Постанова № 13496150, 04.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.11.10Справа №2а-5766/10/16/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю.,при секретарі Габрись П.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Роздольненського районного споживчого товариства

до Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про незаконним рішення,

за участю представників:

від позивача Юрій В.І., довіреність № 15 від 18.01.2010 року;

від відповідача Горбунов О.І., довіреність № 3605/10/10-00 від 16.07.2010 року;

третьої особи ОСОБА_4, довіреність № б/н від 18.08.2010 року;

за участю свідків: ОСОБА_5, паспорт серії НОМЕР_5;

ОСОБА_6, паспорт серії НОМЕР_6;

Суть спору: Роздольненське районне споживче товариство звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Первомайської міжрайонної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання незаконним (недійсним) рішення № 0001102330 від 11.12.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовими особами відповідача неправомірно, з перевищенням службових повноважень, були змішані грошові кошти (каси) двох різних субєктів підприємницької діяльності: позивача та ФОП ОСОБА_1 та вказані кошти були віднесені до виручки позивача, у звязку з чим і було виявлено не відповідність суми грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій. Відтак, позивач вважає висновки відповідача, зафіксовані в акті перевірки, щодо порушення п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» необґрунтованими, а рішення № 0001102330 від 11.12.2009 року таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.05.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.08.2010 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.09.2010 року проведено заміну первинного відповідача по справі на його правонаступника Красноперекопську обєднану державну податкову інспекцію в АР Крим.

У судовому засіданні, яке відбулось 04.11.2010 року, представником позивача було підтримано позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що рішення про застосування штрафних фінансових санкцій прийнято на підставі та в межах закону у звязку з порушенням позивачем Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На підставі зазначеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Згідно з п. 4 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах у містах здійснюють у межах свої повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням установленого порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи і послуги.

Контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України (ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

У відповідності до положень статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до направлень від 05.11.2009 року №235/23-30 та №235/23-30 посадовими особами відповідача було проведено перевірку господарської одиниці магазину-закусочної (АДРЕСА_1), що належить позивачу, з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 0178/01/21//23/01757248 від 05.11.2009 року, в якому зафіксовано порушення позивачем, п.13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Так, в акті перевірки зазначено про те, що 05.11.2009 року об 11:40 год. позивачем не було забезпечено відповідність наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі грошових коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, сума невідповідності становить 640,00 грн.

Під час проведення перевірки був присутній представник позивача продавець ОСОБА_8 Миколаївна, однак вона від ознайомлення та підписання акту перевірки відмовилася.

На підставі акту перевірки відповідачем 11.12.2009 року прийнято рішення № 0001102303 про застосування до позивача у відповідності ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3200,00 грн.

В ході розгляду справи, судом перевірено правомірність та правове обґрунтування застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3200,00 грн. та встановлено наступне.

Спеціальним Законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (далі по тексту - Закон).

Відповідно до п. 13 ч.1 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

При цьому, відповідно до ст. 2 Закону місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Порядком провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 833 від 15.06.2006 року, визначено, що місцем проведення розрахунку є каса, грошовий ящик, сейф тощо. Забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

Відповідно до ст. 22 Закону, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до субєктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 0178/01/21/23/01757248 від 05.11.2009 року, посадовими особами Первомайської МДПІ в АР Крим Назаренко Сергієм Васильовичем та Гавріловим Михайлом Олександровичем було проведено перевірку за дотриманням субєктом господарювання Роздольненським районним споживчим товариством порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій. Перевірка проводилась у господарській одиниці магазині, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з даними акту, під час перевірки було здійснено контрольну закупівлю товару однієї пляшки шампанського «Совєтське» за ціною 24,00 грн. та однієї плитки шоколаду «Кабаре» за ціною 7,00 грн. Розрахунок за товар був здійснений купюрою номінальною вартістю 100,00 грн., з якої була отримана решта.

За результатами проведеної розрахункової операції на суму 24,00 грн. (шампанське «Совєтське») був виданий розрахунковий документ № 1411 від 05.11.2009 року. Проведення розрахункової операції на суму 7,00 грн. (плитка шоколаду «Кабаре»), за висновками перевіряючих, не потребує застосування реєстратора розрахункових операцій, оскільки даний вид товару знаходиться на єдиному податку ФОП ОСОБА_1

Після проведення вказаної розрахункової операції посадовими особами відповідача було здійснено інвентаризацію грошових коштів в касі Роздольненського районного споживчого товариства. За результатами проведеної інвентаризації складений акт, відповідно до якого сума грошових коштів на місці проведення розрахунків становить 743,70 грн. Відповідно ж до денного звіту реєстратора розрахункових операцій Dates МР50 (х-звіту від 05.11.2009 року о 12:32), що використовується позивачем при здійсненні розрахунків, сума грошових коштів становить 103,70 грн. Сума невідповідності становить 640,00 грн.

У звязку з чим, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п. 13 ст. 3 України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Проте, наявними в матеріалах справи документами, поясненнями свідків, наданими під час розгляду справи, спростовуються наведені вище висновки відповідача.

Так, судом встановлено, що Роздольненське районне споживе товариство 27.06.1997 року зареєстровано Роздольненською районною державною адміністрацією АР Крим як юридична особа (ідентифікаційний код 01757248), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №448363 від 27.06.1997 року.

Згідно з довідкою з ЄДРПОУ № 52-01/18-55/63 від 13.06.2007 року основними видами діяльності Роздольненського районного споживчого товариства, у тому числі є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

Господарська діяльність здійснюється позивачем на загальній системі оподаткування.

Свою торговельну діяльність позивач здійснює, зокрема у магазині-закусочній, розташованій за адресою: АДРЕСА_1.

На момент проведення перевірки, розрахункові операції здійснювались позивачем із застосуванням реєстратора розрахункових операцій Dateсs МР-50 (заводський номер ДУ 011003317, фіскальний номер 0122000339версія програмного забезпечення 55.01), зареєстрованого 11.02.2003 року Роздольненським відділенням Красноперекопської ОДПІ, про що видане реєстраційне посвідчення № 0122000339 (реєстрацію реєстратора розрахункових операцій Dateсs МР-50 скасовано 22.04.2010 року).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме договору оренди нежитлового приміщення № 23/09 від 01.07.2009 року, частину приміщення у позивача (орендаря) за вказаною адресою орендує фізична особа-підприємець ОСОБА_1. Тобто торговельну діяльність у приміщенні магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, здійснюють два окремих субєкта господарювання: Роздольненське районне споживче товариство та фізична особа-підприємець ОСОБА_1.

ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою підприємцем 27.05.2009 року Роздольненською районною державною адміністрацією АР Крим (ідентифікаційний номер НОМЕР_7), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_8

ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, про що свідчить отримане нею 23.12.2009 року свідоцтво про сплату єдиного податку серії Ж № 744166.

Таким чином, Роздольненське районне споживче товариство та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснюють підприємницьку діяльність шляхом продажу в одному приміщенні магазину окремо закріплених за кожним з них товарів та на різних умовах оподаткування.

Як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_10, головного державного податкового ревізора-інспектора, ним 05.11.2009 року о 12 годині 49 хвилин (згідно з Х-звітом), фактично об 11 годині 40 хвилин, в магазині-закусочній, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, що належить Роздольненському районному споживчому товариству, була зроблена покупка 1 пляшки шампанського «Радянське» за ціною 24,00 грн. і 1 плитки шоколаду «Кабаре» за ціною 7,00 грн. Розрахунок був зроблений купюрою номіналом в 100,00грн., здачу він отримав одночасно за обидва товари, при чому чек № 1411 йому не був виданий на руки. Як зясувалося в ході перевірки через касовий апарат проходить виручка від продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів (апарат зареєстрований за Роздольненським районним споживчим товариством), а продукти харчування та інші товари не підакцизної групи через субєкта господарювання ОСОБА_1 платника єдиного податку. Фактично здача була виданого із загального ящика, пізніше, із слів продавця виявилося, що ця готівка є виручкою вказаної особи, виходячи з цього була перерахована уся готівка і виявлено невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, які вказані в денному звіті РРО.

