Постанова № 13511755, 24.01.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2011 р. Справа № 67/108-10

Колегія суддів у складі: головуючого судді В.Я. Погребняка

судді М.М. Слободіна

судді О.В. Шевель

при секретарі Зозулі О.М. за участю представників:

позивача Марківа Н.В. дов.

відповідача Пєліхова О.І. дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 4309Х/9) на рішення господарського суду Харківської області від 10 листопада 2010 року у справі № 67/108-10

за позовом Закритого акціонерного товариства «Золочівське хлібоприймальне підприємство», смт. Золочів Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Козачанське», с. Гур'їв Козачок Золочівського району Харківської області

про стягнення 519000,00 грн.

встановила:

Позивач, ЗАТ «Золочівське ХПП», у жовтні 2010 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 519000,00 грн. за поставлений товар згідно з накладною № 323 від 31.12.2009 р., 4408,00 грн. пені, а також понесених позивачем судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10 листопада 2010 року у справі № 67/108-10 (суддя Буракова А.М.) у позові відмовлено частково (в частині стягнення 4408,00 грн. пені). З відповідача на користь позивача стягнуто 519000,00 грн. основної заборгованості, 5190,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 234,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. З позивача на користь держбюджету України стягнуто 44,08 грн. державного мита.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 10 листопада 2010 року по справі № 67/108-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, неповно досліджені усі фактичні обставини справи, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.

Так, як стверджує відповідач, він не отримував від позивача товар за спірною накладною (оригінал такої накладної у відповідача відсутній), жодних дій на схвалення відповідного правочину не здійснював, накладну на отримання спірного товару не видавав, жодних документів, які подані позивачем в обґрунтування своїх вимог не підписував. На думку відповідача, всі ці документи від імені директора підприємства відповідача підписав його колишній бухгалтер ОСОБА_1, яка на даний час працює у позивача.

Відповідачем на підтвердження своїх вимог надано виписку з книги реєстрації довіреностей, згідно з якою 14.12.2009 р. (а не 16.12.2009 р.) керівнику підприємства була видана довіреність за № 47 на отримання від відповідача жита (а не соняшнику) та строк дії цієї довіреності встановлений до 24.12.2009 р. (а не до 31.12.2009 р.). Довіреність, копія якої надана позивачем, за даними відповідної виписки не значиться.

Відповідачем також зазначено, що на даний час Управлінням державної служби боротьби з економічною злочинністю ГУМВС України в Харківській області проводиться перевірка за зверненням директора ТОВ «Козачанське»за фактом протиправних та злочинних дій колишнього головного бухгалтера вказаного підприємства ОСОБА_1 та під час цієї перевірки проведено дослідження спірної накладної № 323 від 31.12.2009 р. Згідно висновку спеціаліста відділу кримінальних експертиз Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Харківській області від 20.12.2010 р. № 587, підпис від імені ОСОБА_2 виконано, вірогідно, не ОСОБА_2, а іншою особою.

Одночасно відповідач зазначає, що право позивача не є порушеним, а тому у нього відсутні підстави для подання позову, оскільки позивачем не надано доказів направлення відповідачу вимоги за його належною адресою. Відповідач стверджує, що та адреса, яка зазначена позивачем у описі вкладення та повідомленні про вручення поштового відправлення не є ані юридичною, ані фактичною адресою відповідача. Відповідач також стверджує, що ним не було отримано відповідну вимогу, а відтак, строк оплати по спірній накладній не настав.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає, що оскаржуване рішення прийнято господарським судом Харківської області у повній відповідності до вимог чинного законодавства та просить відмовити відповідачу у задоволенні його апеляційної скарги, а рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2010 р. у даній справі залишити без змін. Позивач посилається на те, що його вимоги повністю підтверджені належними доказами (копіями видаткової накладної та довіреності на отримання товару), які підписані обома сторонами. Що ж стосується вимоги про оплату позивач стверджує, що така вимога отримана працівником підприємства відповідача ОСОБА_3, яка на той час працювала на посаді головного бухгалтера відповідача.

Також позивач посилається на те, що відповідна операція відображена відповідачем у податковому обліку, про що свідчать надані йому Золочівським відділенням Дергачівської МДПІ податкові декларації з розшифровкою за спірний період, та в подальшому спірний товар проданий відповідачем, про що також відображено відповідачем у податковій звітності.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що, враховуючи те, що за фактом протиправних та злочинних дій колишнього головного бухгалтера вказаного підприємства ОСОБА_1 на даний час здійснюється перевірка відповідними компетентними органами, він допускає ймовірність того, що цією особою були внесені неправдиві дані і до податкової звітності.

В судовому засіданні 13 січня 2011 р. оголошено перерву до 19 січня 2011 р. з метою надання сторонам можливості представити суду додаткові докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позовні вимоги позивача ґрунтуються на тому, що 31.12.2009 р. за накладною № 323 (без укладення будь-якого договору) позивачем на адресу відповідача здійснена поставка товару (соняшнику) на загальну суму 519000,00 грн. В підтвердження цього позивачем надано копії довіреності на отримання товару № 47 від 16.12.2009 р., видаткової накладної № 323 від 31.12.2009 р., податкової накладної № 16 від 31.12.2009 р. (а.с. 10-12).

