. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.03.2013 у справі №761/3528/13-к провадження №1-в/761/46/2013 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнено від покарання, призначеного йому за вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 04.02.2010. Закриття кримінального провадження та ухвалення постанови про зняти арешту з майна, яке належало на праві приватної власності позивачу, вказує на відсутність підстав для подальшого арешту майна, яке не було конкретно визначене на час винесення Генеральною прокуратурою України постанови б/н від 13.09.2007.

Ухвалою Печерського районного суду від 02.09.2025 у справі відкрито провадження за правилами позовного (спрощеного) провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15.09.2025 представником позивача - адвокатом Ілясовим О.О. до суду було подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

18.09.2025 представником відповідача - Чернишовою В.Л. до суду було подано заяву про продовження процесуального строку для подання відзиву.

03.11.2025 представником відповідача - Чернишовою В.Л. до суду було подано відзив на позовну заяву у якому просила відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю. Позивачем помилково обрано спосіб захисту, а саме звернено позовні вимоги до відповідача - Офісу Генерального прокурора. Позивач просить скасувати державну реєстрацію арешту нерухомого майна ОСОБА_1 , тобто покладає на Офіс Генерального прокурора обов`язки, які не можуть бути вчинені ні відповідачем як юридичною особою, ні його посадовими особами. Як зазначалось, відносини між Офісом Генерального прокурора (Генеральною прокуратурою України) і ОСОБА_1 , що виникли у зв`язку з накладенням арешту на його майно, завершено з часу набрання законної сили вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 04.02.2010 у справі № 1-16/10 та ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 01.03.2013 у справі № 761/3528/13-к. Позивач відбував покарання і в 2010 році звертався до суду з питанням зняття арешту з майна, внаслідок чого постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 08.12.2010 у справі № 1-1610/08 знято арешт з майна, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений постановою заступника начальника відділу Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції Курися А.С. від 13.09.2007. Жодним рішенням суду не було визнано протиправними дії або бездіяльність Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України) ні на стадії досудового слідства, судового розгляду або під час виконання покарання позивача. Позивачем не оскаржувалась постанова Солом`янського районного суду міста Києва від 08.12.2010 у справі № 1-1610/08, не дивлячись на те, що арешт був знятий на визначене у переліку майно ОСОБА_1 , а накладався арешт «на цінності та інше майно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де б ці цінності та інше майно не знаходилось». Крім того, процедура скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснюється із дотриманням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, а також щодо технічної можливості скасування запису - пункту 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141. Адміністративні послуги щодо скасування державної реєстрації прав до Державного реєстру прав надаються через Центри надання адміністративних послуг районних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування (міст обласного значення), державними реєстраторами суб`єктів державної реєстрації прав виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, акредитованими суб`єктами та нотаріусами. Відповідно до вказаних нормативних актів та в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України Офіс Генерального прокурора, не має повноважень на скасування державної реєстрації арешту нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15.09.2025 представником позивача - адвокатом Ілясовим О.О. до суду було подано відповідь на відзив.

Відповідно до протоколу судового засідання № 5817321 від 29.01.2026 у судовому засіданні представник позивача - адвокат Ілясов О.О. зазначав, що звернувся до суду за місцем реєстрації відповідача, відповідно до практики скасування арешту який накладався за КПК 1960 року, позов пред`явлено в порядку ЦПК України, відповідно до постанови ВС від 17.12.2025 по справі 760/24514/24. Крім того, просив суд оголосити перерву по справі для підготовки правової позиції. У зв`язку з чим, головуючим суддею було оголошено перерву до 04.03.2026.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Ілясов О.О. зазначив, що справа має розглядатися в порядку цивільного судочинства та просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача - Чернишова В.Л. просила відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Суд, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, постановою заступника начальника відділу Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції Курися А.С. про накладання арешту на майно б/н від 13.09.2007 накладено арешт на цінності та інше майно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де б ці цінності та інше майно не знаходилось.

