Рішення № 135402645, 18.03.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/5362/25

Провадження № 2/752/2316/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

за участю секретаря судових засідань Білас С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зоріна Світлана Миколаївна про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Голосіївського районного суду міста Києва передані вимоги ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зоріна Світлана Миколаївна про визнання права власності в порядку спадкування. Позивач просить визнати в порядку спадкування за законом за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , матері ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та який прийняв спадщину після смерті своєї матері, але не оформив своїх спадкових прав, з яким позивачка проживала однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

В обгрунтування позову зазначено, що позивачка проживала разом з ОСОБА_3 з 2001 року як дружина та чоловік, шлюб між ними не був зареєстрований, оскільки в цьому не було потреби. За час проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини позивач та ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, займалися благоустроєм будинку: робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуду; крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів, спілкувалися із сусідами по будинку. Проживала позивачка з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . На початку війни в 2022р. позивачка виїхала за межі країни, а в лютому 2023р. від сусідів дізналася, що ОСОБА_3 був виявлений мертвим у своїй квартирі. Після отриманої звістки позивачка негайно повернулась до України, щоб зайнятись похованням свого цивільного чоловіка. Крім того, більше родичів, які б могли поховати ОСОБА_3 , в нього не було. У подальшому 25.04.2023р. позивачка звернулась до Приватного нотаріуса КМРНО Зоріної С.М. із заявою про відкриття спадщини. 25.04.2023р. приватний нотаріус видала заявнику витяг пр реєстрацію у Спадковому реєстрі

№72243534 від 25.04.2023р. У подальшому позивачкою подано заяву до суду про встановлення факту її спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15.10.2024р. №752/17880/24 задоволено заяву, встановлено факт проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_3 однією сім`єю з 2001р. по час його смерті. У подальшому позивачка звернулась до приватного нотаріуса за видачею Свідоцтва про право на спадщину за законом. 12.02.2025р. постановою приватного нотаріуса КМНО Зоріною С.В. було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що спадкоємець не має можливості надати документи, що підтверджують право власності спадкодавця на квартиру АДРЕСА_1 , так як відсутні відомості про реєстрацію права власності на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, немає можливості видати Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та який прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не оформив своїх спадкових прав. З огляду на вказані обставини заявлені відповідні вимоги для вирішення спору в судовому порядку.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24.03.2025р. відкрито провадження в даній справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Від відповідача письмового відзиву на позовну заяву не надійшло.

Третя особа письмових пояснень щодо вимог позов не надала.

Ухвалою суду від 10.09.2025р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

На підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Так, приблизно ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим

Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 24.02.2023р., актовий запис №79.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15.10.2024р. у справі №752/17880/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зоріна Світлана Миколаївна про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу встановлено факт проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ) однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2001 року по час його смерті.

Матеріали справи, в тому числі матеріали спадкової справи №10/2023 щодо спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , свідчать, що ОСОБА_1 25.04.2023р. звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зоріної С.М. із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3

25.04.2023р. приватним нотаріусом заведено спадкову справу №10/2023 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

12.02.2025р. до нотаріуса звернувся представник ОСОБА_1 та подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.02.2025р. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зоріної С.М. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , який прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не оформив своїх спадкових прав, у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та у зв`язку з відсутністю відомостей про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом, зокрема, було встановлено, що інших спадкоємців, передбачених чинним законодавством України, які прийняли спадщину померлого ОСОБА_3 , немає Відсутні особи, окрім ОСОБА_1 , які б звернулася до нотаріуса та подали заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, та відсутні особи, які зареєстровані з померлим ОСОБА_3 за однією адресою на час відкриття спадщини.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що приватним нотаріусом, у тому числі, було здійснено запит до Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації, на який надана Інформаційна довідка про те, що згідно з даними реєстрових книг Бюро, кв. АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 20.01.1999 (наказ №8-С від 11.01.1999) та зареєстрованого в Бюро 29.01.1999 у реєстрову книгу за №86/30192.

Також приватним нотаріусом подано запит до Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації. У відповідь на запит Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) повідомив про те, що Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на підставі наказу від 11.01.1999 №8-С було видано свідоцтво про право власності від 20.01.1999 серії НОМЕР_2 на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 . Також було зазначено у відповіді про те, що оскільки ОСОБА_2 померла, то чинними нормативно-правовими актами не передбачено порядок видачі дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно на ім`я померлої особи.

Відповідно до ст.ст. 1217, 1218 Цивільного Кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину.

У відповідності до ст. 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п 'ять років до часу відкриття спадщини.

Позивачка є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вона прийняла спадщину, подавши відповідну заяву до приватного нотаріуса.

Разом з тим отримати свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 вона не може за відсутності оригіналу правовстановлюючого документу на цю квартиру.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У статті 316 цього Кодексу зазначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Таким чином, спадкуванню підлягає майно, яке належало спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Отже, враховуючи те, що позивач прийняли спадщину і є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 за законом, вона не має можливості оформити в установленому законом порядку спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документу на квартиру, що є перешкодою для набуття права нею власності на об`єкт нерухомого майна в порядку спадкування шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно в нотаріуса, тому за нею, як спадкоємицею, слід визнати право власності в порядку спадкування за законом.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-89, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зоріна Світлана Миколаївна про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

2. Визнати в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , матері ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та який прийняв спадщину після смерті своєї матері, але не оформив своїх спадкових прав.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

5. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Голосіївська районна в м. Києві державної адміністрації (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 42, ЄДРПОУ 37308812).

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зоріна Світлана Миколаївна ( АДРЕСА_4 ).

Повний текст рішення суду складено та підписано 30.03.2026р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА