Рішення № 13510143, 20.01.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2011 р.Справа № 17/1520

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін

від позивача Янковська В.В. - дов. №06-ЮРвід 18.01.2011р.

від відповідача Рудюк П.М. - директор, паспорт серії НОМЕР_1

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Україна" (м.Київ)

до Селянського (фермерського) господарства "Шевченківське" (м.Андрушівка, Андрушівський район Житомирська область)

про стягнення 40035,08 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 40035,08 грн., з яких: 24117,52грн. основного боргу, 6270,56грн. - 0,5% за користування чужими коштами, 9647,00грн. штрафу.

В судовому засіданні 20.01.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, викладених у позовній заяві. Повідомив суд про часткове погашення відповідачем боргу. На підтвердження подав суду довідку №10-ЮР від 19.01.2011р. та банківську виписку.

Відповідача борг визнав, щодо стягнення з нього штрафу подав письмове клопотання про його зменшення, у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства до 20%.

Представник позивача не заперечив щодо зменшення штрафу до 20%.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.05.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Україна" - продавець (позивачем у справі) та Селянським (фермерським) господарством "Шевченківське" - покупець (відповідачем) було укладений договір №09/10-ЦАУ від 28.05.2010р. (далі - договір) на поставку товару (а.с 9-12), згідно із п. 1.1. якого продавець (позивач) зобов'язується продати та відвантажити погодженими партіями продукцію (надалі - товар) у власність покупця (відповідача), а покупець зобов'язується приймати товар і сплачувати за нього визначену грошову суму (ціну товару).

Найменування товару, його кількість і ціна вказуються в додатках, специфікаціях, видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору

До договору №09/10-ЦАУ від 28.05.2010р. позивач та відповідач 28.05.2010р. уклали додаток №28/05/10/-ЗЗР (далі договір та додаток), де сторони погодили, що продавець зобов'язується продати та відвантажити, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти на умовах, передбачених договором засоби захисту рослин, в саме: Триактив 27,4% к.е., Тріада 27,4 к.е. 1л., Бетанал Експерт, 27% к.е. 500мл., Центавр 24% к.е., Плантаж на загальну суму 26117,52грн. (а.с. 13).

Отже, між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та додатків позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 26117,52грн., що підтверджується видатковою накладною №10608 від 01.06.2010р., згідно якої відповідачем було отримано Триактив 27,4% к.е. у кількості 10,00л., Тріада 27,4%к.е. 1л. у кількості 36,00л., Бетанал Експерт, 27% к.е. 500мл. у кількості 19,00шт., Центавр 24% к.е. у кількості 40,00л., Плантаж у кількості 40,00л. (а.с. 14), про що свідчить довіренність на отримання товару №26 від 28.05.2010р. (а.с. 15).

Відповідно до п.2 додатку №28/05/10/-ЗЗР від 28.05.2010р. до договору покупець зобов'язується здійснити оплату за товар згідно специфікації за наступним графіком: оплата 50% від загальної вартості продукції у розмірі 13058,76грн, в т.ч. ПДВ 2176,46грн. шляхом перерахування на рахунок продавця (разом або частками) до 01.09.2010р.; та остаточна оплата 50% від загальної вартості продукції у розмірі 13058,76грн., в.т.ч. ПДВ 2176,46грн. шляхом перерахування на рахунок продавця (разом або частками) до 01.10.2010р. (а.с. 13)

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач підтвердив свій борг у сумі 26117,52грн. в акті звіряння взаємних розрахунків з позивачем від 13.10.2010р. (а.с. 18).

Крім того, позивач направив відповідачу вимоги (претензії) про сплату боргу від 02.11.2010р. за №130-ЮР, від 14.10.2010 за №124-ЮР (а.с. 19-22).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

05.11.2010р. відповідач частково сплатив заборгованість за поставлений товар в сумі 2000,00грн., що підтверджується випискою по рахунку за 05.11.2010р. (а.с. 16-17).