Акт інвентаризації готівкових коштів був складений на місці розрахунку і у присутності продавця ОСОБА_8, яка сама їх перерахувала, а не як вказано в позовній заяві «без відома продавця і в її відсутність», від підписання вищезгаданого акту відмовилась. Також продавець ОСОБА_8 була ознайомлена з актом перевірки, з направленнями, від підписання та отримання яких відмовилася. Після цього в її присутності був складений акт відмови від підписання матеріалів перевірки.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_8 дійсно перебуває з Роздольненським районним споживчим товариством у трудових відносинах. Однак, окрім цього ОСОБА_8 також перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 та відповідно до покладених на неї трудових обовязків здійснює продаж товарів ФОП ОСОБА_1 у магазині-закусочній, розташованому за адресою: АДРЕСА_1. Цей факт підтверджується наявним в матеріалах справи трудовим договором від 08.07.2009 року № 140.

У звязку з зазначеним, під час проведення перевірки продавцнм ОСОБА_8 було здійснено продаж товару, який належить як позивачу (пляшка шампанського «Совєтське»), так і товару, що належить ФОП ОСОБА_1 (плитка шоколаду «Кабаре»), при цьому кошти, отримані від реалізації товару були поміщені в різні каси відповідно до приналежності товару.

На підтвердження свої доводів позивач просив викликати у судове засіданні свідків, які є працівниками Роздольненського районного споживчого товариства, а саме ревізорів ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що 05.11.2009 року він разом з ОСОБА_6 приїхав до магазину РАЙСТ біля 12 години для проведення ревізії. В магазині були покупці 3-4 чоловіка. Коли ОСОБА_5 почав закривати магазин для проведення ревізії, підійшли два працівника податкової інспекції, яким він пояснив, що буде проводити перевірку. Вони затребували касу по РАЙСТ та ОСОБА_1. Працівники податкової сказали, що купили шоколадку та пляшку шампанського. Продавець ОСОБА_8, яка працює і в РАЙСТ і у ОСОБА_1, розрахувала окремо покупців за кожний з цих товарів. ОСОБА_8 представила касу по РАЙСТ, однак працівники податкової інспекції попросили надати і касу ОСОБА_1. Працівники податкової розпочали рахувати обидві каси. ОСОБА_5 пояснив, що каса РАЙСТ знаходиться в касовому апараті реєстратора розрахункових операцій, де знаходиться каса ОСОБА_1 він не знає, однак не разом з касою РАЙСТ. Працівниками податкової був складений акт. Продавець від підпису цього акту відмовилась, оскільки були змішані дві каси в одну, на що вона вказала перевіряючим. Після чого працівники податкової інспекції поїхали. Тобто, пояснив ОСОБА_5, він бачив, що були дві каси, з якою сумою він не знає. Акт інвентаризації він не підписував.

Судом в порядку ст. 77 КАС України також був допитаний свідок ОСОБА_6, який пояснив, що він 15.11.2009 року разом з ОСОБА_5 приїхав на перевірку до магазину. В магазині були покупці, яких попросили вийти, оскільки збирались закривати магазин. Серед покупців були працівники податкової інспекції, які купили шоколадку та пляшку шампанського. Продавець ОСОБА_8 розрахувала за шоколадку в касі, що належить ОСОБА_1, з отриманої решти інший працівник податкової інспекції купив пляшку шампанського, за яку був розрахований в касі РАЙСТ. Чек він не взяв. Після цього працівники податкової витребували касу РАЙСТ, яка їм була надана, та касу ОСОБА_1, на наданні якої вони наполягали. Кошти були пораховані з обох кас, тобто каси РАЙСТ та ОСОБА_1. При цьому розрахунок за придбані товари був проведений з різних кас. Після цього нами (мною та ОСОБА_5) було проведено звірку залишків в касі РАЙСТ, та встановлено, що залишок коштів в касі становить 112,40 грн. (після проведеної податковою інспекцією перевірки була здійснена ще одна розрахункова операція на суму,8,70 грн. Таким чином, зауважив свідок ОСОБА_6, РАЙСТ було здійснено продаж тільки пляшки шампанського, а шоколад було продано ОСОБА_1.

