Постанова № 13509472, 19.01.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-4705/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

при секретарі Саченко Н.С.,

за участю:

представника позивача - Михайлова О.С. ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом Фонду державного загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття представленого Карлівським районним центром зайнятостідо ОСОБА_2про стягнення допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В:

04 жовтня 2010 року Фонд державного загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття представленого Карлівським районним центром зайнятостізвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2про стягнення допомоги по безробіттю в розмірі 8385 грн. 91 коп., посилаючись на те, що відповідач був зареєстрований в Карлівському районному центрі зайнятості як шукаючий роботу 19.06.2009, на підставі його заяви та відповідності до статті 2 та підпункту “а”пункту 1 статті 26 Закону України “Про зайнятість населення” 26.06.2009 йому надано статус безробітного. Наголошував, що згідно заяви про надання статусу безробітного від 19.06.2009 відповідач підтверджував, що на момент звернення до служби зайнятості не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності. Разом із тим, як вказував позивач, що згідно довідки Державного реєстратора вбачається, що розпорядженням голови Карлівської районної державної адміністрації від 20.02.2004 за №105 проведено державну реєстрацію СПД - фізичної особи ОСОБА_2 та витягу із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців від 16.12.2010, було виявлено, що ОСОБА_2 в період з 26.06.2009 по 23.03.2010 був зареєстрований як фізична особа підприємець. Отже, на момент надання статусу безробітного ОСОБА_2 фактично мав статус фізичної особи субєкта підприємницької діяльності, що виключає можливість надання йому статусу безробітного та право на отримання допомоги по безробіттю.

Відповідач проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що підприємницька діяльність була припинена в квітні 2004 року, про що свідчить довідка з податкової інспекції. В період з квітні 2004 року по червень 2010 року підприємницькою діяльністю не займався та доходів від даної діяльності не отримував, найману працю не використовував. Був впевнений в тому, що підприємницька діяльність припинена, оскільки заяву та свідоцтво реєстрації приватного підприємця було здано державному реєстратору в квітні 2004 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, з підстав у ньому викладених, просив задовольнити.

В судовому засіданні відповідач підтримав доводи викладені у письмових запереченнях, просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив, що 19.06.2009 громадянин ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Карлівського районного центру зайнятості, де і був зареєстрований як шукаючий роботу з відкриттям персональної картки НОМЕР_2.

26.06.2009 ОСОБА_2 надав заяву з проханням до вирішенні питання про його працевлаштування надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття".

26.06.2009 наказом директора Карлівського районного центру зайнятості № НТ 090626, ОСОБА_2 відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення", був наданий статус безробітного та призначена, відповідно до підпункту 1,3,4 статті 22, пункту 1 статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та пункту 2.1. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, допомога по безробіттю з 26.06.2009.

Фактично відповідач отримав допомогу по безробіттю з 26.06.2009 по 23.03.2010 в сумі 8385 грн. 91 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою .

Згідно з актом №1358 від 08.09.2010 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", зафіксоване звірення інформації наданої ОСОБА_2 до Карлівського районного центру зайнятості з відомостями наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та встановлено, що згідно витягу із Єдиного державного реєстру ОСОБА_2. зареєстрований як фізична особа-підприємець з 20.02.2004.

08.09.2010 директором Карлівського районного центру зайнятості прийнято наказ №80 про вжиття заходів по відшкодуванні коштів у сумі 8 385 грн. 91 коп., виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_2., який було направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням, який останнім був отриманий 10.09.2010.

У звязку із тим, що ОСОБА_2 у добровільному порядку відмовився у поверненні коштів, Карлівському районному центр зайнятості звернувся до суду про стягнення заборгованості.

Суд, вважає законною та обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача незаконно отриманих коштів, виплачених як допомога по безробіттю враховуючі слідуюче.

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють, та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

За змістом частини 3 статті 1 цього ж Закону до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, і працюють по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно доЗакону України "Про особисте селянське господарство".

Згідно з пунктом 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219 ( по тексту - Порядок № 219) для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає до центру зайнятості в день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, визначеними частиною третьою статті 1 України “Про зайнятість населення” (тобто не належить до зайнятого населення), і не отримує пенсії на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Згідно із підпунктом 1 пункту 20 Порядку № 219 громадяни, зареєстровані, як безробітні знімаються з обліку з дня державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб підприємців, регулюються Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.2003 №755-ІV.

Судом, досліджена реєстраційна справа фізичної особи підприємця ОСОБА_2 а також довідка із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 276008, внаслідок чого встановлено, що відповідач 20.04.2004 зареєстрований як фізична особа підприємець , 16.07.2010 ОСОБА_2 подано державному реєстратору Карлівської районної державної адміністрації заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем. 16.07.2010 державним реєстратором проведено реєстраційну дію за номером НОМЕР_3 внесення рішення фізичної особи підприємця про припинення підприємницької діяльності. 16.07.2010 держаним реєстратором за описом прийнято документи від фізичної особи підприємця ОСОБА_2 для проведення реєстраційної дії “Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням”.

Стаття 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” зазначає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно з частиною 1 статті 46 цього Закону державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця проводиться у разі прийняття нею рішення про припинення підприємницької діяльності.

При цьому, у відповідності до пункту 15 статті 47 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем.

Пунктом 2 статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000, № 1533-III передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, сумавиплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 №357, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів відшкодовуються роботодавцем. Виплата коштів, недоотриманих особою внаслідок заниження суми страхових виплат, здійснюється за рахунок коштів Фонду. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення до центру зайнятості ОСОБА_2 залишався приватним підприємцем, незалежно від того, отримував він прибутки чи ні. Згідно із Законом України “Про зайнятість населення”, підприємці належать до зайнятого населення, для набуття статусу безробітного ОСОБА_2. потрібно було скасувати свою реєстрацію як підприємця.

Отже, при зверненні до Карлівського районного центру зайнятості ОСОБА_2 у заяві про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю подані неправдиві відомості про те, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що призвело до незаконного отримання допомоги по безробіттю у розмірі8385 грн. 91 коп.

Також, доводи відповідача з приводу того, що підприємницькою діяльністю не займався та не отримував доходів, суд оцінює критично, оскільки починаючи з дати державної реєстрації в якості субєкта господарювання, фізична особа підприємець має право займатися підприємницькою діяльністю на власний ризик та використовувати найману працю. При цьому, в разі отримання доходів, така фізична особа підприємець зобовязана оподаткувати свої доходи відповідно до вимог чинного законодавства. Відсутність прибутку (доходу) протягом певного періоду не позбавляє таку особу статусу субєкта підприємницької діяльності та не може бути підставою для скасування (припинення) державної реєстрації підприємницької діяльності, оскільки законодавство не ставить в залежність статус підприємця від отримання такою особою прибутку.

Що стосується, посилань відповідача стосовно того, що був впевнений в тому, що підприємницька діяльність припинена, оскільки заяву та свідоцтво реєстрації приватного підприємця було здано державному реєстратору в квітні 2004 року, то суд не може прийняти їх до уваги, оскільки вказане суперечить матеріалам реєстраційної справи.

До того ж, дії державного реєстратора не є предметом даного публічно- правового спору та не можуть оцінюватися судом.

При цьому, суд бере до уваги те, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Компетенція (юрисдикція) судів щодо розгляду таких справ визначається процесуальними законами.

Виходячи із закріплених у статтях 21 та 22 Конституції України гарантій охорони прав і свобод людини, держава зобов'язана забезпечити кожному можливість відстоювати свої права у суперечці з будь-якими органами і службовими та посадовими особами.

Судам підвідомчі будь-які звернення фізичної особи щодо захисту своїх прав і свобод і тому суд не може відмовити у правосудді, якщо певна особа вважає, що її права та свободи порушені, або створені чи створюються перешкоди для їх реалізації, або має місце інше ущемлення прав і свобод.

Але кожна скарга має свій предмет оскарження і свої особливості, а тому повинна розглядатися у відповідності до правил та законодавчих актів, встановлених для цього предмета оскарження та його особливостей.

Відповідно до пункту 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 №357 рішення про повернення коштів особою та відшкодування коштів роботодавцем приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення про відшкодування коштів роботодавцем центр зайнятості надсилає роботодавцю повідомлення про необхідність відшкодування незаконно виплачених особі коштів протягом 10 календарних днів після отримання повідомлення. Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після її ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів. У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. Позивач повною мірою довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Натомість, відповідачем не спростовано твердження позивача стосовно неправомірності отримання нею допомоги по безробіттю.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача підлягає стягненню сума допомоги по безробіттю в розмірі 8385 грн. 91 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фонду державного загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття представленого Карлівським районним центром зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_2 в Фонд державного загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття заборгованість в розмірі 8385 грн.91 коп на користь Карлівського районного центру зайнятості Полтавської області на р/р 37178160703202 одержувач Карлівський РЦЗ, код ЗКПО 22529155 в ГУДК в Полтавській області, МФО 831019.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 24 січня 2011 року.

СуддяС.О. Удовіченко