Рішення № 135218984, 16.03.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/7757/25

№ 2/207/705/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м. Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського в складі:

головуючого судді Притуляка С.А.

за участю секретаря судового засідання Тютюник Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження та заочного розгляду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , зазначивши, що 29.07.2021р. між АТ «Альфа-банк» (правонаступником якого є позивач АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №501343830 від 29.07.2021р. у сумі 50000,00 грн. на строк 60 місяців, зі сплатою 45% річних (реальною річною ставкою 55,44%) та загальними витратами за кредитом у розмірі 76369,32 грн. і його загальною вартістю у розмірі 126369,32 грн.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, тому у нього утворилась заборгованість перед кредиторому сумі 111639,44 грн. та складається із заборгованості по кредиту у розмірі 48476,33 грн. та заборгованості по відсотках у розмірі 63163,11 грн за період з 28.02.2022р. по 29.12.2024р., яку позивач просить стягнути з відповідача. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати за сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 9363,70 грн.

Ухвалою Південного районного суду міста Кам`янського від 29.12.2025 року було відкрито спрощене позовне провадження та призначено до судового засідання, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. В строк, встановлений судом, відзив на позовну заяву до суду не надійшов.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, однак подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи, надавши суду довідку, якою визначено, що він є старшим солдатом та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому суд, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, а також те, що позивач не заперечував щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.07.2021р. між АТ «Альфа-банк» (правонаступником якого є позивач АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 , шляхом підписання паспорту споживчого кредиту, оферти та акцепту на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501343830 та графіку платежів, було укладено кредитний договір №501343830 від 29.07.2021р.

Згідно з умовами вказаного кредитного договору АТ «Альфа-банк» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у сумі 50000,00 грн. на строк 60 місяців, зі сплатою 45% річних (реальною річною ставкою 55,44%) та загальними витратами за кредитом у розмірі 76369,32 грн. і його загальною вартістю у розмірі 126369,32 грн.

АТ «Альфа-банк» свої зобов`язання з надання відповідачеві кредиту у сумі 50000,00 грн. виконав належним чином, що підтверджується меморіальним ордером №432383076 від 29.07.2021р., випискою по особовим рахункам за період з 29.07.2021р. по 14.08.2025р.

Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, тому у нього утворилась заборгованість перед кредитором, яка, за розрахунком позивача, становить: 111639,44 грн. та складається із заборгованості по кредиту у розмірі 48476,33 грн. та заборгованості по відсотках у розмірі 63163,11 грн за період з 28.02.2022р. по 29.12.2024р.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів належного виконання зобов`язання за кредитним договором.

Позивач АТ «Сенс Банк» є правонаступником АТ «Альфа-Банк», що підтверджується наявним в матеріалах справи Статутом АТ «Сенс Банк».

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) зобов`язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання ( ч. 2 ст. 615 ЦК України).

За правилами ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Враховуючи викладене та те, що відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем та підтверджували належне виконання зобов`язань за кредитним договором, суд вважає, що відповідач порушив свої зобов`язання і за нього підлягають стягненню 48476,33 грн. боргу по тілу кредиту.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи довідки військової частини № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , старший солдат ОСОБА_1 з 2022 року призваний на військову службу по мобілізації і служить по теперішній час, а згідно посвідчення серія НОМЕР_2 від 08.06.2023р. відповідач є учасником бойових дій.

Отже, відповідач перебуває на військовій службі з 2022 року року по теперішній час та має право на пільги, встановлені для військовослужбовців.

Відповідно до п.п. 3 п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію п.п. 3 п. 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року.

За змістом ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У ч. 4 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Відповідно до п. 13 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у п. 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Разом з цим, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц.

Крім того, указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.

Таким чином, відповідачеві, як військовослужбовцю, не повинні були нараховуватися проценти за кредитним договором, оскільки на нього поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, а тому позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України слід стягнути із відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи наведене,на підставіст.ст. 4, 5, 77, 81, 141, 263-265, 273, 274-279, 280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 48476 (сорок вісім тисяч чотириста сімдесят шість) гривень 33 копійки.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати з оплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Дніпровського апеляційного суду через Південний районний суд міста Кам`янського шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5ст.265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Суддя С.А. Притуляк