Вироком Солом`янського районного суду від 04.02.2010 визнано винним ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, організаціях, установах усіх форм власності строком на 3 роки. Водночас питання про речові докази та зняття арешту з майна засудженого вказаним вироком вирішено не було.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 08.12.2010 у справі № 1-1610/08р знято арешт з окремо визначеного рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений зазначеною вище постановою від 13.09.2007.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.03.2013 у справі № 761/3528/13-к ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнено від покарання, призначеного йому за вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 04.02.2010.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.02.2025 позивачем на підставі рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 14.06.2024 зареєстровано право власності на: житловий будинок садибного типу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1080428353107) та земельну ділянку кадастровий номер: 5310700000:02:074:0047, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1601437053107).

Крім цього, за позивачем 24.01.2025 зареєстровано право власності на двокімнатну квартиру яка розташована за адресою АДРЕСА_2 .

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що при реєстрації права власності на вказане нерухоме майно він виявив наявність обтяжень з забороною на відчуження, що порушує його права на розпорядження майном.

Згідно з Відомостями з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження арешт нерухомого майна, підставою якого стала постанова б/н від 13.09.2007 Генеральної прокуратури України, де об`єктом обтяження є невизначене майно, все майно. Обтяження зареєстровано: 21.11.2007 за № 6073916 реєстратором: Перша київська державна нотаріальна контора, 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 11.

Позивач звернувся до ЦНАПу Печерської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою від 11.08.2025 про державну реєстрацію припинення обтяження речового права, на яку отримав рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 11.08.2025 № 80321998.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед інших, припинення дії, яка порушує право.

У відповідності зі ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України встановлено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Встановлено, що арешт на цінності та інше майно позивача було накладено постановою заступника начальника відділу Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції Курись А.С. у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року.

Згідно п. 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Отже, справа про скасування арешту майна, накладеного постановою слідчого відповідно до положень КПК 1960 року, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі №2-3392/11 (постанова від 24.04.2019).

Як визначено у статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Отже, порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України 2012 року, і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.

Разом з цим, в межах справи, що переглядається, арешт на спірне майно накладено не ухвалою слідчого судді, а постановою заступника начальника відділу Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції Курись А.С. у кримінальній справі у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року.

За таких обставин вирішення спору про зняття арешту з майна підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що відповідає нормам чинного законодавства та практиці Верховного Суду.

Разом з тим, позовна заява не містить вимог про зняття арешту з майна позивача.

За правилами ч. 1 та 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23).

Позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права шляхом скасування проведеної на підставі постанови заступника начальника відділу Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції Курись А.С. про накладення арешту на майно б/н від 13.09.2007 державної реєстрації арешту нерухомого майна ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), реєстраційний номер обтяження 6073916 зареєстрований 21.11.2007 Першою київською державною нотаріальною конторою)

Матеріали позовної заяви не містять документів, які б підтверджували оскарження дії постанови ГПУ б/н від 13.09.2007, на підставі якої було внесено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про арешт майна ОСОБА_1 . Крім того, позивачем не оскаржувалась постанова Солом`янського районного суду міста Києва від 08.12.2010 у справі № 1-1610/08, не зважаючи на те, що арешт був знятий на визначене у переліку майно ОСОБА_1 , а накладався арешт «на цінності та інше майно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де б ці цінності та інше майно не знаходилось». Суд зауважує, що скасування лише реєстраційної дії не припиняє обтяження, що виникло на підставі рішення суду чи іншого органу та не усуває причину арешту. Належним способом захисту у даному випадку буде звернення з позовом про зняття арешту з майна, а не скасовування державної реєстрації арешту нерухомого майна ОСОБА_1 ., Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 141, 142, 200, 206, 274-279, 263-265, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про усунення перешкод у здійсненні власником права розпорядження своїм майном шляхом звільнення майна з під арешту та припинення обтяження речових прав на майно - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

відповідач: Офіс Генерального прокурора, 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, код ЄДРПОУ 00034051.

Суддя Р.В. Новак