Постанова № 13511608, 12.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2011 № 38/12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Ропій Л.М.

суддів:

при секретарі:

за участю представників:

позивача: Заброда М.Л., дов.від 11.12.09,

відповідача 1: Чекунов К.В., дов.від 25.06.10 № 189,

відповідача 2: не зявились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчуцький автоскладальний завод”

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2010

у справі № 38/12 ( )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчуцький автоскладальний завод”

до 1) Публічного акціонерного товариства “Сведбанк”

2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер-Авто”

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Кременчуцький автоскладальний завод” (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Сведбанк” (надалі відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер-Авто” (надалі відповідач 2) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.10 в позові відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що нормами матеріального права не передбачено такого способу захисту як визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сікуцького О.А. за № 655, вчинений 02.06.09, таким, що не підлягає виконанню. Скаргу мотивовано тим, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, передбачений частиною 3 ст.15 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України). Відповідно до даної статті справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача. На час прийняття рішення існував спір між відповідачем 1 та позивачем щодо стягнення солідарно заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 54/07 від 05.12.07, який розглядався Господарським судом Полтавської області (справа № 13/63).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.10 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 38/12. Розгляд скарги призначений на 26.04.10 о 14 год. 30 хв.

22.04.10 представником відповідача 1 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення. У відзиві відповідач 1 зазначає, що позивач намагається оскаржити нотаріальну дію у спосіб, не передбачений законом. Посилання позивача на частину 3 ст.15 ГПК України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки дана процесуальна норма регулює виключно визначення територіальної підсудності, а не встановлює і не може встановлювати способи захисту прав та інтересів.

Того ж дня на адресу суду апеляційної інстанції надійшли пояснення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сікуцького О.А. щодо вчинення ним виконавчого напису № 655 від 02.06.09. У поясненнях нотаріус підкреслює, що вчиненням ним виконавчого напису є законним, а заборгованість безспірною.

В судовому засіданні 26.04.10 представником відповідача 2 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він виклав свою думку про те, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріусу, вчинений 02.06.09, є незаконним, а сума боргу не є безспірною.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.10 розгляд апеляційної скарги у даній справі відкладено на 12.05.10.

До початку судового засідання 12.05.10 від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Господарським судом Харківської області справи № 29/33-10.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.10 зупинено апеляційне провадження у даній справі.

14.07.10 від відповідача 1 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, до якого залучені копії рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.10 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.10 у справі № 29/33-10.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.10 поновлено апеляційне провадження у справі.

30.07.10 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду представником позивача подано клопотання про відсутність підстав для поновлення провадження по справі № 38/12, оскільки 21.07.10 по справі № 29/33-10 подано касаційну скаргу до Вищого господарського суду України. До клопотання додано копію касаційної скарги від 20.07.10 з відміткою про її прийняття Харківським апеляційним господарським судом 21.07.10.

Ухвалою суду від 20.09.10 зупинено апеляційне провадження у справі № 38/12 до вирішення Вищим господарським судом України справи № 29/33-10.

02.11.10 від відповідача 1 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, до якого залучено копію постанови Вищого господарського суду України від 13.10.10 у справі № 29/33-10.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.10 поновлено провадження у даній справі, розгляд скарги призначено на 06.12.10.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.10 № 01-23/1/1 у справі № 38/12 внесено зміни до складу судової колегії і замість судді Григоровича О.М. введено до складу колегії суддю Кондратову І.Д.

В звязку з неявкою в судове засідання 06.12.10 представників позивача та відповідача 2, ухвалою суду апеляційної інстанції розгляд справи відкладено на 20.12.10 та зобовязано відповідача 1 надати додаткові документи у даній справі.

Розпорядженням В.о.Голови Київського апеляційного господарського суду Корсака В.А. від 17.12.10 № 01-23/1/1 розгляд апеляційної скарги у даній справі призначено здійснити колегією суддів у наступному складі: Ропій Л.М. головуючий суддя, судді: Гольцова Л.А., Рябуха В.І.

В судовому засіданні 20.12.10 представником відповідача 1 для долучення до матеріалів справи надано копії витребуваних судом документів.

В порядку ст.69 ГПК України представником позивача заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору у даній справі, яке було судом задоволено (ухвала від 20.12.10 № 38/12).

В судовому засіданні 20.12.10 оголошено перерву до 12.01.11.

12.01.11 в засідання апеляційного господарського суду представники відповідача 2 не зявились. Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги у даній справі, порадившись,колегія суддів ухвалила здійснити розгляд скарги за відсутності представника відповідача 2 відповідно до ст.75 ГПК України.

Присутні представники не змінили власних позицій щодо предмету спору.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1, дослідивши наявні докази, колегія суддів встановила наступне.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 24.06.09 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 13464378. Підставою для відкриття виконавчого провадження став виконавчий напис приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Сікуцького О.А. № 655, вчинений 02.06.09 на договорі застави від 29.12.08.

Спір у даній справі виник з причини того, що позивач вважає даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 05.12.07 між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Авто» укладено кредитний договір № 65/59765-КЛ (мультивалютна кредитна лінія, що поновлюється).

В забезпечення виконання зобовязань по трьох різних кредитних договорах, в тому числі по даному кредитному договору, 29.12.08 між ВАТ «Сведбанк» (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький автоскладальний завод» (заставодавець), який виступив майновим поручителем ТОВ «Інтер-авто» (позичальник 2), укладено договір застави. Даний договір нотаріально посвідчений 29.12.08 приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Веселовським А.Г.