На підтвердження наданих свідками пояснень, позивачем було надано накази № 214 від 08.11.2005 року та № 17 від 24.07.2006 року про прийняття на роботу на посаду ревізорів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно. Також позивачем було надано розпорядження № 117 від 05.11.2009 року про проведення інвентаризації та звіряльну відомість результатів інвентаризації товарів, матеріалів, тари та грошових коштів в торгівлі, відповідно до якої сума фактичних залишків грошових коштів в касі РАЙСТ станом на 05.11.2009 року становить 112,40 грн.

Згідно з поясненнями, наданими ОСОБА_1, перевіряючими з податкової інспекції при проведенні перевірки в магазині, необґрунтовано була порахована її виручка в сумі 640,00 грн., так як знаходилась окремо від коштів РАЙСТ, на орендованій нею території. 05.11.2009 року перевіряючий за 7,00 грн. придбав у неї плитку шоколаду «Кабаре» та розрахувався за неї 100-гривневою купюрою. Зі 100-гривневої купюри він отримав решту, а 100-гривнева купюра, відповідно, залишилась в її касі. Після чого він придбав товар РАЙСТ, одну пляшку «Шампанського СВ» за 24,00 гривні, передав за неї продавцю 24,00 гривні. Дану операцію продавець провів через реєстратор розрахункових операцій відповідно до закону.

Таким чином, за результатами вивчення документів, наявних в матеріалах справи, заслухавши пояснення свідків, суд дійшов висновку, що посадовими особами відповідача під час проведення 05.11.2009 року перевірки господарської одиниці магазину-закусочної, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, дійсно необґрунтовано під час проведення інвентаризації грошових коштів, наявних в касі Роздольненського районного споживчого товариства, також пораховано кошти ФОП ОСОБА_1.

Про це свідчить, зокрема зазначення в акті перевірки № 0178/01/21/23/01757248 від 05.11.2009 року про те, що розрахунок за придбані під час перевірки товари (шампанське та шоколад) був здійснений окремо в касі Роздольненського районного споживчого товариства та в касі ФОП ОСОБА_1. Однак, факт наявності в одному приміщенні магазину двох кас різних субєктів господарювання не був врахований посадовими особами податкової інспекції під час інвентаризації грошових коштів на місці розрахунку. Тим більше, що отримані ФОП ОСОБА_1 від реалізації товару грошові кошти не могли бути проведені через реєстратор розрахункових операцій, оскільки свою діяльність ОСОБА_1 здійснює без застосування РРО.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч зазначеним нормам чинного законодавства, відповідачем не було наведено належних доказів того, що висновки щодо порушення позивачем п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зафіксовані в акті перевірки № 0178/01/21/23/01757248 від 05.11.2009 року є обґрунтованими та неупередженими.

Відтак, відповідачем не було доведено правомірності прийнятого ним рішення № 0001102330 від 11.12.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача у розмірі 3200,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

У позовній заяві позивач просить суд лише визнати незаконним (недійсним) рішення відповідача № 0001102330 від 11.12.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, без вимоги про визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення № 0001102330 від 11.12.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі зазначеного вище, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи те, що рішення по справі ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

У судовому засіданні, яке відбулось 04.11.2010 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст.. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 09.11.2010 року.

Керуючись 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Первомайської міжрайонної державної податкової інспекції в АР Крим № 0001102330 від 11.12.2009 року про застосування до Роздольненського районного споживчого товариства штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 320,00 грн.

3.Стягнути з державного бюджету України на користь Роздольненського районного споживчого товариства (96200, АР Крим, смт Роздольне, проспект 30-річчя Перемоги, 6; ЄДРПОУ 017572401226) 3,40 грн. судового збору.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Александров О.Ю.