Рішення № 13516315, 26.01.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.11                                                                                           Справа№ 3/197(10)

Суддя Н.Березяк при секретарі О.Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: Прокурора Перемишлянського району Львівської області в інтересах держави в особі дочірньої компанії «Укратрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ

До відповідача: ВАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1», м.Львів

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ВАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м.Львів

Про стягнення 948,32 грн.

В судове засідання з’явились:

від прокуратури :не з’явився

від позивача: Савчишин Р.І. –представник

від відповідача : Булик І.І.-представник

від третьої особи : не з’явився

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов прокурором Перемишлянського району Львівської області в інтересах держави в особі дочірньої компанії «Укратрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до ВАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» про стягнення 948,32 грн. Третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виступало ВАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз».

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

          Відповідач проти позову заперечує посилаючись на ту обставину, що кошти в сумі 601,34 грн. за транспортування газу в листопаді і грудні 2007 року сплачені ним ВАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»на підставі укладених додаткових угод до договору на постачання природного газу для потреб суб’єктів господарювання №Л338 від 15.02.2007 року. Як зазначає відповідач, відповідно до цих угод крім вартості поставленого газу додавалась вартість послуг з транспортування газу магістральними газопроводами.

В судовому завданні 11.01.2011 року оголошувалась перерва до 26.01.2011 року.                    26.01.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Між дочірньою компанією «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Бібрського лінійного виробничого управління філії УМГ «Львівтрансгаз»(Газотранспортна організація) та ВАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1»(Замовник) укладено договір № Б-18-П-03 про надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами . Зазначений договір щорічно пролонговувався сторонами на тих же умовах і двосторонньою угодою сторін від 03.01.2007 року дію даного договору було продовжено до 31.12.2007 року. Відповідно до умов договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з транспортування природнього газу магістральними газопровадоми, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати надані позивачем послуги.

На виконання умов договору в листопаді-грудні 2007 року позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу в об'ємі 32,610 тис. м3 за ціною 18, 72 грн. за 1000 м3. вартість послуг з транспортування природного газу в 2007 році в розмірі 18, 72 грн. встановлено Постановою НКРЕ України № 775 від 21.06.2007 року.

Відповідно до п.6.2 остаточна оплата послуг по транспортуванню газу здійснюється Замовником на підставі актів приймання-передачі газу, представлених Газорозподільною організацією (ВАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз») , та тарифу, що зазначений в п.5.1 даного Договору, грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок «Газотранспортної організації»вартості послуг, що були надані останньою у звітному місяці , до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Як вбачається з матеріалів справи, в листопаді-грудні 2007 року відповідачу було поставлено 32610 м3 за ціною 18, 72 грн. за 1000 м3 загальною вартістю транспортування 610,47 грн., що підтверджується актами прийому-передачі (а.с.32-33) і не заперечується відповідачем.

Однак, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань по оплаті вартості наданих послуг по договору № Б-18-П-03 в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 601,34 грн.

Відповідно до п.7.1. договору, за несвоєчасну оплату послуг наданих позивачем відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі 0, 5 % із суми прострочення платежу, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. За порушення термінів оплати, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 55,95 грн.

Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу інфляційні витрати в розмірі 201, 52 грн. та три проценти річних в розмірі 47,41 грн., а також штраф в розмірі 7% від суми заборгованості в сумі 42,10 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору № Б-18-П-03 від 20.01.2003 року та додаткової угоди від 03.01.2007 року в листопаді-грудні 2007 року позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу в об'ємі 32,610 тис. м3 за ціною 18, 72 грн. за 1000 м3. Загальна вартість наданих позивачем послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами в листопаді-грудні 2007 року складає 610,47 грн., що підтверджується актами прийому-передачі (а.с.32-33) і не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.6.2 остаточна оплата послуг по транспортуванню газу здійснюється Замовником на підставі актів приймання-передачі газу, представлених Газорозподільною організацією (ВАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз») , та тарифу, що зазначений в п.5.1 даного Договору, грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок «Газотранспортної організації»вартості послуг, що були надані останньою у звітному місяці , до 10 числа місяця, наступного за звітним. Свої договірні зобов’язання по оплаті послуг перед позивачем відповідач виконав частково. Станом на 06.09.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем по договору № Б-18-П-03 від 20.01.2003 року складає 601,47 грн.

