Ухвала суду № 13509906, 18.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4989/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"18" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Мамчура Я.С,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі:Ільницькій В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року у справі за позовом Державного підприємства «Бердичівське лісове господарство»до Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року - позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, що 27.05.10р. працівником Бердичівської ОДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка ДП «Бердичівський лісгосп»з питань податкової звітності по податку на прибуток, про що був складений акт № 1260/15-01/00991806 від 27.05.10р.

Так, за виявлене порушення відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000751502/0 від 7.06.2010 р., яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 20141 грн., в т.ч. за основним платежем 19182 грн. та 959 грн. штрафних санкцій.

Колегія суддів зважає, що відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Витрати платника податків, за винятком окремих законодавчих обмежень, можуть бути віднесені до складу валових витрат, якщо такі витрати були направлені на отримання доходу.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону N 283/97-ВР заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі. Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону N 283/97-ВР, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат. Згідно статті 1 Закону України від 16.07.99 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону N 283/97-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вбачається, судом першої інстанції було встановлено, що 13.07.2009 року між позивачем та TOB "Прайм Бізнес -Україна" було укладено договір N 045-09/9/207а, згідно пункту 1.1 якого постачальник - TOB «Прайм Бізнес - Україна»зобов'язалось передати (поставити) позивачу (покупцю) нафтопродукти, зокрема: бензини марок - А-76, А-80, А-92, А-95, А-98, ДТ, паливо пічне побутове та ін., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах викладених у договорі.

На виконання п. 3.11 вищевказаного Договору сторонами оформлені товаро -транспортні накладні (ТТН) на підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей, з відмітками про приймання-передачу.

ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання ТМЦ, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11 зазначених правил передбачено, зокрема, що ТТН належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером.

ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник повинен виписувати в кількості не менше чотирьох примірників, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

ТТН відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим, оскільки, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, ДП «Бердичівське лісове господарство»на підтвердження правомірності віднесення до валових витрат - 136375 грн. (по взаємовідносинах з TOB «Прайм Бізнес-Україна») надало всі необхідні документи, а саме, видаткові накладні, платіжні доручення, податкові накладні та товарно - транспортні накладні.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції щодо безпідставності висновку Бердичівської ОДПІ про порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та заниження податкового зобовязання по податку на прибуток за 1 кв. 2010 року на суму 19182 грн. є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Я.С. Мамчур

Судді: А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 21.01.2011.