Відповідно до п.3 договору застави ним забезпечувалося, в тому числі, виконання заставодавцем та/або позичальником 2 зобовязань по кредитному договору від 05.12.07 № 65/59765-КЛ повернення заставодержателеві сум по основному зобовязанню, сплати процентів за користування ними, неустойки, іншої заборгованості, платежів, які передбачені та/або випливають з основного зобовязання.

На забезпечення виконання заставодавцем основних зобовязань останній передав в заставу належні йому на праві власності автомобілі КАМАЗ в кількості 35 штук (п.4 договору застави).

Згідно з п.13.5 договору застави у разі невиконання заставодавцем та/або позичальником 2 умов кредитного договору від 05.12.07 № 65/59765-КЛ заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави (його частини) і задовольнити за рахунок предмета застави свої вимоги у повному обсязі на момент фактичного задоволення таких вимог, включаючи суму кредиту, процентів за користування ним, комісій, неустойки та інших платежів і санкцій, що передбачені умовами кредитного договору, а також відшкодуванням збитків, завданих порушенням зобовязання, витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги.

В п.15 договору застави сторони погодили, що звернення стягнення на предмет застави може відбуватися будь-яким із перелічених способів на вибір заставодержателя. Пунктом 15.2 договору передбачено, в тому числі, шляхом безпосереднього звернення заставодержателя до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

02.06.09 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 вчинено виконавчий напис та звернуто стягнення на товари в обороті згідно з переліком (додаток до договору застави), які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький автоскладальний завод». Зазначене товариство є майновим поручителем позичальника ТОВ «Інтер-Авто» за кредитним договором від 05.12.07 № 65/59765-КЛ. У написі зазначено, що ТОВ «Інтер-Авто» порушило свої обовязки за кредитним договором, не повернуло у встановлений договором строк грошові кошти, отримані позичальником від банку, а також не сплатило нараховані проценти та пеню станом на 08.05.09. Грошова вимога ВАТ «Сведбанк» встановлена в сумі 45858459,30 грн. та 3600,00 грн. з метою відшкодування банку внесеної за вчинення виконавчого напису плати.

Обговоривши доводи скарги, відзиву, заперечень, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у позові, виходив з того, що нормами матеріального права не передбачено такого способу захисту як визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з частиною шостою статті 20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, а також на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Відповідно до ч. 7 ст. 50 Закону України «Про нотаріат» спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача.

Таким чином, в разі оспорення заявником достовірності засвідченого факту, прав і обовязків, основаних на вчиненій нотаріальній дії, чи правильності документів, необхідних для цього, або коли іншими особами оспорюються права й обовязки, набуття яких повязане з вчиненням нотаріальних дій, відповідні заяви розглядаються в порядку позовного провадження.

Зокрема, згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи тощо мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають, зокрема, при виконанні господарських договорів та з інших підстав.

Частиною 3 ст. 15 ГПК України визначено, що справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Відтак, законодавцем чітко передбачено, що спори про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, розглядається за наявності певного суб'єктного складу учасників, встановленого положеннями ст. 1 ГПК України, господарським судом за позовом боржника до стягувача.

Субєктний склад даної справи відповідає положенням ст.1 ГПК України.

Крім того, колегія суддів також приймає до уваги рекомендації Вищого господарського суду від 27.06.2007 № 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам». В п.21 Рекомендацій зазначено, що спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса вирішується господарським судом за позовом боржника до стягувача, якщо суб'єктний склад сторін спору відповідає приписам статті 1 ГПК.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність такого способу захисту як визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.10 у справі № 38/12 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 ст.103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Що стосується розгляду позовних вимог по суті, то колегія суддів дійшла висновку про їх задоволення.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначалося вище, згідно зі ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Приписами статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з пунктом 283 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за № 283/8882, зокрема, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.05.09 листом № 449 відповідач 1 звернувся до позивача та відповідача 2 з повідомленням про порушення забезпеченого обтяженням зобовязання. Позивач отримав це повідомлення 12.05.09, а відповідач 2 29.05.09. На дату отримання повідомлення вказують копії повідомлень про вручення поштового відправлення, надані відповідачем 1 на вимогу суду апеляційної інстанції разом з копією самого повідомлення.

Отже, нотаріусом не дотримано приписів п. 283 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», оскільки вимогу про усунення порушень боржнику направлено 08.05.09, а виконавчий напис вчинено 02.06.09, тобто виконавчий напис вчинено до спливу тридцяти днів з моменту одержання вимоги про усунення порушень боржником.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.10 та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчуцький автоскладальний завод” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.10 у справі № 38/12 скасувати.

3. Прийняти нове рішення про задоволення позову повністю. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис реєстраційний № 655, вчинений 02.06.09 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про звернення стягнення на товари в обороті згідно з переліком (додаток до договору застави), які знаходяться за адресами, вказаними у п.4 договору застави та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький автоскладальний завод».

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Сведбанк” (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 30, ідентифікаційний код 19356840) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчуцький автоскладальний завод” (39612, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Салганна, 14-А, ідентифікаційний код 23555692) 127,50 (сто двадцять сім) гривень 50 копійок витрат, повязаних зі сплатою державного мита, в тому числі по апеляційній скарзі, та 236,00 (двісті тридцять шість) гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Господарському суду міста Києва видати наказ відповідно до даної постанови.

6.Матеріали справи № 38/12 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя

Судді

17.01.11 (відправлено)