Постанова № 13511597, 13.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2011                                                                                           № 42/278

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.10.2010

у справі № 42/278 ( .....)

за позовом                               Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”

до                                                   Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Взуттєвик-1"

про                                                   стягнення заборгованності, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна, позову 152310,43 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Півень Д.О. – дов. № До7/2010/03/02-1 від 02.03.2010

від відповідача Гресік С.В. – дов. № 124 від 27.09.2010

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (надалі – позивач, апелянт) у серпні 2010 звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Взуттєвик-1” (надалі – відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію, спожиту за період з 01.07.2009 по 01.08.2010, у розмірі 133018,86 грн. основного боргу, 5592,39 грн. інфляційних втрат, 2374,22 грн. – 3% річних та 11324,96 грн. пені.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.10.2010 у справі № 42/278:

- провадження в частині вимог про стягнення 13509,29 грн. боргу припинено на підставі п.11 ст.80 ГПК України;

- позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в іншій частині задоволено частково;

- стягнуто з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Взуттєвик-1” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” 119509,57 грн. боргу, 4019,30 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 2374,22 грн. – 3% річних з простроченої суми, 1000,00 грн. пені, 1404,12 грн. витрат по оплаті державного мита та 217,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- у позові в іншій частині відмовлено.

Рішення суду мотивоване наступним:

-          вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов’язання по оплаті за спожиту теплову енергію за період з 01.07.2009 по 01.08.2010 є обґрунтованими, оскільки вартість поставленої позивачем теплової енергії відповідачем, в порушення умов договору, своєчасно в повній сумі оплачена не була;

-          однак, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 133018,86 грн. місцевим судом задоволені на суму 119509,57 грн., оскільки частина боргу (в сумі 13509,29 грн.) погашена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду;

-          провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 13509,29 грн. припинено на підставі п.11 ст.80 ГПК України;

-          вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 5592,39 грн. задоволені частково, оскільки місцевим судом зроблений їх перерахунок (з врахуванням наявної у спірному періоді дефляції) та з відповідача на користь позивача стягнуто 4019,30 грн. інфляційних втрат;

-          розрахунок 3% річних визнаний судом обґрунтованим та в цій частині позов задоволено на суму, заявлену позивачем (2374,22 грн.);

-          вимоги в частині стягнення пені у сумі 11324,96 грн. судом задоволені частково, оскільки суму нарахованої відповідачу пені місцевим судом зменшено до 1000,00 грн. на підставі положень ст.233 ГК України.

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”, частково не погоджуючись з названим рішенням суду, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 048-71-13243 від 28.10.2010, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2009 у справі № 42/278 в частині зменшення нарахованої позивачем пені у сумі 11324,96 грн. до 1000,00 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду в частині зменшення нарахованої позивачем пені в сумі 11324,96 грн. до 1000,00 грн. прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в позові в частині стягнення пені у сумі, заявленій позивачем, оскільки при зменшенні нарахованої позивачем пені місцевим судом не враховано, що заборгованість мешканців будинку за надані житлово-комунальні послуги не є підставою звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов’язання шляхом зменшення розміру пені. Крім того, відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження його важкого матеріального становища.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

Представник апелянта (позивача) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (як енергопостачальною організацією) та Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Взуттєвик-1” (як абонентом) укладений договір № 230194 від 03.10.2001 про постачання теплової енергії у гарячій воді (копія договору – а.с.12).

Відповідно до пунктів 2.2.1, 2.2.2 названого договору позивач зобов’язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції – в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а також підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією, крім випадків, зазначених у п.3.1.7 договору.

Згідно з п. 2.3 договору № 230194 від 03.10.2001 відповідач, зокрема, зобов’язувався:

- додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (пп.2.3.1);

- виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору (пп.2.3.2);

- додержуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбаченні в додатку № 7 до договору (пп.2.3.3).

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку 4 до договору, а саме - в пунктах 1-3 цього додатку передбачено, що:

- розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі;

- абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Районному відділі теплозбуту № 3 за адресою: вул. Щекавицька, буд. № 37/48, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки “Абонент” повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- сплату за вказаними в п.2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця. При цьому, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред’являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 5.1 договору № 230194 від 03.10.2001 облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

За своєю юридичною природою укладений сторонами договір є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.

Згідно з ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2 ст. 714 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частинами 6, 7 ст.276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.07.2009 по 01.08.2010 позивачем у відповідності до договору поставлено, а відповідачем спожито теплову енергію на суму 154591,15 грн.

