Постанова № 13514723, 16.12.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2010 року /10 год. 20 хв./ Справа № 2а-6234/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Ісаєвій Н.С., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-резерв»

до Управління у справах захисту прав споживачів у Запорізькій області

третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1

про визнання постанови нечинною,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-резерв» (далі позивач, або ТОВ «Арсенал-резерв») звернулось із адміністративним позовом до Запорізького обласного управління у справах захисту прав споживачів (далі відповідач) про визнання нечинною постанови Запорізького обласного управління у справах захисту прав споживачів від 31.05.2010 № 000132.

Ухвалою суду від 22.11.2010 замінено відповідача неналежного на належного Управління у справах захисту прав споживачів у Запорізькій області.

У позові зазначено, що ТОВ «Арсенал-резерв» при будівництві житлового будинку (вул.Автозаводська,48-А в м.Запоріжжі), в якому знаходиться квартира №73 виступало інвестором та здійснювало лише фінансування будівництва. Тобто, ТОВ «Арсенал-резерв» не здійснювало ні проектування (проектування здійснювалося ДП «Запоріжцивільпроект»), ні будівництво (генпідрядник ТОВ «Ронд»), ні виступало замовником цього будинку (замовником будівництва та виконавцем з технічного нагляду виступало КП «УКБ»). На момент передачі будинку №48-А від КП «УКБ» до ТОВ «Арсенал-резерв» відповідність будинку державним будівельним нормам та санітарним нормам і правилам підтверджувалася Актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта. Таким чином, на момент продажу квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ТОВ «Арсенал-резерв» не знало та не мало можливості знати про невідповідність будинку вимогам ДБН. ТОВ «Арсенал-резерв» здійснило в розумний строк всі залежні від нього дії (повідомило генпідрядника, замовника та ген проектувальника, сприяло вирішенню питання ініціюванням, участю та контролем діяльності комісії), направлені на забезпечення усунення скритих недоліків, а тому підстав для застосування штрафних санкцій не було, оскільки позивач довів, що ним були вжиті усі заходи з усунення наслідків порушення. Також ТОВ «Арсенал-резерв» не є підприємством сфери торговельного та інших видів обслуговування, а тому штрафні санкції, передбачені ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» до нього застосовані бути не можуть.

Представник позивача у судовому засіданні 29.09.2010 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити. У судове засідання 16.12.2010 представник позивача не прибув, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні, підтриманні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач проти заявленого позову заперечував, письмово зазначивши, що відповідно до ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів» Запорізьке обласне управління у справах захисту прав споживачів є територіальним органом Держспоживстандарту України, яке, як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів забезпечує реалізацію політики щодо захисту прав споживачів і мають право надавати субєктам господарювання обовязкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів. Зазначив, що під час розгляду скарги ОСОБА_1 встановлено наявність порушення ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», згідно п.5.6 яких шахти і машинне приміщення не повинні бути розміщені безпосередньо над житловими кімнатами, під ними, а також суміжно з ними. Тому 20.02.2008 ТОВ «Арсенал-резерв» за №168/02-17 внесено припис з вимогою встановити та ліквідувати причини перевищення в житловій кімнаті квартири АДРЕСА_1 припустимих рівнів шуму від працюючого обладнання ліфту, розробити та погодити з санепідемслужбою комплекс протишумових заходів. Даний припис позивачем не виконаний. У звязку з цим на підставі ст.ст.26, 23 Закону України «Про захист прав споживачів» та «Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів», затвердженого 17.08.2002 постановою Кабінету Міністрів України №1177, начальником Управління у справах захисту прав споживачів у Запорізькій області 31.05.2010 винесена постанова №000132 про застосування до ТОВ «Арсенал-резерв» штрафу у розмірі 50% вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги 90146 грн. 61 коп.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.09.2010 проти задоволення позову заперечував. У судове засідання 16.12.2010 представник відповідача не прибув. Про день, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином.

Ухвалою суду від 20.08.2010 до участі у справі як третю особу на стороні відповідача залучено ОСОБА_1

