Постанова № 13509612, 30.11.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5062/10/1770

30 листопада 2010 року 15год. 30хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Юрчука М.І. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Філіп'єв А.О.,

відповідача: представник Савчин О.І., третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вежа" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доЗдолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання нечинними окремих положень податкових повідомлень-рішень та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вежа" - звернулося до суду, залучивши відповідачем у справі Здолбунівську об'єднану державну податкову інспекцію, з адміністративним позовом про визнання нечинними прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №0000191601/0 від 13.10.2010р. в частині стягнення з позивача 2412,96грн. надмірно нарахованої суми штрафу, №0000201601/0 від 13.10.2010р., №0000231601/0 від 13.10.2010 р., №0000211601/0 від 13.10.2010 р., №0000221601/0 від 13.10.2010р. в частині стягнення з позивача 64,90 грн. надмірно нарахованої суми штрафу.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом за результатами камеральної позапланової податкової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Вежа", якою було встановлено несвоєчасну сплату позивачем самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, внаслідок чого на позивача на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" накладено штрафні санкції.

Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем із порушенням чинного законодавства України.

Зокрема, на думку позивача, податковим органом неправильно розраховано кількість календарних днів затримки сплати узгодженого податкового зобов'язання, яке зменшувалось платником податків, про що подавались відповідні декларації та уточнюючий розрахунок.

Окрім того, позивач зазначає, що відповідачем невірно розраховано суму штрафних санкцій, внаслідок того, що податковим органом самостійно здійснено зарахування коштів для погашення податкових зобов'язань не у відповідності до призначення платежу визначеного позивачем під час подання платіжних доручень на сплату податкового зобов'язання. Як зазначає позивач, вказані дії податкового органу не відповідають вимогам чинного законодавства, адже право визначати призначення платежу належить виключно платнику податків.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, просить:

- податкове повідомлення-рішення №0000191601/0 від 13.10.2010р. визнати нечинним в частині стягнення з ТОВ "Вежа" 2412,96 грн. надмірно нарахованої суми штрафу;

- податкове повідомлення-рішення №0000201601/0 від 13.10.2010р. визнати нечинним повністю;

- податкове повідомлення-рішення №0000231601/0 від 13.10.2010р. визнати нечинним повністю;

- податкове повідомлення-рішення №0000211601/0 від 13.10.2010р. визнати нечинним повністю;

- податкове повідомлення-рішення №0000221601/0 від 13.10.2010р. визнати нечинним в частині стягнення з позивача штрафу 64,90 грн. надмірно нарахованої суми штрафу.

Представник відповідача у судовому засіданні подала письмові заперечення, позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у вказаних запереченнях.

Зокрема, представник відповідача зазначає, що за результатами невиїзної документальної перевірки в приміщенні Острозького відділення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції платника податку на додану вартість ТОВ "Вежа" з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за червень 2009 року - травень 2010 року, встановлено порушення позивачем пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Внаслідок цього, на платника податків відповідно до положень пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" накладено штрафні санкції, про що прийнято відповідні податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача також вказує, що відповідно до визначеного в п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" принципу рівності бюджетних інтересів, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

З огляду на це, представник відповідача вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, підстав для визнання їх нечинними немає, тому просить позивачу у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов позивача підлягає до задоволення повністю.

Суд виходив з такого.

Як вбачається із матеріалів справи, 11 жовтня 2010р. податковим органом - Острозьким відділенням Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Вежа" податку на додану вартість до бюджету за період з червня 2009р. по травень 2010р.

В ході перевірки встановлено порушення ТОВ "Вежа" пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі по тексту судової постанови - Закон №168/97-ВР), п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі по тексту судової постанови - Закон №2181-ІІІ), а саме несвоєчасну сплату позивачем податку на додану вартість, про що складено акт перевірки за №345/16-13980230 (а.с. 13-14).

Із змістом вказаного акту представник позивача не погодився, про що зазначив у ньому, оскільки вважав акт таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.

На підставі вказаного акту Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000191601/0 від 13.10.2010р. про накладення на платника податків штрафу за затримку на 112 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 10256,08 грн. - 5128,06 грн. (а.с.8);

- №0000201601/0 від 13.10.2010р. про накладення на платника податків штрафу за затримку на 79 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 607,87 грн. - 121,57 грн. (а.с. 9);

- №0000231601/0 від 13.10.2010р. про накладення на платника податків штрафу за затримку на 11 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 368,00 грн. - 36,80 грн. (а.с. 12);

- №0000211601/0 від 13.10.2010р. про накладення на платника податків штрафу за затримку на 26 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 1562,00 грн. - 156,20 грн. (а.с. 54);

- №0000221601/0 від 13.10.2010р. про накладення на платника податків штрафу за затримку на 22 календарні дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 1436,00 грн. - 143,60 грн. (а.с. 11).

