Рішення № 135084334, 23.03.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/2411/25

провадження № 2/136/937/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шпортун С.В.

за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі Банк, позивач) звернулось до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи позов тим, що 24.07.2024 ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку.

24.07.2024 ОСОБА_1 підписала Заяву про встановлення кредитного ліміту на підставі якого відповідачеві відкрито поточний рахунок, встановлено на нього відповідний кредитний ліміт та видано платіжну картку, вказані документи містять всі суттєві умови кредитування щодо строку, розміру процентів, максимального розміру кредитного ліміту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Відповідач підтвердила, що підписана нею Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com/ua/terms складають між нею та Банком кредитний договір.

Банк свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві можливість розпоряджатись кредитними коштами, тоді як відповідач своєчасно не вносила грошові кошти на погашення заборгованості, у зв`язку із чим допустила заборгованість станом на 13.12.2025, яка складає 26 115,41 грн., з яких: 17 493,69 грн. - заборгованість за кредитом, 7 971,72 грн. - заборгованість за відсотками; 650 грн. пеня; 0,00 грн. - штраф, яку у добровільному порядку не погашає, що послугувало підставою звернення позивача до суду із даним позовом.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подала.

Ухвалою суду від 22.12.2025 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У визначений судом строк відповідач заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін не надала, також не надала зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

06.02.2026 ухвалою суду було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів та оголошено перерву в судовому засіданні до 23.03.2026.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в заяві просив про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач не з`явилась у судове засідання, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи те, що сторони в судове засідання не з`явились, суд не вбачає правових підстав для відкладення розгляду справи, що передбачені ст.223 ЦПК України, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно інформації, викладеній у Анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (а.с.11 на звороті 12), ОСОБА_1 погодилась, що Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-БАНК», що розміщені за посиланням: https://a-bank.com.ua, між нею та АТ «А-БАНК» становлять Договір про надання банківських послуг (далі Договір) зі строком дії у 90 років, умови якого їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Метою оформлення цього Договору є отримання у майбутньому таких фінансових послуг, як: відкриття та користування поточними рахунками (у т.ч. з випуском та використанням платіжних карток) та/або отримання кредитів у вигляді готівкових або безготівкових коштів (в тому числі у вигляді овердрафтів), та/або здійснення валютно-обмінних операцій, та/або розрахунково-касових операцій, та/або розміщення коштів на вклади (депозити).

У випадку укладання договору в електронній формі, позичальник погодилась отримати примірник договору шляхом його надсилання на електронну скриньку, а у разі відсутності такої скриньки, отримати у повідомленні в месенджери (Viber, Telegram тощо) у вигляді гіперпосилання для самостійного завантаження або для повторного отримання примірника звернутись до Банку через дистанційні канали обслуговування.

Засвідчити генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі - УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем , що буде використовуватися нею для вчинення правочинів та платіжних операцій, визнала, що УЕП є аналогом власноручного підпису.

Відповідно до умов Заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 24.07.2024 (а.с.12 на звороті 15) ОСОБА_1 просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановити кредитний ліміт на наступних умовах: Вид кредиту Кредитний ліміт на поточний рахунок. Тип кредиту Кредитування рахунку. Мета отримання кредиту споживчі цілі. Сума кредиту (ліміту) - від 1 000 грн до 200 000 грн. Пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,4% на місяць. Проценти за користування кредитом сплачуються у складі щомісячного платежу. Денна процентна ставка (ДПС) становить - 0.06%, що розраховуються наступним чином: (865259,54 / 200000,00) / 7305 ? 100, де 865259,54 - загальні витрати за споживчим кредитом, грн; 200000,00 - загальний розмір кредиту, грн; 7305 - строк кредитування у днях. Строк кредитування (строк дії кредитного договору) 240 місяців.

Кредит надається клієнту відповідно до тарифів, які розміщуються на вебсайті банку у розділі «Картки» (п. 10 заяви).

На підтвердження позивачем обставин зазначених у позові щодо узгодження умов кредитного договору із відповідачем, надано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», а також Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с.16-17) , у якому обумовлені умови кредитування, надано інформацію та інші важливі правові аспекти, який підписано відповідачем 24.07.2024 за допомогою використання електронного цифрового підпису.

На підтвердження обставин щодо передачі грошових коштів відповідачеві та користування ними до позову додано Виписку по картці ОСОБА_1 (а.с. 17 на звороті, 37).

Відповідно до довідки виданої АТ «Акцент Банк» за підписом голови правління (а.с.38 на звороті), ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано картку № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , строком дії до грудня 2031 року.

Відповідно до довідки виданої АТ «Акцент Банк» за підписом голови правління (а.с.13), ОСОБА_1 було встановлено ліміти за кредитним договором від 24.07.2024 за період з 24.07.2024 по 13.12.2025 встановлювався ліміт за кредитним договором (внутрішньобанківський референс SAMABWFC10078555716) в розмірі 12 500 грн., який змінювався, останній раз 26.07.2024 аналогічно на 17 500 грн.

З наданого розрахунку заборгованості (а.с.7-11), якими позивач обґрунтовував свої вимоги вбачається, що ОСОБА_1 було встановлено процентну ставку 40,8 % річних, станом на 11.12.2025 відповідач допустив заборгованість за вказаним кредитом, яка складає 26 115,41 грн., з яких: 17 493,69 грн. - заборгованість за кредитом, 7 971,72 грн. - заборгованість за відсотками; 650 грн. пеня; 0,00 грн. штраф.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником за вказаним зобов`язанням.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі N 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі N 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі N 524/5556/19.

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа; підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.