Не заслуговують на увагу суду доводи відповідача про те, що він сплатив вартість послуг по транспортуванню природного газу, наданих позивачем, Газорозподільній організації ВАТ «Львівгаз»по договору №Л338 від 15.02.2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних угод між Замовником, Газотранспортною організацією та Газорозподільною організацією, які б передбачали порядок сплати коштів третій особі за надані позивачем послуги , сторони не укладали. До Договору № Б-18-П-03 від 20.01.2003 року в частині розділу 6 «Порядок розрахунків»сторонами зміни не вносились. Зазначені пункти договору недійсними, у встановленому законом порядку, не визнавались. Таким чином, відповідно до п.6.1 та п.6.2 Договору № Б-18-П-03 відповідач зобов’язувався здійснити оплату наданих послуг на рахунок Газотранспортної організації, якою є позивач. Доказів оплати позивачу наданих послуг в листопаді-грудні 2007 року, відповідач суду не надав. В цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань позивачем нараховані три відсотки річних в сумі 47,41 грн. та інфляційні в сумі 201,52 грн. , підлягають стягненню з ВАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1»в повному обсязі.

Крім того, на підставі п.7.1 Договору № Б-18-П-03 від 20.01.2003 року за несвоєчасну оплату послуг наданих Газотранспортною організацією по транспортуванню газу позивачем нарахована пеня за період з 08.06.2010 року по 06.09.2010 року у розмірі подвійної облікової кредитної ставки НБУ, що складає 55,95 грн.

Положеннями п.2 ст.258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) .

Відповідно до ч.3-4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач в судове засідання 26.01.2011 року подав заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, нарахованої на заборгованість, яка виникла в листопаді-грудні 2007 року.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення пені не підлягають до задоволення.

Окрім цього, посилаючись на ч.2 ст. 231 ГК України , яка встановлює, що при порушенні господарського зобов”язання , в якому хоча б одна сторона є суб”єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки , а прострочення оплати становить понад 30 днів, з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% заборгованості , позивачем нараховано 42,10 грн. штрафу, який він просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч.2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Однак, ч.1 ст. 547 ЦК України встановлює , що правочин щодо забезпечення виконання зобов”язання вчиняється у письмовій формі. Умовами договору № Б-18-П-03 від 20.01.2003 року стягнення штрафу у розмірі 7% заборгованості за прострочення оплати понад 30 днів не передбачено. Також, позивачем не надано суду доказів належності останнього до державного сектора економіки . Таким чином, суд прийшов до висновку , що штраф нарахований безпідставно.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судове засідання доказів оплати боргу позивачу по договору № Б-18-П-03 від 20.01.2003 року не представив.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки спір доведено до суду з його вини.

З огляду на викладене, з урахуванням положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, керуючись ст..ст.3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43, 82,84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з ВАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1»(79000, м.Львів, вул.Конюшинна,14, код ЄДРПОУ 03335511) на користь дочірньої компанії «Укратрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01021, м.Київ , Кловський узвіз,9/1 код ЄДРПОУ 30019801) –601,34 грн. основного боргу, 47,41 грн. –три відсотки річних , 42,10 грн. інфляційних.

          3. Стягнути з ВАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1»(79000, м.Львів, вул.Конюшинна,14, код ЄДРПОУ 03335511) в доход державного бюджету України (п/р 31119095700006 в ГУДКУ у Львівські області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код 22090200, символ звітності банку 092) -102,00 грн. - державного мита.

          4. Стягнути з ВАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1»(79000, м.Львів, вул.Конюшинна,14, код ЄДРПОУ 03335511) в доход державного бюджету України (п/р 31212259700006 в ГУДК у Львівській області, МФО825014, отримувач: УДК у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22050000) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.В решта частині позовних вимог відмовити.

6. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27.01.2011 року.

Суддя