Постанова № 13511592, 11.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2011                                                                                           № 24/94

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сотнікова С.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явився;

від відповідача -Зісс О.Ю. – представник за дов. №359 від 22.09.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Укртелеком" в особі Централізованого продажу послуг ВАТ "Укртелеком"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.09.2010

у справі № 24/94 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Зв"язокбудсервіс"

до                                                   ВАТ "Укртелеком" в особі Централізованого продажу послуг ВАТ "Укртелеком"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 7624,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Зв’язокбудсервіс” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Централізованого продажу послуг ВАТ “Укртелеком” (далі – відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 6251,16 грн. основного боргу, 110,08 грн. інфляційних, 554,80 грн. 3% річних, 369,82 грн. пені, 102,00, грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2010р. у справі № 24/94 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 6251,16 грн. основного боргу, 554,80 грн. інфляційних, 110,80 грн. 3% річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2010р. у справі № 24/94 та прийняти нове рішення яким, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, в результаті чого позивачу було поновлено строк позовної давності. Крім того, апелянт зазначає, що останнім до господарського суду першої інстанції було подано заяву про пропущення позивачем строку позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2010р. у справі №24/94, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2010р. по справі № 24/94 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судове засідання Київського апеляційного господарського суду 11.01.2011р. не з’явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали від 06.12.2010р. та поштовим повідомленням №13282858.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалася, позивач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 11.01.2011р. Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2010р. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Централізованого продажу послуг ВАТ “Укртелеком” – частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 01.04.2006 р. між позивачем (Укртелеком) та відповідачем (Оператор) було укладено договір №89-14-31 про надання послуг міжміського та міжнародного телефонного зв’язку, послуг доступу до телекомунікаційних мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку та завершення вхідного трафіку від телекомунікаційних мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку (далі – договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 є надання Укртелекомом Оператору послуг міжміського та міжнародного телефонного зв’язку та послуг доступу до телекомунікаційних мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку через телекомунікаційні мережі Укртелекому в м. Донецьку та послуг завершення трафіку від телекомунікаційних мереж операторів рухомого (мобільно) зв’язку на телекомунікаційні мережі Оператора через телекомунікаційну мережу Укртелекому в м. Донецьку, а також порядок проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 1.2 договору, у цьому договорі під телекомунікаційними послугами розуміють послуги міжнародного (далеке зарубіжжя та країни СНД), міжміського (в межах України та області) та послуги доступу до телекомунікаційних мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку за кодами “050”, “066”, “095”ЗАТ “Український мобільний зв'язок”, “067”, “097”, “096”- ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем”, “039”ТОВ “Голден Телеком”, “068”- ЗАТ “Українські радіосистеми”, “063”ТОВ “Астеліт”.

Згідно п. 2.1.1.5 договору, Укртелеком зобов’язується: проводити розрахунки з Оператором (номерний ресурс 341600-:-3416511, 3419000-:3419999,3418000-3418999) за завершенням трафіку від телекомунікаційних мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку через АМТС Укртелекому.

Відповідно до п. 2.1.2.5 договору Оператор зобов’язується підписувати акти здачі - приймання наданих послуг протягом трьох днів з моменту отримання.

Згідно п. 3.3. договору, розподіл доходів, отриманих за послуги доступу до телекомунікаційних мереж рухомого (мобільного) зв’язку через АМТС Укртелекому, здійснюється між сторонами у відповідності до наказу Держкомзв’язку та інформатизації України від 07.06.2002р. №120 “Про затвердження граничних тарифів на основні послуги електрозв’язку та тарифів на виплату державних пенсій та грошової допомоги”, та співвідношень зазначених в додатку №3.

Відповідно до п. 3.7 договору розрахунки здійснюються кожного місяця, але не пізніше, 8-го числа місяця, наступного за звітним, Оператору надається інформація на підставі даних тарифікації ВАТ “Укртелеком”.

Акти здачі-приймання наданих послуг є достатньою підставою для виставлення сторонами рахунків на оплату наданих послуг. Оплата проводиться в 10-денний термін, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після звітного періоду. Якщо акти здачі-приймання наданих послуг не будуть підписані сторонами, тоді дані тарифікації Укртелекому є підставою для виставлення рахунків на оплату наданих послуг. Звітним періодом вважається кожен календарний місяць року (п. 3.9 договору).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем між сторонами на виконання вимог договору були підписані акти здачі-приймання наданих послуг, а саме - б/н від 05.06.2006р. на суму 939,31 грн.; б/н від 04.08.2006р. на суму 1186,42 грн.; б/н від 04.07.2006р. на суму 988,99 грн.; б/н від 31.10.2006р. на суму 1106,35 грн.; б/н від 05.10.2006р. на суму 1088,28 грн.; б/н від 06.05.2006р. на суму 942,05 грн. На загальну суму 6251,40 грн.