Досліджуючи обставини прийняття вказаних рішень, суд приходить до висновку, що податковим органом невірно розраховано суму штрафних санкцій накладених на відповідача за порушення граничних строків узгодженої суми податкового зобовязання, а також неправомірно здійснено зарахування платежів по сплаті податкового зобов'язання з податку на додану вартість в рахунок сплати його податкового боргу, з огляду на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000191601/0 від 13.10.2010р. на позивача накладено штраф в розмірі 5128,06 грн. за затримку на 112 календарних днів сплати ПДВ в розмірі 50% від несплаченої суми податкового зобов'язання, яка відповідно становить 10256,08 грн.

Крім того, відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000201601/0 від 13.10.2010 р. на позивача накладено штраф в розмірі 121,57 грн. за затримку на 79 календарних днів сплати ПДВ в розмірі 20% від несплаченої суми податкового зобов'язання, яка відповідно становить 607,87 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі поданої позивачем до податкового органу звітної податкової декларації №420 за січень 2010р., в якій визначено податкове зобов'язання з ПДВ, що підлягає до сплати в бюджет у сумі 14251,00 грн. (а.с. 15-18).

Згідно п. 5.3.1 ст. 5 Закону №2181-III, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пп. 4.1.4 «а» п. 4.1. ст. 4 Закону №2181-ІІІ, для податкового періоду, що дорівнює календарному місяцю, декларація подається протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем цього місяця. З огляду на це, граничний термін сплати ПДВ для позивача припадає на 02.03.2010р.

Однак, податковим органом не було взято до уваги, що вказане податкове зобов'язання було зменшено позивачем. Зокрема, 17 березня 2010р. платником податків було подано звітну податкову декларацію за лютий 2010р., в якій у зменшення суми податкового боргу з ПДВ зараховано 1351,00 грн. (а.с. 19-22). 19 квітня 2010р. платником податків було подано звітну податкову декларацію за березень 2010р., в якій у зменшення суми податкового боргу з ПДВ зараховано 1058,00 грн. (а.с. 23-26).

Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Окрім того, 19 квітня 2010р. позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2010 року, в якому зменшено суму податкового зобов'язання з ПДВ на 166,00 грн. (а.с. 31-32).

Абзацом 2 підпункту 5.1 статті 5 та пункту 17.2 статті 17 Закону №2181-ІІІ передбачене право платника податків у разі самостійного виявлення помилки у показниках раніше поданої податкової декларації надати уточнюючий розрахунок протягом 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли таку податкову декларацію було подано пізніше, - за днем її фактичного подання.

Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181-III встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Неврахування податковим органом зменшення позивачем суми податкового зобов'язання призвело до невірного визначення кількості календарних днів затримки сплати самостійно узгодженого зобов'язання з ПДВ. 26 квітня 2010р. сума зменшеного податкового зобов'язання була сплачена позивачем, що підтверджується квитанцією №NOZDJ44055 від 26.04.2010р. (а.с. 38).

Таким чином, кількість календарних днів затримки становить не 112, як визначено податковим органом, а 15 днів по сумі податкового зобов'язання 1351,00 грн., 48 днів по сумі податкового зобов'язання 1224,00 грн. та 55 днів по сумі податкового зобов'язання 11676,00грн.

Підпунктом 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-ІІІ встановлено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З огляду на це, відповідно до п. 17.1.7. ст. 17 Закону №2181-ІІІ, сума штрафу за затримку сплати податкового зобов'язання на 15 днів дорівнює 10% від погашеної суми податкового боргу та становить 135,10 грн., а за прострочення на 48 та 55 днів 20% від погашеної суми податкового боргу та становить 2580,00 грн. Отже, податковим органом невірно розраховано суму штрафу, а саме надміру нараховано позивачу 2412,96 грн. штрафу (5128,06 грн. - 135,10 грн. - 2 580,00 грн. = 2412,96 грн.), відтак податкове повідомлення-рішення №0000191601/0 від 13.10.2010р. в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Вежа" штрафу у сумі 2412,96 грн. є нечинним та підлягає скасуванню.

З огляду на це, податкове повідомлення-рішення №0000201601/0 від 13.10.2010 р., яким на позивача накладено штраф в розмірі 121,57 грн., винесено без достатніх на те підстав, а отже підлягає визнанню нечинним та скасуванню в повному обсязі.

Окрім того, податковим органом, внаслідок самостійного зарахування коштів для погашення податкових зобов'язань не у відповідності до призначення платежу визначеного платником податків під час подання платіжних доручень в банк, невірно розраховано суму штрафних санкцій, які накладено на позивача відповідно до наступних податкових повідомлень-рішень.

Податковим повідомленням-рішенням №0000231601/0 від 13.10.2010 р. на позивача накладено штраф в розмірі 36,80 грн. за затримку на 11 календарних днів сплати ПДВ в розмірі 10% від несплаченої суми податкового зобов'язання, яка відповідно становить 368,00 грн. (а.с.12). Вказане податкове зобов'язання виникло у позивача на підставі Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок від за квітень 2010 року, поданого 11.06.2010р., в якому збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ на 368,00 грн. (а.с. 33-34). Граничний строк сплати цього податкового зобов'язання - 11.06.2010р. Податкове зобов'язання було погашено позивачем 11.06.2010р., що підтверджується платіжним дорученням № 68 від 11.06.2010р. (а.с. 36).