У письмових поясненнях на адресу суду третьою особою зазначено, що 19.06.2007 між ОСОБА_1 та ТОВ «Арсенал-резерв» був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. У грудні 2007 року в домі було введено в дію ліфт, після чого було встановлено, що у квартирі дуже чутно роботу ліфту та ліфтового обладнання. У січні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до ДЗ «Комунарська районна санітарно-епідеміологічна станція м.Запоріжжя» з заявою щодо проведення дослідження визначення рівня шуму у житловій кімнаті, яка прилегла до ліфтової шахти у зазначеній квартирі. Відповідно до протоколу про проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку №87 від 29.08.2008 за даними лабораторних досліджень рівні еквівалентного шуму у житловій кімнаті, прилеглій до ліфтової шахти в квартирі АДРЕСА_1, перевищують гранично припустимі рівні шуму на 1 ДБА, що не відповідає санітарним нормам «Допустимого шуму у приміщеннях житлових та громадських споруд на території житлової забудови», а також є порушенням вимог ст.24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення». Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» вимогу про усунення недоліків в неякісному товарі, споживач має право за своїм вибором предявити до виробника або продавця. У звязку з цим, ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Арсенал-резерв» з листом від 01.09.2008 з вимогою про усунення виявлених недоліків. Листом від 04.09.2008 №366 ТОВ «Арсенал-резерв» повідомило ОСОБА_1 про те, що для розгляду її питання ТОВ «Арсенал-резерв» звернулося до КП «УКБ» (замовника) з проханням розібратися в ситуації для чого запропонувало створити комісію з представників замовника, інвестора та генпроектувальника (ДПІ «Запоріжцивільпроект»). Наприкінці вересня 2008 року ОСОБА_1 було передано проектне рішення, розроблене ДПІ «Запоріжцивільпроект», щодо заходів з шумоізоляції. Проте, це проектне рішення, на погляд споживача, вочевидь не призвело б до належного усунення підвищеного рівня шуму, тому ОСОБА_1 не погодилась з запропонованим проектним рішенням та звернулася в іншу ліцензовану організацію (до Запорізького відділення державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельних конструкцій») за розробкою проекту з шумоізоляції. І розробка проекту, і виконання робіт з шумоізоляції здійснювалися ОСОБА_1 за власний рахунок. На сьогодні ОСОБА_1 вирішує питання про стягнення з ТОВ «Арсенал-резерв» витрат, понесених нею з усунення підвищеного рівня шуму.

У судове засідання третя особа не прибула, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином.

Вислухавши пояснення позивача, заперечення відповідача, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №204593 позивач 14.05.2004 зареєстрований виконавчим комітетом Запорізької міської ради як юридична особа (69035, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Правди, буд.53), присвоєно ідентифікаційний код 32977112.

Відповідно до п.2.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-резерв», Довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) АА №259253 позивач здійснює такі види діяльності: управління нерухомим майном, оптова торгівля відходами та брухтом, діяльність агентств нерухомості, дослідження конюнктури ринку та виявлення суспільної думки.

24.10.2005 між Державним проектним інститут «Запоріжцивільпроект» (підрядник), Комунальним підприємством «Управління капітального будівництва» (замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал-резерв» (інвестор) укладено договір №870 підряду на виконання проектних робіт, згідно з п.1.1 якого замовник доручає, а підрядчик зобовязується виконати у межах договірної ціни проектні роботи по обєкту: житловий будинок №2 у мікрорайоні №4 жилого району «Південний».

Відповідно до п.5.5 вказаного договору, видача готової проектної продукції замовнику здійснюється підрядником за накладною після остаточного розрахунку інвестором за виконані проектні роботи на підставі підписаного акту здачі-приймання. Згідно з п.5.6. даного договору проектна документація передається замовнику згідно ДБН А.2.2-3-2004 у 4 примірниках. Пунктом 8.4 цього договору передбачено, що майнові права на проектну продукцію, створену за Договором, належать інвестору і підряднику спільно відповідно до Цивільного кодексу України, підрядник може передати свої майнові права інвестору за угодою сторін і за окрему оплату.

22.08.2005 позивачем, як інвестором, укладено договір №74 з Комунальним підприємством «Управління капітального будівництва» на здійснення послуг по завершенню будівництва житлового будинку №2 мікрорайону 4 житлового масиву «Південний» у м.Запоріжжі. Відповідно до п.1.1 цього договору Комунальним підприємством «Управління капітального будівництва» надаються послуги з виконання функцій замовника-забудовника по завершенню будівництва та введенню у експлуатацію житлового будинку №2 з вбудованими приміщеннями мікрорайону 4 житлового масиву «Південий» у м.Запоріжжі, загальною площею 4603,6 кв.м. у подальшому Обєкт, ведення технічного нагляду за виконанням робіт, здійснення приймання та оплати виконаних виконавцями робіт за рахунок коштів, перерахованих на вказані цілі інвестором. Згідно з п.6.3 у випадку порушення з вини Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» норм діючого законодавства України, що повязано з виконанням робіт за Договором і виникненням у звязку з цим конфлікту з державними органами, Комунальне підприємство «Управління капітального будівництва» зобовязане самостійно і за свій рахунок врегулювати у найкоротший строк питання, які виникли (конфлікти).

Відповідно до п.6.4. договору №74 від 22.08.2005 якщо Комунальне підприємство «Управління капітального будівництва» відступить від умов договору, що призведе до погіршення виконаної роботи за ним або припустить інші недоліки у виконаній роботі ТОВ «Арсенал-резерв», як інвестор, вправі на власний розсуд вимагати: безкоштовного усунення недоліків у встановлені ним строки, відшкодування витрат, понесених ним при усуненні власними коштами недоліків роботи (у тому числі при залученні до виконання цих робіт третіх осіб).

