Ухвала суду № 135125804, 25.03.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/18134/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого судді Хамник М.М.,

за участю секретаря судових засідань Камілли В.Я.,

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 29.01.2026 року по справі №308/18134/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою, в якій просить скасувати заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.01.2026 року по справі №308/18134/25 та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Заяву мотивує тим, що відповідач не згідний, оскільки вважає, що рішення судом прийнято помилково внаслідок неправильно поданих доказів позивачем у справі. Представник заявника зазначає, що за даними сайту Судова влада України, а саме розділ Оголошення про виклик особи в суд та повідомлення про судове рішення, відсутні відомості про оголошення про виклик відповідача в судове засідання.

Звертає увагу суду, що як вбачається з матеріалів судової справи, банк стверджує, що згідно анкети-заяви, усі повідомлення, угоди, листи, підписання договорів здійснюється клієнтом банку онлайн за допомогою електронного цифрового підпису, здійсненого із генерації ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який використовувався для накладення електронного цифрового підпису, який є аналогом електронного цифрового підпису. Таким чином, банк стверджує, що відповідач, використовуючи додаток, за допомогою використання аналогу власноручного підпису погоджує всі Умови та Правила надання банком послуг, повідомляється про будь-які зміни до умов надання кредиту, тарифів банку тощо. Отже, Банк стверджує, що ним генерується електронний цифровий підпис, яким, позичальник, нібито підписує умови та правила банківського обслуговування. І деякі суди приймають це як аргумент, на підставі якого зазначають у своїх рішеннях про нібито погодження між сторонами умов кредитного договору, і на цій підставі задовольняють позовні вимоги банку.

Як вбачається із матеріалів судової справи, Банком не надається жодного доказу, що свідчив би про внесення його до Довірчого списку, та можливість Позивач генерувати електронний цифровий підпис.

Більш того, перейшовши за посиланням https://czo.gov.ua/ca-registry, та ознайомившись із переліком Кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг ми бачимо, що Позивач відсутній у даному переліку, отже й не має законних підстав для генерації електронного цифрового підпису, а тому твердження Банку, що Банк і Позичальник узгодили істотні умови кредитного договору не відповідає фактичним обставинам справи.

Як слідує з відомостей електронного реєстру чинних блокованих та скасованих сертифікатів відкритих ключів, Позивач не входить до Довірчого списку кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг.

На думку представника відповідача, позивачем не надано жодного документу, який би свідчив про факт видачі кредиту та факт отримання кредитних документів, а, отже, відсутність вказаних документів виключає задоволення позову.

Таким чином, на думку представника відповідача, існує спір про право, тобто заборгованість не є безспірною, а тому вказані вище обставини дають підставу клопотати перед судом про перегляд заочного Рішення та вирішення спору в загальному порядку.

У судове засідання сторони, їх представники не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, враховуючи розумні строки розгляду заяви, вважає можливим розглянути заяву у відсутності сторін згідно ст.287 ЦПК України.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.01.2026 року у цивільній справі №308/18134/25 позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовільнено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором від 16.06.2022 в сумі 54785 (п`ятдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят п`ять гривень), 37 коп., яка складається з наступного: 46855,98 грн. - заборгованість за кредитом; 7929,39 грн. - заборгованість по відсоткам; 0,00грн. - пеня; 0 грн. - штраф.

Також стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» витрати із сплати судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 коп.

У своїй заяві заявник вказує на те, що на його думку існує спір про право, тобто заборгованість не є безспірною, а також те, що позивачем не надано жодного документу, який би свідчив про факт видачі кредиту та факт отримання кредитних документів, а, отже, відсутність вказаних документів виключає задоволення позову.

Зі змісту ст.284 ЦПК України вбачається, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Частиною 1статті 288 ЦПК України передбачено, що заочне рішення може бути скасоване судом, що його ухвалив, лише при сукупності таких умов: 1) якщо судом буде встановлено, що відповідач, тобто заявник, не з`явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, 2) не подав відзив на позовну заяву з поважних причин і 3) докази, на які посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Третю умову слід розуміти таким чином, що відповідач у своїй заяві про перегляд заочного судового рішення посилається на такі обставини та на такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд прийшов би до іншого висновку, ухвалив би принципово інше рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що для скасування заочного рішення відповідач має довести наявність сукупності таких обставин: відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини не явки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, та докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, на думку суду відповідачем не надано суду жодного доказу, що мають значення для справи і які могли б бути підставою для скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду.

Варто зазначити, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Стороною заявника у заяві про перегляд заочного рішення не наведено та не додано на підтвердження достатніх доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи і могли б спростувати висновки суду по суті даного спору, оскільки обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є непогодження з винесеним рішенням по суті.

У відповідність до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Посилання відповідача викладені у заяві про перегляд заочного рішення фактично є незгодою із рішенням суду першої інстанції, встановленими ним обставинами, наданою судом оцінкою доказам і застосованими до спірних відносин нормами законодавства, що є підставою для апеляційного оскарження рішення, а не для скасування заочного рішення.

Згідно із частиною третьою статті 287ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач у встановленому законом порядку був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, відповідач суду не надав, а тому заява про перегляд заочного рішення суду задоволенню не підлягає.

Частиною 4 ст.287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 247, 258-261, 284-288 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 29.01.2026 року по справі №308/18134/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М.Хамник