Податковим повідомленням-рішенням №0000211601/0 від 13.10.2010 р. на позивача накладено штраф в розмірі 156,20 грн. за затримку на 26 календарних днів сплати ПДВ в розмірі 10% від несплаченої суми податкового зобов'язання, яка відповідно становить 1562,00 грн. (а.с.54). Як видно з акту перевірки, вказане податкове зобов'язання виникло у позивача на підставі Декларації №1794 від 11.06.2010р. Відповідно до змісту цієї податкової декларації загальна сума податкового зобов'язання позивача становить 1562,00 грн., граничний строк сплати цього податкового зобов'язання - 30.06.2010р. Вказане податкове зобов'язання погашене позивачем 22.06.2010р., що підтверджується платіжним дорученням №96 від 22.06.2010р. (а.с. 96).

Податковим повідомленням-рішенням №0000221601/0 від 13.10.2010 р. на позивача накладено штраф в розмірі 143,60 грн. за затримку на 22 календарні дні сплати ПДВ в розмірі 10% від несплаченої суми податкового зобов'язання, яка відповідно становить 1436,00 грн. (а.с.11). Вказане податкове зобов'язання виникло у позивача на підставі звітної податкової декларації за квітень 2010р., в якій визначено податкове зобов'язання у сумі 1436,00 грн. (а.с.27-30). Граничний строк сплати цього податкового зобов'язання - 31.05.2010р. Проте, податкове зобов'язання було погашено позивачем спочатку частково у сумі 649,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №61 від 20.05.2010р. (а.с. 35). Решту 787,00 грн. позивачем сплачено згідно платіжних доручень №90, №91 від 20.05.2010р. (а.с. 37). Таким чином Позивачем було прострочено сплату узгодженого податкового зобов'язання у сумі 787,00 грн. на строк 22 дні. Внаслідок цього, відповідно до п. 17.1.7. ст. 17 Закону №2181-ІІІ сума штрафу за затримку сплати податкового зобов'язання на 22 дні дорівнює 10% від погашеної суми податкового боргу, тобто 78,70 грн. Отже, податкове повідомлення-рішення №0000221601/0 від 13.10.2010 р., в частині нарахування позивачу штрафу у сумі 64,90 грн. (143,60 грн.-78,70 грн.) є безпідставним.

Вказані дії податкового органу щодо зарахування поточних платежів, сплачених ТОВ "Вежа" на підставі платіжних доручень та квитанцій, в яких позивачем зазначено призначення платежу, в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів порушує вимоги чинного законодавства з огляду на наступне.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону №2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 встановлено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Аналогічно, відповідно до Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року №337, платник відповідає за дані, зазначені у квитанції, зокрема і призначення платежу, як необхідний реквізит касового документа.

Тому, очевидно, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом №2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Як встановлено судом та вбачається з платіжних доручень, позивач самостійно визначив призначення платежу з зазначенням конкретного періоду, тобто його дії не суперечать вимогам вказаного закону. Сплата вказаного податку призначалась саме за ті періоді, які вказані в платіжних дорученнях.

Заперечення відповідача проти позову судом відхиляються, оскільки не підтверджені відповідними доказами та не доведені у судовому засіданні. Згідно статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання представника відповідача на п. 7.7 ст. 7 Закону №2181-ІІІ з приводу того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення є безпідставним, оскільки ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Таким чином, підлягають визнанню нечинними прийняті Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією податкові повідомлення-рішення №0000191601/0 від 13.10.2010р. в частині нарахування позивачу 2412,96грн. штрафу, №0000221601/0 від 13.10.2010р. в частині нарахування позивачу 64,90 грн. штрафу, №0000201601/0 від 13.10.2010р. - в повному обсязі, №0000231601/0 від 13.10.2010 р. - в повному обсязі, №0000211601/0 від 13.10.2010 р. - в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позов позивача підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю. <Текст >

Визнати нечинним та скасувати з моменту прийняття податкове повідомлення-рішення №0000191601/0, прийняте Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією 13.10.2010р., в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Вежа" штрафу у сумі 2412,96грн.

Визнати нечинним та скасувати з моменту прийняття податкове повідомлення-рішення №0000221601/0, прийняте Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією 13.10.2010р., в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Вежа" штрафу у сумі 64,90грн.

Визнати нечинним та скасувати в повному обсязі з моменту прийняття податкове повідомлення-рішення №0000201601/0 прийняте Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією 13.10.2010р.

Визнати нечинним та скасувати в повному обсязі з моменту прийняття податкове повідомлення-рішення №0000211601/0 прийняте Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією 13.10.2010р.

Визнати нечинним та скасувати в повному обсязі з моменту прийняття податкове повідомлення-рішення №0000231601/0 прийняте Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією 13.10.2010р.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вежа" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Юрчук М.І.