Рішення № 135379554, 01.04.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/14154/25

н/п 2-а/953/36/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Муратової С.О.,

за участю секретаря - Драгана О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови та закриття провадження у справі, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2025 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП від 20.12.2025; закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування позовної заяви зазначає, зокрема, що 20.12.2025 щодо неї було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за нібито невиконання вимоги дорожнього знаку 2.2 «STOP». З вказаною постановою не погоджується з наступних підстав. Дорожній знак 2.2 «STOP», на який посилається працівник поліції, був встановлений тимчасово, прикріплений до бетонного блоку та перекритий металевими їжаками, у зв`язку з чим не був належним чином видимий для водіїв та не міг бути своєчасно сприйнятий. Після проїзду вказаного місця її було зупинено працівником поліції жестом руки з метою винесення постанови. При цьому доказів її умисного порушення, у тому числі належної фото- чи відеофіксації моменту проїзду дорожнього знаку, їй надано не було. Відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок доказування вини покладається на орган, який розглядає справу. За відсутності належних та допустимих доказів її вина не може вважатися доведеною.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025, розгляд вказаної справи визначено судді Київського районного суду м. Харкова Муратовій С.О. (а.с. 6).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови та закриття провадження у справі залишено без руху; надано позивачу 7-денний строк з моменту отримання ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви (а.с. 7-8), та 12.01.2026 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 , якою усунуто вказані в ухвалі недоліки (а.с. 9, 10).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13.01.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою; розгляд справи просить проводити в порядку спрощеного позовного провадження; залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови та закриття провадження у справі у якості співвідповідача Департамент патрульної поліції (а.с. 11-12).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.01.2026 клопотання позивача ОСОБА_1 про заміну неналежного відповідача задоволено; замінено неналежного відповідача у позовній заяві №953/14154/25 - Управління патрульної поліції в Харківській області, Департамент патрульної поліції на належного відповідача - Головне управління Національної поліції в Харківській області (а.с. 36-37).

23.03.2026 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшов відзив представника Головного управління Національної поліції в Харківській області Івахненка А.І. на позовну заяву, в якій просить в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ГУНП в Харківській області відмовити повністю (а.с. 54-57).

23.03.2026 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив, в якій просила: взяти до уваги дану відповідь на відзив; відхилити доводи відповідача; позовну заяву задовольнити повністю; скасувати постанову про адміністративне правопорушення (а.с. 80-83).

На обґрунтування відповіді зазначає, зокрема, що відповідач посилається на відеозапис як на доказ вчинення правопорушення. Однак надані відеоматеріали: не містять моменту під`їзду транспортного засобу до дорожнього знаку; не фіксують моменту зупинки або її відсутності; починаються вже після здійснення руху транспортного засобу. Таким чином, відеозапис не підтверджує факт невиконання вимоги дорожнього знаку та не є належним доказом у розумінні ст. 251 КУпАП. Фактично відповідач обмежився припущенням без належного доказового підтвердження. Відповідач не довів: факт порушення вимоги дорожнього знаку; наявність вини позивача; всі елементи складу адміністративного правопорушення. Відповідно до принципу презумпції невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відеозапис не містить ключового елементу - самого моменту правопорушення. Фіксація лише руху транспортного засобу після перетину ділянки дороги: не доводить факт порушення; не може бути достатнім доказом вини. Таким чином, відеозапис не відповідає критеріям належності та допустимості доказів. На момент події мали місце погодні умови у вигляді туману, що суттєво обмежувало видимість. У зв`язку з цим: дорожній знак не був чітко та завчасно видимий; об`єктивна можливість виконати його вимогу була відсутня. Відсутність можливості своєчасно сприйняти дорожній знак виключає вину особи. Дорожній знак встановлений з порушенням вимог нормативних актів щодо організації дорожнього руху, а саме: не забезпечена належна видимість для водіїв; не враховані умови дорожньої обстановки; порушені вимоги щодо розміщення дорожніх знаків. Відповідно до вимог ПДР та нормативів (зокрема ДСТУ), дорожні знаки повинні бути встановлені таким чином, щоб водій мав реальну можливість їх завчасно побачити та виконати їх вимоги. У разі порушення цих вимог відповідальність водія виключається. Відповідно до ст. 77 КАС України, саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність свого рішення. У даному випадку відповідач: не надав належних доказів; не підтвердив факт правопорушення; не довів законність постанови. Відзив містить значну кількість загальних норм законодавства, які не стосуються безпосередньо обставин справи та не доводять факт правопорушення. Таким чином, доводи відповідача є формальними та необґрунтованими.

23.03.2026 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 у справі, в яких вона зазначає, що у підтвердження доводів позову та відповіді на відзив повідомляє, що наданий відповідачем відеозапис не містить моменту вчинення адміністративного правопорушення, зокрема: відсутній момент під`їзду до дорожнього знаку; не зафіксовано момент зупинки або її відсутності; відео починається вже після здійснення руху транспортного засобу (а.с. 84-85).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з?явилася, повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомила.