Як вже наголошувалося, позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача на користь позивача 6251,16 грн. основного боргу.

Проте, апелянтом до апеляційної скарги були додані належним чином засвідчені копії наступних платіжних доручень: №2382 від 29.06.2006р. на суму 939,31 грн., № 3079 від 19.08.2006р. на суму 1186,42 грн., №2818 від 26.07.2006р. на суму 988,99 грн., № 1016 від 25.12.2006р. на суму 1106,35 грн., № 3979 від 24.10.2006р. на суму 1088,28 грн. та №2037 від 31.05.2006р. на суму 942,05 грн. На загальну суму 6251,40 грн.

Проте, Київський апеляційний господарський суд дані платіжні доручення не приймає як належний доказ погашення основної заборгованості, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Так, апелянтом в розумінні ст.ст. 34, 101 Господарського процесуального кодексу України не було надано належних та допустимих доказів неможливості подання даних доказів до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, що останній виконав свої зобов’язання за заявлений позивачем період.

Проте, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до акту виконаних робіт б/н від 31.10.2006р., у відповідності з п. 3.9 договору (оплата проводиться в 10-денний термін, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після звітного періоду) перебіг позовної давності в розумінні умов договору почався 20.11.2006р. - закінчився 20.11.2009 р. Тобто, позов подано з пропущенням строку позовної давності.

          Суд першої інстанції причини пропуску позивачем строку позовної давності визнав поважними і задовольнив клопотання позивача про поновлення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Загальні підстави доказування поважності причин пропущення позовної давності відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, зокрема покладається на позивача, в свою чергу позивачем не зазначені поважні та належні причини пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Так, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що судові рішення на які посилається позивач як на підставу для відновлення пропущеного строку в матеріалах справи відсутні, а посилання на переговори з відповідачем не свідчать про визнання боргу та не можуть слугувати підставою для визнання поважності пропуску строку.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо поновлення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме заяви відповідача про застосування до вимог позивача наслідків пропуску строків позовної давності, відповідачем було заявлено про сплив строку позовної давності.

У ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено диспозитивність у застосуванні правових наслідків спливу позовної давності. Така диспозитивність повністю узгоджується з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки на встановлення поважності причин пропуску позовної давності поширюються загальні правила доказування обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а такі обставини судом апеляційної інстанції не встановлені, у позові слід відмовити.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд приймає як належне твердження апелянта, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 6251,16 грн. основного боргу не підлягають задоволенню.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушень зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.1 договору, в разі затримки платежів у встановлений термін, Оператору/Укртелекому нараховується пеня в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки платежу, включаючи день оплати.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Положення зазначеної норми закону встановлюють строк нарахування пені, який обчислюється з дня коли зобов’язання мало бути виконане, та відповідно такий строк становить 6 місяців в разі якщо договором не передбачено інше.

Згідно ч. 1 статті 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

У відповідності до п.1 ч. 2 статті 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена позивачем вимога, щодо стягнення пені у сумі 369,82 грн. не підлягає задоволенню, враховуючи пропуск спеціального строку позовної давності в один рік, який не підлягає поновленню в силу того, що він пропущений позивачем навіть на час ведення переговорів з відповідачем та про його поновлення (спеціального строку) позивачем на заявлялась. Таким чином, рішення господарського суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене та враховуючи те, що позивачу відмовлено в позові в частині стягнення основного боргу, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних та 3 % річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, колегія дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Централізованого продажу послуг ВАТ “Укртелеком” про скасування рішення Господарського суду міста Києва та прийняття нового рішення, яким у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Зв’язокбудсервіс” слід відмовити повністю.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при задоволенні позову – на відповідача; при відмові в позові - на позивача.

          Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта, при задоволенні апеляційної скарги – на іншу сторону. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Централізованого продажу послуг ВАТ “Укртелеком” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2010р. у справі № 24/94 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Зв’язокбудсервіс” (83101, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 31; код ЄДРПОУ 25337717) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Централізованого продажу послуг ВАТ “Укртелеком” (01030, м. Київ, бул. Шевченка, 18; код ЄДРПОУ 21560766) 51,00 грн. (п’ятдесят одну гривню 00 копійок) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 24/94 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді