Рішення № 13516543, 11.01.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2011 р. Справа №27/110

за позовом Приватної агрофірми "Подоляка", адреса: 38543, с.Байрак, Диканського району

до Закритого акціонерного товариства "Гадячсир", адреса: 37300, Полтавська обл., м.Гадяч, вул.Будька,47

про стягнення 1 097 120,35 грн.

Суддя: Солодюк О.В.

Представники:

від позивача: Пилипенко В.К. дов. в протоколі

від відповідача: Іванова Л.І., дов. в протоколі

В судовому засіданні 11.01.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Повний текст рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: Стягується 1 097 120,35 грн., в т.ч. 1 034 411,99 грн. –сума основного боргу згідно договору купівлі-продажу від 01.01.2010р.та 62 708,36 грн. –пені.

Позивач 11.01.11 р. через канцелярію суду подав заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 271д), в якій збільшує суму пені до 78 882,23 грн. В судовому засіданні повідомив про повне погашення відповідачем суми основного боргу.

Відповідач проти поданої заяви і стягнення пені в сумі 78 882,23 грн. не заперечує. Надав через канцелярію суду (вх.№ 297д від 11.01.2011 р.) платіжні доручення про сплату відповідачем суми основного боргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

01.10.2010 року між Приватною агрофірмою "Подоляка"(позивачем) і ЗАТ «Гадячсир»(відповідачем) був укладений договір купівлі – продажу, відповідно до якого позивач зобов’язувався у порядку та на визначених умовах передати відповідачу продукцію, а саме молоко, а покупець –зобов’язувався прийняти і оплатити поставлений товар.

Протоколами погодження цін від 16.02.2010 року, 01.03.2010 року та 20.03.2010 року сторони погодили ціни на молоко.(а.с. 6-8)

Позивач взяті на себе зобов’язання виконав в повному обсязі, що підтверджується приймальними квитанціями № 219 від 31.03.2010 року, № 189 від 30.04.2010 року та № 169 від 31.05.2010 року.(копії приймальних квитанцій в мат. справи, а.с. 9-11).

У відповідності до пункту 5.4 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються відповідачем протягом п’яти банківських днів з моменту переходу права власності на молоко.

Взяті на себе зобов"язання відповідач повністю не виконав, направлену на його адресу позивачем претензію № 215 від 04.06.2010 року (копія претензії в мат.справи) з вимогою погасити заборгованість в строк до 10.06.2010 року залишив без реагування.

Після порушення провадження у даній справи відповідачем був повністю сплачений основний боргу в сумі 1 034 411, 99 грн., що підтверджується платіжними дорученнми і не оспорюється позивачем.

За таких обставин, провадження в частині стягнення 1 034 120,35 грн. основного боргу підлягає припиненню за відсутності предмету спору у відповідності до п. 11 ст. 80 ГПК України.

В п.6.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт, відповідач зобов’язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в термін суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 1 та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а в разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов’язань відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечить чинному законодавству України.

Позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 78 882,23 грн.

За обгрунтованим розрахунком позивача, перевіреним судом, сума пені за період з 08.04.2010 р. по 08.10.2010 р. становить 78 822, 23 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на оплату послуг адвоката, але не зазначив, в якій саме сумі.

Крім того, до позовної заяви, а також до матеріалів справи позивачем не надано доказів витрат позивача на оплату послуг адвоката (договір, квитанція про сплату адвокату гонорара, акт виконаних робіт, тощо). Тому, вищезазначена вимога позивача задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги в сумі 1 113 294, 22 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 78 882,23 грн., як такі, що обгрунтовані, підтверджені наявними доказами і відповідачем не оспорені.

Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року N 7-93 (зі змінами та доповненнями) судові витрати зі сплати державного мита підлягають поверненню позивачу в разі, коли державне мито сплачено у більшому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством, а в разі, якщо позивач в процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, судові витрати зі сплати державного мита в цій частині поверненню позивачу не підлягають.

Платіжними дорученнями № 7213 від 14.07.2010 р. та № 7064 від 17.06.2010 р. позивач сплатив 12 434, 76 грн. державного мита, а ціна позову (з урахуванням збільшених позовних вимог) складає 1 113 294, 22 грн.

Таким чином судові витрати по оплаті державного мита в сумі 1 301,82 грн. підлягають поверненню позивачу з державного бюджету, як зайво сплачені.

З огляду на те, що сплата основного боргу була здійснена відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом, то відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, п. 11 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Гадячсир»(37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, 47, р/р 26001041423901 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 33460268 ) на користь Приватної агрофірми «Подоляка»(38543, Полтавська область, Диканський район, с. Байрак, р/р 260051379 в «Укргазбанк», МФО 331520, код 24389586) 78 882,23 грн. –пені, 11 132,94 грн.- витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 1 034 411,99 грн. основного боргу –провадження припинити.

4. Повернути Приватній агрофірмі «Подоляка»(38543, Полтавська область, Диканський район, с. Байрак, р/р 260051379 в «Укргазбанк», МФО 331520, код 24389586) з Державного бюджету 1 301,82 грн. зайво сплаченого державного мита.

Суддя О.В. Солодюк

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17 січня 2011року

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, визначеному ст. 93 ГПК України.