Ухвала суду № 135377535, 01.04.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Номер провадження 2/201/6044/2025

ЄУН 201/14195/25

Соборний районний суд міста Дніпра

У Х В А Л А

про залишення заяви без розгляду

01 квітня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра

у складі головуючого судді: Давидовської Т.В.

за участю секретаря судового засідання: Овчаренка Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК»

про визнання кредитного договору неукладеним,

установив:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до відповідача - Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», відповідно до якої просить суд визнати кредитний договір № 500760501 від 03 квітня 2023 року неукладеними.

Ухвалою суду від 12 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання. Судовий розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалами суду від 04 грудня 2025 року, 26 грудня 2025 року, 14 січня 2026 року, 31 січня 2026 року та від 17 березня 2026 року судові засідання відкладались.

18 лютого 2026 року справа знята з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

24 лютого 2026 року справа знята з розгляду у зв`язку з відсутністю електропостачання в будівлі суду, зумовленою аварійний відключенням живлення.

Позивач та його представник у підготовче засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань чи заяв до суду не надходило.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Судом вживалися заходи щодо повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи. Клопотань чи заяв до суду не надходило.

На підставі ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про таке.

Права та обов`язки учасників справи закріплені у ст. 43, 49 ЦПК України, згідно з якими позивач має право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Суд звертає увагу на те, що ст. 223 ЦПК України, а саме її ч. 1, 2, 5 визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення на стадії підготовчого провадження по справі або стадії розгляду справи по суті, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання (у тому числі підготовче) позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.

Також, враховуючи редакцію статті 257 ЦПК України, з урахуванням внесених змін Законом № 3200-IX від 29.06.2023, залишення позову без розгляду здійснюється судом за наявності вказаних причин як на стадії підготовчого провадження, так і на стадії розгляду справи по суті.

Судом ураховується, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в такому разі має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.

Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20 зазначив, що норма, передбачена частиною п`ятою статті 223 ЦПК України, дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З огляду на викладене суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду з тих підстав, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання, що передбачено частиною п`ятою статті 223 та пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України. Разом з тим Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, провадження № 11-126заі22.

Заявник із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили, ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.

Наведене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (пункти 135-139).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції.

Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язки добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц (провадження № 61-8953св20), від 21 грудня 2020 року у справі № 484/146/16-ц (провадження № 61-3299св20)).

Додатково суд ураховує, що прецедентна практика ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (постанови Верховного Суду, від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц, провадження № 61-17220св18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, провадження № 61-9020св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св20).

У рішенні від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03, у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив «:…. саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні».

Під час проведення підготовчого засідання представник позивача неодноразово подавав до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання, вказуючи, що надасть докази неможливості прибути в наступному засіданні.

Ухвалою суду від 26 грудня 2025 судом та від 14 січня 2026 року визнано обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 або його представника. В результаті чого у судове засідання 30 січня 2026 року представник позивача прибув до суду. Доказів неможливості прибуття в попередні судові засідання не надав.

У підготовче засідання, що було призначене 16 березня 2026 року позивач та його представник не з`явились. Від представника позивача до суду надійшла заява про відкладення засідання. Зазначив, що документи про неможливість прибуття надасть в наступному судовому засіданні.

Позивач та його представник у підготовче засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань чи заяв до суду не надходило.

Приймаючи вищенаведене, суд зазначає, що ініціювавши відповідне судове провадження, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, сторона позивача двічі не з`явилась у підготовче засідання без поважних причин, не скориставшись процесуальним правом на розгляд справи за їх відсутності.

Також суд зазначає, що за час перебування даної справи в провадженні суду представник позивача неодноразово подавав до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання, вказуючи, що надасть докази неможливості прибування в наступному засідання, не подаючи докази неможливості неприбуття в судове засідання.

За наслідком вищевикладеного в цілому, суд дійшов висновку та вважає наявними підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» про визнання кредитного договору неукладеним без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Також дії суду не порушують права позивача, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, залишення позову без розгляду не порушує право позивача на доступ до суду, а є способом вжиття дій направлених на усунення неналежних виконань позивачами своїх процесуальних обов`язків та певною мірою заходом суду для протидіяння здійсненим перепонам для руху справи створюваними недобросовісними учасниками справи, оскільки недієздатність суду протидіяти такім діям є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Одночасно суд зазначає, що залишення позову без розгляду, не перешкоджає позивачу повторному зверненню до суду з таким позовом, після усунення умов, що були підставою для залишення його заяви без розгляду.

Керуючись ст. 44, 223, 247, 257 ЦПК України, суд

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» про визнання кредитного договору неукладеним залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.

Суддя Т.В. Давидовська