Відповідно до п. 17 розд. II Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління НБУ від 20 грудня 2023 року, N 172, використання УЕП, удосконаленої електронної печатки та простого ЕП здійснюється на підставі договору між установою і клієнтом/контрагентом установи або установою і особою, що має намір стати клієнтом/контрагентом установи. Договір укладається в письмовій формі після проведення ідентифікації та верифікації відповідно до вимог законодавства України клієнта/контрагента установи чи особи, що має намір стати клієнтом/контрагентом установи:

1) у формі паперового документа з власноручними підписами сторін або 2) як електронний документ із КЕП сторін, або 3) як електронний документ з УЕП із кваліфікованим сертифікатом клієнта/контрагента установи та КЕП уповноваженого представника установи, або 4) як електронний документ із ЦВП фізичної особи, визначеної в абзацах першому, третьому пункту 33 розділу IV цього Положення, та КЕП уповноваженого представника установи, з дотриманням вимог розділу IV цього Положення щодо використання ЦВП, або 5) як електронний документ із використанням будь-яких видів ЕП, щодо яких між клієнтом/контрагентом установи та установою вже укладено договір відповідно до вимог одного з підпунктів 1-4 пункту 17 розділу II цього Положення.

Договір про використання УЕП, удосконаленої електронної печатки та простого ЕП має містити умови та порядок (процедуру) визнання установою і клієнтом/контрагентом установи правочинів у вигляді електронних документів із використанням УЕП, удосконаленої електронної печатки або простого ЕП відповідно.

Договір має також містити умови щодо розподілу ризиків збитків, що можуть бути заподіяні підписувачам і третім особам у разі використання простого ЕП, УЕП або удосконаленої електронної печатки відповідно.

Укладення окремого договору щодо використання клієнтом установи КЕП, ЦВП, УЕП з кваліфікованим сертифікатом, кваліфікованої електронної печатки, електронної печатки з кваліфікованим сертифікатом не вимагається за умови дотримання вимог цього Положення.

Згідно з п. п. 51-54 розд. VI Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління НБУ від 20 грудня 2023 року, N 172, установи та їх клієнти під час вчинення правочинів у вигляді електронних документів мають право використовувати УЕП на підставі договору з урахуванням вимог п. 17 розд. II цього Положення.

Установа визначає технологію використання УЕП та засоби удосконаленого електронного підпису чи печатки, що використовуються під час взаємодії установи з клієнтом установи.

Суб`єкти електронної взаємодії використовують УЕП без сертифіката відкритого ключа або чинність відкритого ключа підписувача засвідчується сертифікатом відкритого ключа на договірних засадах, або чинність відкритого ключа підписувача засвідчується надавачем електронних довірчих послуг згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку у сфері електронних довірчих послуг.

УЕП є таким, що пройшов перевірку, якщо виконуються всі такі вимоги: 1) перевірку УЕП здійснено згідно з процедурою, зазначеною в договорі, укладеному між суб`єктами електронної взаємодії; 2) УЕП відповідає вимогам, визначеним Законом.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ "А-Банк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Суд звертає увагу, що згідно з положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Отже, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року N 75 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі N 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі N 760/7792/14-ц. та від 17.12.2020 у справі N 278/2177/15 дійшов висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Отож виписка по клієнтських рахунках є доказом на підтвердження перерахування грошових коштів позичальнику та заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, яка надана позивачем до матеріалів справи (а.с.17 на звороті 37), яка підтверджує користування грошовими коштами відповідачем.

З огляду на вищевикладене та у контексті приведених правових норм, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору із відповідачем, оскільки усі умови прямо передбачені в Договорі про надання банківських послуг, які безпосередньо підписані позичальником, що належними та допустимими доказами не спростовано відповідачем, також доведено порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов`язань за таким кредитним договором.

Суд погоджується із розрахунком заборгованості відповідача перед позивачем, в частині заборгованості за кредитом 17 493,69 грн. та заборгованості за відсотками 7 971,72 грн., позивачем доведено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в цій частині, отож вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача пені, суд виходить з наступного.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

У ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у процентах від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

П. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі N 320/8618/15-ц (провадження N 61-4393сво18)).

Указом Президента України N 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення оскаржуваного судового рішення.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" N 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема, розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено п. 6-1 такого змісту: "6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" N 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Також, згідно із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п. 18 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".

На час виникнення спірних правовідносин положення п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13 березня 2012 року у справі N 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі N 6-59цс13, від 16 грудня 2015 року у справі N 6-2023цс15).

Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі N 334/3161/17 (п. 17), від 18 січня 2022 року у справі N 910/17048/17 (п. 78), від 29 червня 2022 року у справі N 477/874/19 (п. 69)).

Також, Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування п. 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі N 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі N 706/68/23 (провадження N 61-8279св23)).

Крім того, Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2025 року у справі N 758/5318/23 (провадження N 61-15103св24) та від 06 травня 2025 року у справі N 464/2647/22 (провадження N 61-6059св24) виснував, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 650 грн. пені до задоволення не підлягають.

Питання судових витрат суд вирішує з урахуванням приписів Глави 8 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 81, 89, 259, 263-265, 279, 280, 281, 284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 24.07.2024 станом на 11.12.2025 в розмірі 25 465, 41 гривень, з яких: 17 493,69 грн. - заборгованість за кредитом, 7 971,72 грн. - заборгованість за відсотками.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 362, 10 (дві тисячі триста шістдесят дві) гривні 10 коп.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники процесу:

Позивач - Акціонерне Товариство «Акцент-Банк» (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, ЄДРПОУ - 14360080);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 ).

Суддя Світлана ШПОРТУН