Ухвала суду № 13517147, 18.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-960/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Федотова І.В., Глущенко Я.Б.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Варшавця Ярослава Леонідовича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Експансія»звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, на думку позивача, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та не відповідає вимогам закону з огляду на те, що позивач при забезпеченні обліку товарних запасів діяв правомірно та у відповідності до вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», натомість Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області застосувала до позивача штрафні (фінансові) санкції за не забезпечення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року позов задоволено повністю. Рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.05.2009 року № 0001882302 скасовано.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Варшавець Ярослав Леонідович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експансія»зареєстровано державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 02.12.2002 року, про що зроблено запис про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру за номером 1 339 120 0000 001788.

Позивач здійснює торговельну діяльність через мережу магазинів.

Як платник податків позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області.

14.04.2009 року посадовими особами Державної податкової адміністрації у Київській області згідно плану перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності на квітень 2009 року, затвердженого головою Державної податкової адміністрації у Київській області 31.03.2009 та направлень на перевірку від 13.04.2009 року № 2587, № 2588, на підставі Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»було проведено перевірку дотримання суб'єктом господарювання - Товариством з обмеженою відповідальністю «Експансія»порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Перевірка проводилась в належному позивачу магазині, який розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2 А.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 14.04.2009 року № 0157101323/32294905, за змістом якого в ході перевірки Державною податковою адміністрацією у Київській області виявлено, зокрема, що позивачем, в порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не ведеться облік товарних запасів за їх місцем реалізації, а саме: в магазині відсутні облікові документи на товар на загальну суму 24210,33 грн. Крім того, на момент проведення перевірки, відповідачем не надано підтверджуючих документів (товарно-транспортні накладні, податкові накладні), які засвідчують оприбуткування товару.

На підставі вказаного акта перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області за неведення у встановленому порядку обліку товарів за місцем їх реалізації прийнято рішення від 06.05.2009 року № 0001882302 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 48420,66 грн.

Позивач з даним рішенням не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації в Київській області. Скаргу позивача рішенням Державної податкової адміністрації в Київській області від 26.05.2009 року № 1080/10/25-017/144-468 залишено без задоволення, а рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 06.05.2009 року № 0001882302 про застосування штрафних (фінансових санкцій) без змін.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи було встановлено, що відповідач не оспорює факт ведення позивачем обліку товарних запасів і наявності у нього облікових документів на товар в цілому, однак вважає порушенням законодавства відсутність даних облікових документів на товар саме у місці їх реалізації.

З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем, відповідно до абзацу 1 пункту 2 наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія»від 01.02.2008 року №01-02\2008 «Про розміщення бухгалтерської служби та встановлення місця зберігання (архів підприємства) первинних документів та реєстрів бухгалтерського обліку», встановлено місце зберігання (архів підприємства) первинних документів та реєстрів бухгалтерського обліку за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5.

Абзацом 2 пункту 2 зазначеного наказу передбачено, що первинні документи бухгалтерського обліку, які надаються до інших структурних підрозділів передаються протягом однієї доби до бухгалтерії підприємства.

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що товар поставляється постачальниками в магазини позивача, де він приймається. У місцях приймання товару здійснюється обробка первинних бухгалтерських документів із застосуванням централізованих комп'ютерних програм бухгалтерського обліку «ІС-Підприємство»», після чого всі документи передаються кур'єром до централізованої бухгалтерії, де і здійснюється їх подальше зберігання. На підтвердження своїх тверджень позивачем було надано суду копії видаткових накладних на товар, стосовно яких відповідачем зроблено висновок про відсутність облікових документів.

Водночас, судом першої інстанції було встановлено, що вимог щодо надання для перевірки облікових документів на товар посадовими особами податкового органу не висувалось, про що свідчить зміст пункту 4.4 Акту перевірки (перелік документів, які необхідно надати податковому органу для розгляду), який не заповнено, останній містить лише слова «по вимозі».

Також судом першої інстанції було встановлено, що відповідач не оспорює факт ведення позивачем обліку товарних запасів і наявності у нього облікових документів на товар вцілому, однак вважає порушенням податкового законодавства відсутність даних облікових документів на товар саме у місці їх реалізації. При цьому суд першої інстанції зауважив, що представником відповідача не було надано доказів того, що чинним законодавством України передбачений (встановлений) порядок обліку товарних запасів за місцем реалізації товару.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність вказаного вище твердження відповідача виходячи з наступного.

Згідно пункту 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно з частиною третьою статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Таким чином, закон допускає ведення обліку товарних запасів як на складах, так і за місцем їх реалізації.

Крім цього, відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Отже, колегія суддів зауважує, що вказаною вище нормою встановлено лише обовязок субєктів господарювання вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, при цьому відсутні вказівки на інші умови чи застереження.

Статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність спірного рішення відповідача, оскільки судом першої інстанції обгрунтовано встановлено відсутність в діях позивача порушення порядку обліку товарних запасів, відповідальність за яке передбачена статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене вище колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та про те, що позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевказаним, а тому вона є такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Варшавця Ярослава Леонідовича залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.В. Федотов

Я.Б. Глущенко