Відповідно до п.п.5.4.1 п.5.4. цього договору ТОВ «Арсенал-резерв», як інвестор, має право здійснювати контроль за обсягом і якістю будівельно-монтажних робіт, які виконуються у відповідності з проектом та будівельними нормами і правилами України.

Згідно з Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта, затвердженого розпорядженням міського голови від 19.04.2007 №372р. та зареєстрованого в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю ГУАтаМ після затвердження 23.04.2007 арх.№131, в експлуатацію прийнято житловий будинок №2 в мікрорайоні 4 житлового масиву «Південний» у м.Запоріжжі. В акті зазначено, що: замовник КП «Управління капітального будівництва», генеральний підрядник ТОВ «Ронд», генеральний проектувальник (автор проекту) ГІП ДПІ «Запоріжцивільпроект», експлуатаційна організація ТОВ «Арсенал-резерв».

19.06.2007 між ТОВ «Арсенал-резерв» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 Згідно з п.3.4 цього договору ОСОБА_1 взяла на себе обовязки покупця: прийняти квартиру у стані, що відповідає умовам цього Договору, провести державну реєстрацію нотаріально посвідченого договору. Відповідно до п.5.2 даного договору купівлі-продажу відчужувана квартира оглянута ОСОБА_1, як покупцем, до підписання цього Договору, недоліків чи дефектів, які перешкоджають використанню квартири за цільовим призначенням, на момент огляду не виявлено, Покупець стверджує, що не має претензій до Продавця щодо якісних характеристик відчужуваної квартири. Право власності на придбану квартиру, як це зазначено у п.4.1 вказаного вище Договору, виникає у Покупця у відповідності до ст.ст. 182, 334 Цивільного кодексу України, тобто з моменту проведення державної реєстрації договору. Державна реєстрація даного договору здійснена 19.06.2007, договір зареєстровано в реєстрі за №1521.

Позов не підлягає задоволенню виходячи з нижче зазначеного.

1.Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

У ст.2 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як зазначено у ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч.2 ст.218 ГК України).

Як свідчать матеріали справи, недолік у проданій квартирі ОСОБА_1 відбувся не внаслідок дій або бездіяльності позивача.

Суд вважає, що позивачем в межах своєї компетенції вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

2.Згідно з п.13 ч.1 ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів» накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України має право: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Як вбачається з матеріалів справи, на позивача накладено стягнення Запорізьким обласним управлінням у справах захисту прав споживачів суб'єктом владних повноважень якого не існує.

3.Відповідно до п.13 ч.1 ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено у п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.2 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» суми штрафів зараховуються до державного бюджету. Порядок їх стягнення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.4 «Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1177, рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.

За своєю суттю передбачений п.13 ч.1 ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів» штраф є адміністративно-господарською санкцією і його застосування врегульоване нормами глави 27 Господарського кодексу України (статті 238 250).

Так, відповідно до ч.1 ст. 238 Господарського кодексу України (далі ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 ГК України, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами (ч.2 ст.238 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.241 Закону України «Про захист прав споживачів» адміністративно-господарський штраф це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (ч.2 ст.241 ГК України).

З огляду на викладене штраф за порушення законодавства про захист прав споживачів є адміністративно-господарською санкцією у розумінні статей 238, 239, 241 ГК України, а відтак повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 ГК України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Закон України «Про захист прав споживачів» такі випадки не передбачає.

Як повідомили сторони та вбачається з матеріалів наданих до суду, ОСОБА_1 придбала у ТОВ «Арсенал-резерв» квартиру АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 19.06.2007. Згідно із скаргою ОСОБА_1 до позивача від 08.04.2010 про те, що чути у одній з кімнат роботу ліфтового обладнання, тобто про порушення п.5.6 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», ОСОБА_1 починаючи з 12.01.2008 «неодноразово повідомляла керівництво підприємства ТОВ «Арсенал резерв»».

Таким чином, застосування відповідачем до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення Закону України «Про захист прав споживачів» після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що позов ТОВ «Арсенал-резерв» є обґрунтованим.

Суд, з урахуванням норм ч.2 ст.11 КАС України, вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача Постанова про накладення стягнень від 31.05.2010 №000132 має бути скасована, а не визнана нечинною.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11,17, 71,160,163КАС України; ст.19 Конституції України; ст.ст. 216, 218, 238, 239, 241, 250 Господарського кодексу України; ст.ст. 6, 23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів»; п.4 «Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1177, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Скасувати Постанова про накладення стягнень від 31.05.2010 №000132, винесену Управлінням у справах захисту прав споживачів у Запорізькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-резерв».

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя (підпис) О.О. Прасов

Постанова виготовлена у повному обсязі 20.12.2010.

Постанова не набрала законної сили

Суддя О.О. Прасов