Таким чином, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару в повному обсязі виконав частково, в результаті чого на день подачі позову до суду за відповідачем рахується заборгованість за отриманий товар в сумі 24117,52грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2010р., тобто після пред'явлення позову до суду (згідно поштового штемпелю на конверті позов був направлений на адресу суду 22.11.2010р. та зареєстрований діловодною службою господарського суду Житомирської області 24.11.2010р. за вх. №2401), відповідач сплатив позивачу 9000,00грн. боргу, що підтверджується випискою по рахунку за 30.12.2010р. (а.с. 49-50).

Тому, з врахуванням п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 9000,00грн. боргу за відсутністю предмету спору.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 9647,00грн.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом ч.1 ст.230 ГК України пеня і штраф як вид неустойки є штрафними санкціями, тобто, господарськими санкціями у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Що стосується вимоги про стягнення штрафу, господарський суд зазначає наступне:

Згідно ч.ч.2 і 3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Тобто, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

При цьому, відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п.4.7 договору №09/10-ЦАУ від 28.05.2010р. у разі прострочення оплати за отриманий товар та невиконання обов'язку, що передбачені в п.3 даного договору покупець також сплачує продавцю штраф у розмірі 40% від вартості несплаченого товару.

Здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 ГК України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У частині 2 ст.233 ГК України зазначено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів за отриманий товар, враховуючи фінансово-господарський стан відповідача, а також той факт, що на дату винесення судового рішення відповідачем сплачено 9000,00грн. суми основного боргу, приймаючи до уваги згоду позивача на зменшення штрафу до 20%, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України вважає за необхідне зменшити розмір застосованого позивачем штрафу з 9647,00грн. до 4823,50грн.

В позові щодо стягнення 4823,50грн. (9647,00грн. - 4823,50грн.) штрафу слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6270,56грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3 ст.692 ЦК України).

Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.4 договору №09/10-ЦАУ від 28.05.2010р. сторони погодили, що з дня, коли товар повинен бути оплачений покупцем, продавець має право вимагати від покупця, а покупець повинен сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами, до дня повної оплати товару, понад неустойки і збитки. А в п.3.5. вищезазначеного договору сторони погодили що відсотки за користування грошовими коштами сплачуються у наступному розмірі 0,5% від несплаченої ціни товару за додатком, специфікацією (у разі її відсутності, за кожною видатковою накладною) за кожен календарний день протягом шістнадцяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, вказаних в пункті а) п.3.5. даного договору.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, приходить до висновку про його правильність, тому задовольняє позовні вимоги щодо стягнення 6270,56грн відсотків за неправомірне користування чужими коштами.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, в судовому засіданні 20.01.2011р. борг визнав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до чинного законодавства, такими, що підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та такими, що підлягають задоволенню в сумі 26211,58грн., з яких: 15117,52грн. основного боргу, 4823,50грн. штрафу, 6270,56грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами.

У частині стягнення 9000,00 грн. суд припиняє провадження у справі за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

В позові щодо стягнення 4823,50грн. штрафу суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.509, 525, 526, 536, 546, 549, 692 ЦК України, ст.ст.173, 193, 230, 265 ГК України та керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір штрафу до 4823,50грн.

3. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Шевченківське" (13400, Житомирська область, Андрушівський район, м.Андрушівка, вул. Ворошилова, будинок 30 код ЄДРПОУ 32277282)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Україна" (04119, м.Київ, Шевченківський р-н, вул. Дегтярівська, буд. 25/1, код ЄДРПОУ 31351291):

- 15117,52грн. основного боргу;

- 6270,56грн. 0,5% за користування чужими коштами;

- 4823,50грн. штрафу.

- 262,12грн. витрат по сплаті державного мита;

- 154,51грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 9000,00грн. за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

4. Відмовити в позові щодо стягнення 4823,50грн. штрафу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяШніт А.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - 3 сторонам