Постанова № 13517158, 18.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2496/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко Л.В. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Ісаєнко Ю.А., Данилової М.В.

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.10.2009 у справі за адміністративним позовом Спільного підприємства «САН»у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

09.04.2009 СП «САН» звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.07.2008 № 0001782301/0, № 0001792301/0 та № 0005021702/0.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.10.2009 вищевказаний адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у м. Житомирі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та просить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами виїзної позапланової перевірки СП «Сан»у формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.03.2008 податковим органом складено акт за № 3516/23-01/20429219 від 07.07.2008 та 17.07.2008 прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001782301/0, яким позивачеві визначене податкове зобовязання по податку на прибуток в розмірі 71173 грн., в тому числі 54132 грн. за основним платежем та 17041 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення № 0001792301/0, яким визначене податкове зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 9437 грн., в тому числі 6291 грн. за основним платежем та 3146 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0005021702/0, яким визначене податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 8868, 39 грн. в тому числі 2956, 13 грн. за основним платежем та 5912,26 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що доходи від продажу, зазначені позивачем у декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 рік є завищеними і не відповідають обсягам поставок, зазначених у деклараціях з податку на додану вартість.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п. 16.1 ст. 16 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»платники податку самостійно визначають суму податку, що підлягає сплаті та сплачується за звітний період платником у строк, визначений законом для квартального податкового періоду, а також платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період (п. 16.4 ст. 16 цього Закону).

Порядок складання та форма декларації з податку на прибуток підприємства затверджено наказом ДПА України N 143 від 29.03.2003. У відповідності до вищевказаного порядку дані наведені в Декларації повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що підприємством складено податкову декларацію з податку на прибуток з порушенням вимог чинного законодавства.

Судом першої інстанції не враховано п. 5 ст. 5 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно з яким податкове зобовязання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

За змістом пункту 6.1 статті 6 названого Закону донарахування позивачеві податкового зобов'язання здійснюється у формі податкового повідомлення.

В силу вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Аналіз наведених приписів Закону дає підстави для висновку про те, що у разі виявлення факту заниження податкового зобов'язання під час проведення перевірки платника податковий орган зобов'язаний здійснити донарахування відповідного податкового зобов'язання шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, яке є підставою для виникнення у платника обов'язку погасити суму такого податкового зобов'язання. Причому наявність у платника переплати з відповідного податкового платежу не впливає на обов'язок контролюючого органу провести відповідне донарахування.

В порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», платником завищено податковий кредит за вересень 2007 року на 1338 грн., за жовтень 2007 року на 4953 грн. Вказані суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Колегією суддів встановлено, що згідно декларації з податку на додану вартість за вересень 2007 року сума податкового кредиту складає 40160 грн. за даними реєстру отриманих податкових накладних 38822 грн., згідно декларації з податку на додану вартість за жовтень 2007 року сума податкового кредиту складає 52411 за даними реєстру отриманих податкових накладних 47458 грн., що призвело до заниження підприємством зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 6291 грн.

Колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції неправомірно не враховано копії реєстрів отриманих податкових накладних за вересень-жовтень 2007 року завірені головним бухгалтером СП «Сан»у формі ТОВ, що свідчить про правомірність повідомлення-рішення № 0001792301/0 від 17.07.2008 року.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.10.2009 змінити:

В частині задоволення позовних вимог Спільного підприємства «САН»у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17.07.2008 за № 0001782301/0 та за № 0001792301/0 скасувати та постановити в цій частині нову, якою у задоволенні адміністративного позову Спільного підприємства «САН»у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17.07.2008 за № 0001782301/0 та за № 0001792301/0 відмовити.

В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.10.2009 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: Ю.А. Ісаєнко

М.В. Данилова

Повний текст виготовлено 24 січня 2011 року.