В судове засідання представник відповідача ГУ НП в Харківській області не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно з правилами ст. 12 КАС України зазначений спір є незначної складності, а тому відповідно до вимог ст. 257 КАС України, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.

Згідно наданих даних встановлено, що постановою поліцейського відділу поліції №3 (м. Мерефа) Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області Іванча С.О. від 20.12.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 14-15).

У постанові зазначено, що 20.12.2025 о 15.26 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: Харківська область, с. Олешки, вул. Новоолешківська, 2, не виконала вимогу дорожнього знаку 2.2 проїзд без зупинки заборонено, чим порушив п. 8.4.б ПДР України, тобто порушення вимог знаків пріоритету.

Із змісту позовної заяви вбачається, що спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає дії відповідача протиправними, а постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення незаконною, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі

Частиною 5 ст. 14 Закону України Про дорожній рух встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Згідно з пунктом 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими

Відповідно до пункту 8.1 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками

Згідно із пунктом 8.4.б ПДР України, дорожні знаки поділяються на групи: б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.

Пунктом 2 розділу 33 ПДР України до знаків пріоритету належить: 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено». Забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.

Відповідно до пункту 8.5 ПДР України, дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.

Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Вертикальна розмітка у вигляді смуг білого і чорного, червоного і білого та жовтого і червоного кольору на дорожніх спорудах та елементах обладнання доріг призначена для зорового орієнтування.

Дорожня розмітка застосовується відповідно до цих Правил і повинна відповідати вимогам національного стандарту.

Дорожня розмітка повинна бути видимою учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби на відстані, що забезпечує безпеку руху. На ділянках доріг, на яких є труднощі для видимості учасниками дорожнього руху дорожньої розмітки (сніг, бруд тощо) або дорожня розмітка не може бути відновленою, установлюються відповідні за змістом дорожні знаки.

Диспозиція ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності

Згідно із статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, доказами є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху

Так, положення зазначеного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно до п. 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно положень частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, на відповідача як на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Судом встановлено, що правовою підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, є порушення вимог п. 8.4.б ПДР України порушення вимог знаків пріоритету.

В оскаржуваній постанові в п. 7 «До протоколу додаються» вказано: інші матеріали справи бодікамера 8074 (а.с. 14).

Наданий представником відповідача відеозапис починається з моменту під`їзду транспортного засобу «Ford Focus» до працівника поліції.

Однак, з наявного в матеріалах справи відеозапису з місця події не можливо ідентифікувати наявність зазначеного дорожнього знаку 2.2. «проїзд без зупинки заборонено», його місце розташування, в заданій дорожній обстановці.

Крім того, на вказаному відеозаписі також не зафіксовано момент порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, зазначених в оскаржуваній постанові.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наявний в матеріалах справи відеозапис не підтверджує факт порушення водієм транспортного засобу «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 вимог п. 8.4.б ПДР України, що мали місце за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові серії ЕНА №6381608 від 20.12.2025.

Інші докази, які б підтверджували порушення ОСОБА_1 вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП, до матеріалів справи не залучено та в ході її розгляду суду не надано.

Тобто оскаржувана постанова не містить посилань на будь-які докази, враховані при винесенні цієї постанови. Відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин, зазначених в постанові.

Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є лише сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм Правил дорожнього руху.

Таким чином, суду не надано жодних доказів, які слугували підставою для винесення зазначеної постанови про адміністративне правопорушення.

В свою чергу, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

З цього виходить, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.

Будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем до суду не надано.

Сама по собі постанова про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.07.2020 у справі № 177/525/17.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За таких обставин на час розгляду справи відповідачем не доведено та не підтверджено належними доказами факту порушення вимог ПДР України та вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, та як наслідок, не доведено факту порушення позивачем Правил дорожнього руху.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зважаючи на зазначене вище, суд доходить висновку, що постанова, яка складена стосовно позивача, не містить доказів підтвердження вини останнього у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, а тому є необґрунтованою.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн., підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, судовий збір у розмірі 605,60 гривень стягується за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 6-10, 77, 205, 229, 241-246, 255, 257, 263, 295, 382 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови та закриття провадження у справі - задовольнити.

Скасувати постанову поліцейського відділу поліції №3 (м. Мерефа) Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області Іванчи Сергія Олександровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6381608 від 20.12.2025, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Харківській області (адреса: 61002, Харківська область, м.Харків, вул.Жон Мироносиць, б.5) на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ перехідних положень КАС України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Харківській області (адреса: 61002, Харківська область, м.Харків, вул.Жон Мироносиць, б.5).

Суддя С.О. Муратова