Ухвала суду № 13517247, 13.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 13/354 (2-а-4559/08) Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" січня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Борисюк Л.П.,

Суддів: Грибан І.О.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2009 року у справі за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Управління з переробки газу та газового конденсату про стягнення адміністративно-господарської санкції в сумі 544 250,08 грн. та пені в сумі 41 309, 84 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з позовом до ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі Управління з переробки газу та газового конденсату (далі відповідач або Управління з переробки газу та газового конденсату) про стягнення адміністративно-господарської санкції в сумі 544 250,08 грн. та пені в сумі 41 309, 84 грн. за невиконання відповідачем нормативу створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2006 році.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2009 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позов.

З урахуванням вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу, в звязку з неприбуттям в судове засідання, належно повідомлених про дату, час та місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що Управлінню з переробки газу та газового конденсату присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 25976423, видами діяльності за КВЕД відповідача є виробництво продуктів нафтоперероблення, добування природного газу, оптова торгівля паливом, інші види оптової торгівлі, будівництво будівель та роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, що підтверджується довідкою за № 4255 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Оскільки з поданого позивачу 31 січня 2007 року Управлінням з переробки газу та газового конденсату звіту про зайнятість інвалідів за 2006 рік вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2006 році становила 704 особи, то у 2006 році відповідач повинен був працевлаштувати не менше 28 інвалідів, однак, фактично ним було працевлаштовано лише 6 інвалідів, що призвело до порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», тому позивачем було нараховано суму відрахувань за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2006 році на суму 544 250,08 грн., та нараховано пеню за 253 дні у сумі 41 309,84 грн.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів вважає за можливе погодитись з огляду на слідуюче.

За змістом статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 18 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

У частині 1 статті 20 даного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року N 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

В свою чергу, вимогами ч. 1 ст. 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Проаналізувавши вказані норми матеріального права, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем без поважних причин пропущено встановлений спеціальним законом строк для застосування до субєкта господарювання адміністративно-господарських санкцій, так як відповідний звіт позивачу про зайнятість та працевлаштування інвалідів відповідачем було подано 31.01.2007 року, а з позовом до суду позивач звернувся лише 25.12.2007 року, тому колегія суддів не має підстав для задоволення позовних вимог.

Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не грунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно зясував обставини справи, які підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий суддя: ______Л.П. Борисюк

Судді:______І.О. Грибан

______ В.Ю. Ключкович