До позовної заяви позивачем також надано копії вимоги про оплату спірної суми від 16.08.2010 р., поштової квитанції з описом вкладення та повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 20-25).

Таким чином, позивач стверджував, що відповідач порушив зобовязання щодо оплати отриманого товару, що й змусило позивача звернутися до суду з позовом, в якому він, окрім суми основного боргу, також просив стягнути з відповідача 4408,00 грн. пені за порушення строків оплати.

Місцевим господарським судом позовні вимоги в частині 519000,00 грн. основного боргу задоволені з посиланням на те, що факт поставки підтверджений належними доказами, строк оплати настав, оскільки матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачем вимоги позивача про оплату. Відмова у задоволенні позовних вимог в частині 4408,00 грн. пені мотивована відсутністю між сторонами домовленості щодо стягнення пені за порушення зобовязань.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що зроблені при неповному дослідженні усіх фактичних обставин справи, оскільки, як вбачається із наявних у справі доказів, місцезнаходженням відповідача є с. Гур'їв Козачок Золочівського району Харківської області. Саме ця адреса зазначена у довідці з ЄДРПОУ, яка додана безпосередньо позивачем до матеріалів справи (а.с. 16-19) та зазначена позивачем у позовній заяві.

Колегія суддів також зазначає, що у вимозі про оплату (а.с. 20) позивачем також зазначена належна адреса відповідача: с. Гур'їв Козачок Золочівського району Харківської області. Разом з тим, відповідна вимога позивачем направлена на адресу: вул. Правди, 32 смт. Золочів Харківська обл., про що свідчить як опис вкладення, так і повідомлення про вручення поштового відправлення.

Як вбачається із апеляційної скарги та пояснень представника відповідача, місцезнаходженням відповідача є саме: с. Гур'їв Козачок Золочівського району Харківської області. Жодних інших фактичних (поштових) адрес відповідач не має та ніколи не мав.

В судовому засіданні 13.01.2011 р. представник позивача стверджував, що відповідач знаходиться за адресою: вул. Правди, 32 смт. Золочів Харківська обл., що позивачу відомо про те, що відповідач має договір оренди на спірне приміщення, а тому представником позивача заявлено клопотання про надання йому можливості надати відповідні докази. Клопотання позивача було задоволено та у судовому засіданні 13.01.2011 р. оголошено перерву до 19.01.2011 р.

В судове засідання представник позивача відповідних доказів не надав, однак, стверджував, що вимога про оплату отримана працівником підприємства відповідача ОСОБА_3, яка з 21.04.2010 р. працювала на посаді головного бухгалтера відповідача.

Разом з тим, як вважає колегія суддів, позивачем не доведено тих обставин, що особа, яка нібито отримала вимогу про оплату (Коломієць без зазначення ініціалів та посади) та головний бухгалтер підприємства відповідача ОСОБА_3 є однією й тією ж особою.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено тих обставин, що ним у встановленому законом порядку на адресу відповідача направлено вимогу про оплату в порядку ст. 530 ЦК України, а відтак, колегія суддів вважає, що у позивача відсутні підстави стверджувати, що відповідач порушив свої зобовязання по оплаті, оскільки строк оплати ще не настав.

Згідно зі ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Ст. 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств, організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Тобто, для звернення до суду з позовною заявою необхідно, щоб право особи було порушеним на момент такого звернення.

Системний аналіз вищезазначених статей свідчить про те, що у даному випадку право позивача буде порушеним лише після того, як він предявить відповідачу вимогу про оплату поставленого товару та така вимога не буде задоволена у семиденний строк від дня її предявлення. І тільки після закінчення зазначеного строку позивач має право на звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у звязку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному зясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що питання щодо фактичної поставки товару, фальсифікації документів та підписів (чи відсутності відповідного) не розглядаються при вирішенні даної справи, оскільки, як встановлено вище, на дату подання позову право позивача не було порушеним, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідне питання є предметом дослідження перевірки, що проводиться Управлінням державної служби боротьби з економічною злочинністю ГУМВС України в Харківській області за зверненням директора ТОВ «Козачанське»за фактом протиправних та злочинних дій колишнього головного бухгалтера вказаного підприємства ОСОБА_1

Як зазначено вище та підтверджено наданими відповідачем доказами, під час цієї перевірки проведено дослідження спірної накладної № 323 від 31.12.2009 р. та згідно висновку спеціаліста відділу кримінальних експертиз Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Харківській області від 20.12.2010 р. № 587, підпис від імені ОСОБА_2 виконано, вірогідно, не ОСОБА_2, а іншою особою.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України,

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 10 листопада 2010 року по справі № 67/108-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Золочівське хлібоприймальне підприємство»(62203 Харківська область смт. Золочів пров. Б. Хмельницького, 5 Код 31740030 п/р 26001114506 в ПАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Козачанське»(62213 с. Гур'їв Козачок Золочівського району Харківської області Код 31742305 п/р 2600319758 в ПАТ «Райффайзен банк Аваль»МФО 380805, п/р 26004406059001 в КБ «Приватбанк»МФО 351533) 2595,00 грн. витрат по сплаті держмита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Погребняк В.Я.

суддя Слободін М.М.

суддя Шевель О.В.

повний текст постанови складено 24 січня 2011 року