Рішення № 135379556, 01.04.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 643/23331/25

н/п 2/953/1590/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова, у складі головуючого судді Вітюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155101754550842495 від 07.08.2025 у розмірі 19 188,51 грн станом на 24.12.2025 та судових витрати у розмірі 2 422,4 грн.

Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань із своєчасного повернення кредитних коштів та процентів за користування ними.

Виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 09.02.2026 відкрив спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, вказавши, що в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом надсилання ухвали суду та судових повісток на відому суду адресу проживання. Поштові повідомлення повернулися з відміткою "адресат відсутній" (на судові засідання 05.03.2026, 01.04.2026), що згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Відзиву на позовну заяву не подано, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд ухвалою від 01.04.2026, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, ухвалив здійснювати розгляд у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом

Банк та ОСОБА_1 уклали договір № АВН0СТ155101754550842495 (далі АВН0СТ155101754550842495) щодо надання кредиту в розмірі 15 000,00 грн. ОСОБА_1 , що підтверджується підписаною нею заявою про надання послуги "Швидка готівка". Заяву підписано шляхом накладення електронного підпису з наведенням ключа перевірки.

Відповідно до пунктів 1 - 6 заяви вид кредиту кредит на споживчі потреби; тип кредиту кредит строковий; мета отримання кредиту придбання товару/здійснення платежу/ оплата послуг; сума кредиту 15 000 грн.; строк кредиту 12 місяців зі строком повернення 2026.08.06; процентна ставка (фіксована) 75 % на рік.

До позовної заяви долучено меморіальний ордер про перерахування кредитних коштів відповідачу.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 24.12.2025 складає 19 188,51 грн, з яких: 15 000 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 3 874,56 грн заборгованості по процентами; 313,95 грн. пеня.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка уклала кредитний договір № АВН0СТ155101754550842495 на підставі заяви ОСОБА_1 що підтверджується електронним підписом відповідачки.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд встановив, що Банк перерахував кредитні кошти на рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується меморіальним ордером. З наданого розрахунку заборгованості за укладеним договором № АВН0СТ155101754550842495 від 07.08.2025 вбачається, що станом на 24.12.2025 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 19 188,51 грн, з яких: 15 000 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 3 874,56 грн заборгованості по процентами; 313,95 грн. пеня.

Тобто, Банк виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором перерахувавши кредитні кошти на рахунок ОСОБА_1 , однак остання в порушення ст. 509, 526, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого у неї перед позивачем наявна заборгованість.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).

При цьому як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства та принцип змагальності, наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог в частині стягнення: 15 000,00 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 3 874,56 грн заборгованості по процентами, в загальному розмірі 18 874,56 грн.

Щодо нарахування неустойки

Суд встановив, що заборгованість відповідача складається, крім тіла кредиту, процентів та комісій, ще нарахованою відповідачем неустойкою у розмірі 313,95 грн.

Згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд враховує, що положеннями цивільного законодавства (ЦК України основний акт цивільного законодавства) передбачено звільнення боржника від сплати неустойки, а у разі її нарахування підлягає списанню. Указана норма є імперативною і підлягає безпосередньому застосуванню.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває по теперішній час.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 зробив висновок, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, оскільки неустойка за кредитним договором нарахована у період дії воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь АТ "Акцент-Банк" і суд вважає за можливе безпосередньо застосувати пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, оскільки саме вказаним положенням урегульовані спірні правовідносини.

А тому, позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 313,95 грн не підлягають задоволенню.

Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України, дійшов висновку про доведеність позивачем заявлених вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 874,56 грн, з яких: 15 000,00 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 3 874,56 грн заборгованості по процентами.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь АТ "Акцент-Банк" підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 2 382,77 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 - 265, 280, 283, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" суму заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155101754550842495 від 07.08.2025 в розмірі 18 874,56 гривень з яких 15 000,00 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 3 874,56 грн заборгованості по процентами.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 327,87 гривні.

У решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено та підписано 01.04.2026.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080, рахунок № НОМЕР_1 , МФО 307770).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя Роман ВІТЮК