Проте, відповідач за поставлену енергію у вказаному періоді розрахувався частково на суму 21572,29 грн., у зв’язку з чим станом на 01.08.2010 у нього існувала заборгованість перед позивачем у розмірі 133018,16 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви документами (розрахунком, обліковими картками, табуляграмами за спірний період тощо, копії яких наявні в матеріалах справи).

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, частина боргу в сумі 13509,29 грн. відповідачем була погашена у вересні-жовтні 2010 (після звернення позивача з позовом до суду), що підтверджується платіжними дорученнями №№ 174, 175 від 30.09.2010 та №№ 187, 188 від 11.10.2010.

За таких обставин місцевим судом підставно та обґрунтовано припинено провадження по п.11 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 13509,29 грн.

Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем на момент прийняття місцевим судом оспорюваного рішення становила 119509,57 грн. (133018,16 грн. – 13509,29 грн.). Вказана обставина сторонами не заперечується.

Отже, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи часткову оплату суми основного боргу, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню на суму 119509,57 грн.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що:

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання;

- пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.3.5 додатку № 4 до договору № 230194 від 03.10.2001 встановлено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п.3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем відповідачу за порушення зобов’язань за договором № 230194 від 03.10.2001 за період з березня 2010 по серпень 2010 нараховано пеню в розмірі 11324,96 грн.

Судова колегія дійшла висновку про підставне зменшення місцевим судом розмірі пені до 1000,00 грн. згідно зі статтею 233 ГК України з урахуванням ступня виконання зобов'язання відповідачем та майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є неприбутковою організацією (відповідна довідка ДПІ у Оболонському районі м.Києва № 357/10/15-105 від 12.01.2011 наявна в матеріалах справи). А відтак, доводи апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно зменшено розмір пені, нарахований позивачем, спростовуються матеріалами справи.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних, а також погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 2374,22 грн. є обгрунтованимим та підлягають задоволенню.

Проте, судова колегія не погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 5592,39 грн. підлягають частковому задоволенню, у сумі 4019,30 грн. (у відповідності до перерахунку інфляційних втрат, зробленим місцевим судом). При цьому судова колегія виходить з наступного.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно необхідно вважати, що сума, яка має бути внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок інфляційних втрат починається з наступного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір заборгованості відповідача у спірному періоді (з липня 2009 по липень 2010) змінювався (збільшувався) у кожному місяці періоду. А тому позивачем при розрахунку інфляційної складової боргу відповідача у вказаному періоді цілком підставно інфляційні втрати були нараховані не за весь період, а на конкретні суми боргу за окремі місяці спірного періоду (за виключенням тих місяців, в яких інфляції не було, а була дефляція).

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5592,39 грн. є підставними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Таким чином, наявний в оскаржуваному рішенні висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 5592,39 грн. підлягають частковому задоволенню у сумі 4019,30 грн. (оскільки позивачем невірно розраховано інфляційні втрати), є помилковим, зробленим за невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого суду, дійсним обставинам справи, що згідно п.3 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для зміни цього рішення в частині відмови в позові щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 1573,09 грн.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2010 у справі № 42/278 підлягає зміні на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України.

Судові витрати у відповідності до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, п.3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2010 у справі № 42/278 за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Взуттєвик-1” змінити.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2010 у справі № 42/278 за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Взуттєвик-1” викласти в наступній редакції:

„1. Провадження у справі № 42/278 в частині вимог про стягнення 13509,29 грн. основного боргу припинити.

2. Позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в іншій частині задовольнити частково.

3. Стягнути з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Взуттєвик-1” (04211, м. Київ, вул. М. Залки, 12/3, код ЄДРПОУ 23698003, р/р 26008022016400 у Мінській філії м. Києва АКБ „Укрсоцбанк”; або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305, р/р 26000306201 у ВАТ „Ощадбанк”, МФО 322669) 119509 (сто дев’ятнадцять тисяч п’ятсот дев’ять) грн. 57 коп. основного боргу, 5592 (п’ять тисяч п’ятсот дев’яносто дві) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 2374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 22 коп. - 3% річних, 1000 (одну тисячу) грн. пені, 1 284 (одну тисячу двісті вісімдесят чотири) грн. 77 коп. державного мита та 199 (сто дев’яносто дев’ять) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. У позові в іншій частині відмовити”.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

5. Матеріали справи № 42/278 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді