Постанова № 13509018, 07.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 грудня 2010 р.Справа №2а-9321/10/10/0170 12:02 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Левченко Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Черьомухіна Т.Б., представник по довіреності від 05.10.2010 року без номеру;

від відповідача - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Веселий"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК

про визнання протиправним та скасування рішення та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Веселий" - позивач - 22 липня 2010 року звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання нечинним рішення відповідача щодо невизнання у якості податкової звітності податкової декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2010 року, яке доведене до платника податку листом від 21.05.2010 року №10354/10/15-2; зобовязання ДПІ у м. Ялта АР Крим визнати та підтвердити факт своєчасного надання податкової декларації ТОВ «Пансіонат «Веселий» з податку на додану вартість за квітень 2010 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем до ДПІ у м. Ялта АР Крим 19.05.2010 року електронною поштою була надіслана податкова декларація з ПДВ за квітень 2010 року; її отримання відповідачем без зауважень підтверджено квитанцією ДПІ, що була надіслана ТОВ в електронному вигляді. На адресу позивача надійшов лист ДПІ у м. Ялта АР Крим від 21.05.2010 року про невизнання вказаної податкової декларації податковою звітністю, який, на думку позивача, не містить викладення обставин та правового обґрунтування причин невизнання. Розцінюючи зазначений лист як форму рішення податкового органу, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, встановленому пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, однак на виконання вимог зазначеного Закону податковим органом не надіслано на адресу позивача рішення про результати розгляду апеляційної скарги, у звязку з чим позивач вважає скаргу задоволеною. Наступним повідомленням від 22.06.2010 року ДПІ у м. Ялта АР Крим вказала підставою для невизнання податковою звітністю податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року висновки робочої групи по операції «Бюджет», що позивач вважає порушенням вимог діючого законодавства. Крім того, позивач зазначив, що ДПІ у м. Ялта АР Крим 14.06.2010 року складено акт перевірки з питання ненадання ТОВ «Пансіонат «Веселий» податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року, за висновками якого відповідач вважає необхідним застосування штрафних санкцій на підставі пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України ««Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за її неподання. У звязку з викладеним позивач просить зобовязати ДПІ у м. Ялта АР Крим визнати та підтвердити факт своєчасного надання позивачем податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року до податкового органу.

Заявою, що надана до суду 28.09.2010 року, представник позивача уточнив позовні вимоги та просить суд визнати нечинним рішення ДПІ у м. Ялта АР Крим щодо не визнання у якості податкової звітності податкової декларації ТОВ «Пансіонат «Веселий» з податку на додану вартість за квітень 2010 року, яке доведене до платника податку листом ДПІ у м. Ялта АР Крим №10354/10/15-2 від 21.05.2010 року; зобовязати ДПІ у м. Ялті АР Крим визнати факт своєчасного подання податкової декларації позивачем з податку на додану вартість за квітень 2010 року шляхом внесення відповідних змін в картку особового рахунку позивача з податку на додану вартість, відобразивши в ньому показники податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.07.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду. Ухвалою суду від 02.11.2010 року за результатами автоматичного розподілу у звязку з обранням судді Цикуренко А.С. суддею Севастопольського апеляційного адміністративного суду справу прийнято до провадження суддею Кудряшовою А.М.

У судовому засіданні 07 грудня 2010 року представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову з підстав, зазначених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання, що відбулося 07 грудня 2010 року, не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином під розписку (а.с.54), про причини неприбуття не повідомив, клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача та щодо відкладення розгляду справи не надав, тому враховуючі думку представника позивача, суд вважає можливим відповідно до ст. 128 КАС України розглянути справу за відсутністю не з'явившегося представника відповідача на підставі наявних у матеріалах справи документів та з урахуванням пояснень наданих представником відповідача під час судового засідання, яке відбулося 05 листопада 2010 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 05 листопада 2010 року, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, позовні вимоги не визнав і вважає дії ДПІ у м. Ялта АР Крим законними та обґрунтованими, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані у судовому засіданні 05.11.2010 року. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність дій ДПІ у м. Ялта АР Крим тим, що податкова декларація позивача з ПДВ за квітень 2010 року не визнана податковою звітністю на підставі рішення робочої групи ДПІ в рамках проведення операції «Бюджет». Стосовно подання позивачем скарги на лист ДПІ про невизнання звітним документом податкової декларації позивача за квітень 2010 року відповідач зазначив, що відповідь на вказану скаргу була направлена на адресу позивача листом від 30.06.2010 року №13897/10/15-2, що отриманий ТОВ «Пансіонат «Веселий» 02.07.2010 року. Також ДПІ у м. Ялта АР Крим зазначає, що невиїзна документальна перевірка, що була проведена в приміщенні ДПІ 14.06.2010 року з питання ненадання позивачем податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року, проведена відповідно до вимог діючого законодавства.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Веселий» (код ЄДРПОУ 22325990, юридична адреса: 98685, АР Крим, м. Ялта, село Оползневе) зареєстровано Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 05.06.2009 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису про державну реєстрацію 11461450000005184 - а.с.5). Позивач взятий на облік в ДПІ у м. Ялті АР Крим 27.12.1995 року за №558-Р(17), що підтверджено довідкою відповідача від 03.07.2009 року №5698/1 (а.с.6). ТОВ «Пансіонат «Веселий» є також платником податку на додану вартість (Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100240280 серії НБ №180748 а.с.7).

Матеріалами справи підтверджено та представниками позивача та відповідача не заперечується, що позивачем до ДПІ у м. Ялті АР Крим 19 травня 2010 року засобами електронного звязку була надана податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року (а.с.18-22). Суд зазначає, що подання зазначеної податкової декларації відповідачу на виконання договору №59 від 10.07.2008 року між позивачем та відповідачем про визнання електронних документів (а.с.55-60) саме 19.05.2010 року підтверджено повідомленням про отриманням звітності (а.с.23), представниками сторін під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

При цьому суд вважає необхідним звернути увагу відповідача на те, що вказане повідомлення про отримання звітності (а.с.23, 26), не містить будь-яких відомостей про невизнання зазначеної податкової декларації податковою звітністю на час її прийняття або про наявність будь-яких зауважень стосовно форми податкової декларації, дотримання порядку її заповнення та подання та/або відсутність обовязкових реквізитів, зокрема, відсутність підпису уповноважених осіб (електронного підпису встановленої форми) тощо. Також в повідомленні про отримання звітності відсутні будь-які відомості про прийняття податкової декларації позивача за квітень 2010 року з застереженнями, надання їй статусу «до відома» тощо.

Як свідчать матеріали справи, на адресу позивача ДПІ у м. Ялта АР Крим було направлено лист від 21.05.2010 року №10354/10/15-2 (а.с.8), в якому зазначено, що податкова декларація позивача з ПДВ за квітень 2010 року не визнана податковою звітністю. Суд зазначає, що даний лист не містить відомостей про підстави невизнання вказаної податкової декларації податковою звітністю з посиланням на відповідний нормативно-правовий акт, яким передбачена така підстава, пропозицію про надання до податкового органу нової податкової декларації з виправленими показниками; в листі відсутні відомості про присвоєння зазначеній звітності в електронних базах податкового органу статусу «до відома», про перелік обовязкових реквізитів, що не були заповнені позивачем або були заповнені з порушенням встановленого порядку; не зазначено також і про неналежне проставлення електронного підпису при формуванні податкової декларації у відповідній програмі.

Як свідчить вхідний номер та дата, зазначені на копії листа ДПІ у м. Ялта АР Крим від 21.05.2010 року, наданої представником позивача під час розгляду справи, лист було отримано ТОВ «Пансіонат «Веселий» 11.06.2010 року; факт отримання листа саме у вказаний день представниками сторін під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Вважаючи вказаний лист формою рішення податкового органу позивач 18.06.2010 року до ДПІ у м. Ялта АР Крим надав скаргу в порядку пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (а.с.9-11). Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про прийняття ДПІ у м. Ялта АР Крим рішення про результати розгляду такої скарги; відомості про прийняття такого рішення також не повідомлені представником відповідача у судовому засіданні.

Крім того, в матеріалах справи наявне повідомлення ДПІ у м. Ялта АР Крим від 22.06.2010 року №13114/10/15-2 (а.с.13), згідно з яким податкові декларації позивача з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року не визнані податковою звітністю на підставі рішення робочої групи в рамках проведення операції «Бюджет». Дане повідомлення також містить відомості про те, що ТОВ «Пансіонат «Веселий» віднесено до «категорії ризику», податковим органом запропоновано надати пояснення по наявним у нього ризикам: декларування 26 строки з липня 2008 року; наявністю на підприємстві 8 працівників, в тому числі 4 сумісників; віднесення підприємства до 2 категорії уваги.

Також, 14 червня 2010 року ДПІ у м. Ялта АР Крим складено акт №2754/15-2/22325990 про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість з питання дотримання податкового законодавства України ТОВ «Пансіонат «Веселий» за квітень 2010 року (а.с.12). Згідно з зазначеним актом перевірки під час її проведення податковий орган дійшов висновку про те, що декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року позивачем взагалі станом на 14.06.2010 року до податкового органу не надана. У звязку з викладеним податковий орган вважає, що позивачем порушено вимоги абзацу «а» пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на підставі пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону до позивача має бути застосована фінансова санкція в сумі 170,00грн.

Не погодившись з висновками вказаного акту перевірки позивач 25.06.2010 року надав до ДПІ у м. Ялта АР Крим заперечення на акт перевірки від 14.06.2010 року (а.с.14-16).

Відповідачем 30.06.2010 року за вихідним номером №13897/10/15-2 (а.с.17) на адресу відповідача направлений лист, що має назву: «Відповідь на заперечення по акту невиїзної документальної перевірки №2754/15-2/223259990 від 14.06.10р.». Згідно зазначеного листа у звязку з тим, що податкова декларація позивача з ПДВ за квітень 2010 року не визнана податковою звітністю, заперечення позивача на акт перевірки залишені без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо невизнання податковою звітністю податкової декларації позивача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Пунктами 2, 3 частини першої статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. №1251-XII встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (надалі Закон №2181) встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "а" пп.4.1.4 п.4.1 даної статті податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим періодом є один календарний місяць. Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач як платник податку на додану вартість був зобовязаний надати до ДПІ у м. Ялта АР Крим (за місцем реєстрації) податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року в строк 20 травня 2010 року включно.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 4.3 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток 1 до наказу ДПА України від 31.12.2008 р. №827) податкова звітність має бути: надана адресату звітності за формами встановленого зразка, що діють на момент подання документа, з обов'язковими додатками; повністю заповненою, а саме: наявні обов'язкові реквізити та значення показників, що не заповнюються через відсутність інформації, мають бути прокреслені; документи податкової звітності, що подаються на паперових носіях, мають бути заповнені чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації або інших засобів, які забезпечують збереження записів протягом установленого терміну зберігання звітності; без підчисток, помарок, малопомітних виправлень; підписана відповідними посадовими особами, скріплена печаткою платника податків.

Відповідно до п.4.4 зазначених Методичних рекомендацій працівники ОДПС при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність: підписів посадових осіб; печатки платника податків; обов'язкових реквізитів; обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації. У цьому контексті під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року N 118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою. Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію для платників ПДВ.

Як вже було зазначено, в повідомленні про отримання звітності (а.с.23) відсутні будь-які відомості про прийняття податкової декларації позивача за квітень 2010 року з застереженнями, надання їй статусу «до відома» та інші відомості, що свідчать про некоректне заповнення вказаної податкової декларації, зокрема, в частині зазначення обовязкових реквізитів.

Відповідно до пункту 4.6 вказаних Методичних рекомендацій у разі визначення підрозділом оподаткування юридичних або фізичних осіб неправомірності подання податкової звітності платником податків на підставах, не передбачених пунктом 4.5, працівник цього підрозділу протягом 3-х робочих днів з моменту отримання реєстру прийнятої звітності направляє: платнику податків повідомлення про невизнання такої звітності як податкової із зазначенням підстав неприйняття такої звітності та пропозицією подати нову, оформлену належним чином; підрозділу ведення та захисту податкової звітності службові записки з резолюцією керівника ОДПС для присвоєння такій звітності в електронних базах статусу "До відома"; підрозділу обліку і звітності службові записки з резолюцією керівника ОДПС для усунення даних, занесених до КОР датою службової записки. Згідно з п.4.5 Методичних рекомендацій платнику податків у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання) структурним підрозділом, до функцій якого належить приймання податкової звітності, надсилається повідомлення про невизнання ОДПС декларації як податкової із зазначенням підстав та пропозицією надати нову, оформлену належним чином (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону N 2181).

Враховуючі, що на час прийняття податкової декларації позивача за квітень 2010 року в ДПІ у м. Ялта АР Крим у відповідача були відсутні будь-які заперечення з приводу невідповідності наданої позивачем податкової декларації вимогам діючого законодавства, зокрема в частині наявності обовязкових реквізитів, підпису посадових осіб (зокрема, електронного) суд приходить до висновку, що податкова декларація позивача з ПДВ за квітень 2010 року була не визнана податковою звітністю вже після її прийняття. Зазначена обставина також не спростовувалась та не оспорювалась представником відповідача під час розгляду справи в суді.

В силу п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Тобто Законом встановлено вичерпний перелік обставин, за яких податкова декларація може бути не визнана такою контролюючим органом: 1 - коли в ній не зазначено обовязкових реквізитів, або 2 - її не підписано відповідними посадовими особами, або 3 - не скріплено печаткою. Право же привласнювати декларації статус “не визнана як податкова декларація” з підстав інших, ніж встановлено законом, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Подання податкової декларації саме з податку на додану вартість передбачено Законом України "Про податок на додану вартість". З прийняттям вказаного Закону та в силу повноважень, передбачених ст.8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ДПА України починаючи з 1997 року було затверджено форму податкової декларації з ПДВ та Порядок її заповнення і подання наказом ДПА України від 30.05.1997 року.

Як вбачається з наданої позивачем під час розгляду справи податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року вона була заповнена відповідно до вимог діючого законодавства, в ній наявні всі необхідні реквізити, декларація підписана відповідними посадовими особами та скріплена печаткою позивача, що представником відповідача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось. Наявність всіх обовязкових реквізитів під час подання вказаної податкової декларації до ДПІ у м. Ялта АР Крим в електронному вигляді також підтверджено матеріалами справи; під час розгляду справи представниками сторін суду не надано будь-якого документу (зокрема, листа) відповідача про невідповідність наданої податкової декларації за формою та змістом вимогам діючого законодавства.

Стосовно повідомлення ДПІ у м. Ялта АР Крим від 22.06.2010 року №13114/10/15-2 (а.с.13), згідно з яким податкові декларації позивача з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року не визнані податковою звітністю на підставі рішення робочої групи в рамках проведення операції «Бюджет», суд зазначає наступне:

Частиною 2 статті 19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 7.2.8 пунктом 7.2 статтею 7 Законом України "Про податок на додану вартість" визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Пунктом 10.6 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону.

Проаналізувавши положення Закону України "Про податок на додану вартість", суд встановив, що безпосередньо цим законом форму та порядок заповнення декларації з податку на додану вартість не встановлено. Вищевказана норма (пп. 7.2.8 Закону України №168/97-ВР) є відсильною до інших законів, тому при визначенні правомірності положень наказу ДПА України, яким затверджено форму та порядок подання декларації з ПДВ, потрібно розглядати в сукупності норми законодавчих актів, які передбачають та встановлюють таку форму чи порядок або визначають компетенцію органу, який наділений правом встановлювати таку форму і порядок заповнення декларації.

Як вже було зазначеного судом форма податкової декларації з податку на додану вартість та Порядок її заповнення і подання затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №166.

Разом з тим, суд зауважує, що приписами пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону 2181-ІІІ чітко встановлено випадки, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація. Отже суд вважає, що з боку відповідача є неприпустимим виходити за коло передбачених законом підстав при наданні оцінки поданим деклараціям.

Таким чином, зважаючи на визначення саме ДПА України переліку обовязкових реквізитів податкової декларації з податку на додану вартість своїми наказами, неприпустимо змінювати перелік таких реквізитів або змінювати перелік підстав, за якими податкові декларації можуть бути не визнані як податкові декларації у кожному окремому випадку, не спираючись на норми діючого законодавства.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як свідчать матеріали справи, не визнаючи надану позивачем податкову декларацію з ПДВ за квітень 2010 р. податковою декларацією відповідач спирався на протокол наради Премєр - міністра України Азарова М.Я. від 03.04.2010 р. та постанову координаційної ради керівників правоохоронних органів України за участю Президента України від 12.03.2010 р. стосовно підвищення ефективності контрольно-перевірочної групи, виявлення та знищення схем ухилення та мінімізації податкових зобовязань, а також на наказ ДПА України від 09.04.2010 р. №236 “Про введення в дію операції “Бюджет”, у звязку з чим суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Суд виходить з того, що відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В той же час, як вбачаться з наказу ДПА України від 09.04.2010р. №236 “Про введення в дію операції “Бюджет”, він не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, що відповідно до вимог Указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 03.10.1992 року №493/92 є обовязковим, а отже, він не містить ознак підзаконного нормативно-правового акту та не може бути застосований судом при вирішенні даного спору. Крім того, жоден із зазначених у судовому рішенні наказів ДПА України не може бути визнаний таким, що розширює або звужує перелік підстав, за якими не можуть бути визнані податковою звітністю декларації платників податку на додану вартість.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем не доведено суду правомірності своїх дій щодо невизнання податковою звітністю податкової декларації ТОВ «Пансіонат «Веселий» з податку на додану вартість за квітень 2010 року, відтак обґрунтованості позовних вимог в зазначеній частині відповідачем не спростовано.

Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що лист ДПІ у м. Ялта АР Крим від 21.05.2010 року містить лише фразу про невизнання податковою звітністю декларації позивача з ПДВ за квітень 2010 року. В даному листі не міститься ані пропозиції надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої) зі сплатою відповідного штрафу, ані повідомлення позивача про право оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження, як це передбачено пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181 та п.4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України.

Відповідно до вимог пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону №2181 у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Згідно з пунктом 2 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 р. №29 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.1996 р. за №723/1748), це Положення, розроблене на підставі норм, передбачених Законами України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про державну податкову службу в Україні", "Про звернення громадян", Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами України, визначає порядок подання та розгляду органами державної податкової служби скарг платників податків при оскарженні ними в адміністративному порядку, зокрема, рішень про подання платником податків нової податкової декларації з виправленими показниками.

Однак, враховуючі, що лист ДПІ у м. Ялта АР Крим від 21.05.2010 року за своєю суттю не містить пропозиції про подання платником податків нової податкової декларації з виправленими показниками. На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вказаний лист не є повідомленням контролюючого органу, що направлене в порядку пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181, тобто не є формою рішення податкового органу.

Таким чином, суд не приймає доводи позивача щодо пропуску строку розгляду скарги ТОВ «Пансіонат «Веселий» на рішення, оформлене листом ДПІ у м. Ялта АР Крим №10354/10/15-2 від 21.05.2010 року, оскільки вказаний лист не містить всі передбачені діючим законодавством реквізити, що встановлені для такого рішення. Крім того, судом не приймаються і заперечення відповідача в частині твердження про розгляд скарги ТОВ «Пансіонат «Веселий» від 18.06.2010 року та надання відповіді листом ДПІ у м. Ялта АР Крим від 30.06.2010 року №13897/10/15-2, оскільки вказаний лист від 30.06.2010 року згідно з його назвою та змістом є лише відповіддю на заперечення позивача на акт перевірки від 14.06.2010 року; викладу обставин стосовно причин невизнання податкової декларації позивача з ПДВ за квітень 2010 року податковою звітністю не містить, на норми діючого законодавства, на підставі яких декларація не була визнана податковою звітністю, посилання відсутнє.

Також суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи не заявлялась вимога про визнання протиправним та скасування повідомлення ДПІ у м. Ялта від 22.06.2010 року №13114/10/15-2 про невизнання податковою звітністю декларацій позивача з ПДВ за квітень та травень 2010 року. Позивачем також під час розгляду справи суду не надано будь-яких доказів щодо підтвердження своєчасного надання до податкового органу декларації з ПДВ за травень 2010 року з заповненням всіх передбачених діючим законодавством реквізитів тощо, у звязку з чим у суду відсутня можливість щодо оцінки правомірності та законності вказаного повідомлення в частині невизнання податковою звітністю декларації позивача з ПДВ за травень 2010 року в повному обсязі.

Аналогічним чином у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування акту перевірки ДПІ у м. Ялта АР Крим від 14.06.2010 року №2754/15-2/22325990 у звязку з відсутністю матеріалів перевірки в повному обсязі та прийнятого за її результатами рішення; крім того, позивачем така вимога не заявлялась, правомірність вказаного акту перевірки не є предметом даного спору. Суд вважає необхідним розяснити позивачу, що відповідно до вимог п.11 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 р. №110 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 р. за №268/5459), за результатами проведеної перевірки начальником та заступниками начальника податкового органу приймається податкове повідомлення-рішення, у звязку з чим у разі незгоди позивача з висновками акту перевірки від 14.06.2010 року та податковим повідомленням-рішенням, що прийнято за результатами його розгляду, позивач має право на оскарження такого податкового повідомлення-рішення у встановленому діючим законодавством порядку, зокрема, до суду.

В частині позовних вимог щодо спонукання ДПІ у м. Ялта АР Крим до відображення в особовому рахунку позивача з ПДВ показників поданої декларації з ПДВ за квітень 2010 року суд зазначає наступне:

Як свідчить текст вказаної декларації за результатами роботи в квітні 2010 року у позивача був наявний залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в розмірі 68919,00грн. (рядок 26), податкове зобовязання до сплати в бюджет відсутнє.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 р. №276 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 р. за №843/11123), нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Таким чином, вказаним наказом, що регулює порядок ведення особових рахунків платників податків, не передбачено відображення в особовому рахунку (зокрема, з податку на додану вартість) відємного значення обєкту оподаткування з податку на додану вартість.

Разом з тим, відповідно до вимог п.5, 6, 7 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, у випадку надання платником податків податкових декларацій до органу державної податкової служби такий податковий орган зобовязаний внести дані податкових декларацій до карток особових рахунків платника податків (за винятком випадків невизнання зазначених податкових декларацій податковою звітністю).

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. З врахуванням викладеного, суд вважає належним та достатнім способом захисту прав та законних інтересів позивача визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим щодо невизнання як податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Веселий", що надана до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим 19 травня 2010 року; зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Веселий", що надана до ДПІ у м. Ялта АР Крим 19 травня 2010 року, як податкову звітність, що заповнена та подана у встановлений діючим законодавством строк з дотриманням правил її заповнення та подання.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 07 грудня 2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 13 грудня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим щодо невизнання як податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Веселий" (код ЄДРПОУ 22325990, юридична адреса: 98685, АР Крим, м. Ялта, село Оползневе), що надана до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим 19 травня 2010 року.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Ялта АР Крим прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Веселий", що надана до ДПІ у м. Ялта АР Крим 19 травня 2010 року, як податкову звітність, що заповнена та подана у встановлений діючим законодавством строк з дотриманням правил її заповнення та подання.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Веселий" (код ЄДРПОУ 22325990, юридична адреса: 98685, АР Крим, м. Ялта, село Оползневе) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.