Постанова № 13515050, 06.12.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.14

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2010 року Справа № 2а-8485/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді: Твердохліба Р.С.

при секретарі: Чукіній А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Ровеньківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, отриманих як допомога по безробіттю в сумі 1076,89 грн., -

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2010 року Ровеньківський міський центр зайнятості звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача кошти, отримані як допомога по безробіттю в сумі 1076,89 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 21 січня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Ровеньківського міського центру зайнятості як такий, що шукає роботу. При заповненні персональної картки та наданні особистих документів і відомостей про себе, ОСОБА_1 повідомив, що ніде не працює, ніяким видом діяльності не займається із памяткою безробітного був ознайомлений. 21 січня 2009 року ОСОБА_1 було присвоєно статус безробітного. Наказом заступника директора Ровеньківського міського центру зайнятості з 21 січня 2009 року розпочато виплату допомоги по безробіттю. Наказом від 24.09.2009 відповідачу припинена виплата допомоги по безробіттю та знято з обліку у звязку з працевлаштуванням. Протягом періоду перебування у статусі безробітного ОСОБА_1 була нарахована та виплачена допомога по безробіттю за період з 20.07.2009 по 23.09.2009 у сумі 1076,89 грн. У серпні 2010 року виявлено, що ОСОБА_1 на дату отримання статусу безробітного був зареєстрований, як субєкт підприємницької діяльності. На момент звернення ОСОБА_1 із заявою до позивача про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не було внесено реєстраційної дії про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Таким чином, громадянин ОСОБА_1 на дату звернення із заявою до центру зайнятості 21.01.2009 відносився до категорії зайнятого населення. 19 серпня 2010 року позивачем було надіслано ОСОБА_1, наказ «Про повернення коштів», який було повернуто до центру зайнятості із закінченням терміну зберігання та зазначенням про те, що 25.08.2010 відмовились від його отримання.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав суду аналогічні позовній заяві пояснення.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату й час слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав. Правом подати до суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Відповідно до ч.6 ст.71 КАС України, суд вирішує справу на підставах наявних у матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судовчинства встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року N 1533-III.

Відповідно до ст.22 «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу. В судовому засіданні встановлено, що 21 січня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Ровеньківського міського центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у звязку з тим, що в даний час як субєкт підприємницької діяльності не зареєстрований, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує (арк. справи 6).

На підставі цієї заяви ОСОБА_1 надано статус безробітного і відповідно до вимог Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 21.01.2009 йому було призначено допомогу по безробіттю, що підтверджується витягом із наказів про прийняті рішення Ровеньківського міського центру зайнятості (арк. справи 7).

Згодом було встановлено, що безробітний ОСОБА_1 знаходячись на обліку в Ровеньківському міському центрі зайнятості і отримуючи допомогу по безробіттю водночас був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності. 19 серпня 2010 року позивачем було надіслано ОСОБА_1 наказ «Про повернення коштів», який ним не було отримано у звязку із закінченням терміну зберігання та зазначенням про те, що 25.08.2010 відмовились від його отримання (арк. справи 4,11).

Відповідно до п.2 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Спеціальним законом, який визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю є Закон України «Про зайнятість населення». Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, на час отримання статусу безробітного, відповідач був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності. Це підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої стосовно ОСОБА_1 проведено дві реєстраційні дії: запис про внесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не повязано з банкрутством, від 10.05.2006 та запис про Державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за судовим рішенням, що не повязано з її банкрутством від 08.10.2009. Згідно з частиною 3 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 №755-IV, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 до 08 жовтня 2009 року відносився до зайнятого населення.

Таким чином, ОСОБА_1 порушив п. 2.3 ст. 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та отримав допомогу по безробіттю незаконно.

Згідно п.2 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, позовні вимоги Ровеньківського міського центру зайнятості знайшли обґрунтування наданими суду доказами та нормами чинного законодавства. У звязку з чим суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 незаконно отримані кошти в сумі 1076,89 грн.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 06 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 10 грудня 2010 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 136, ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Ровеньківського міського центру зайнятості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Ровеньківського міського центру зайнятості (р/р 37176974900059 в ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, код 24046930, код ЄДРПОУ 13392846, вул. К.Маркса, 134а, м.Ровеньки, Луганська область, 94700) кошти, отримані як допомога по безробіттю в сумі 1076,89 грн. (одна тисяча сімдесят шість грн. 89 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 10 грудня 2010 року.

СуддяР.С. Твердохліб