Рішення № 13505779, 18.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/51418.01.11 За позовом Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "ЕКОС" Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд"

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення боргу в сумі 10 130,73 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін :

від позивача: Скляр І.М. представник за довіреністю № 4 від 04.01.11 р.

від відповідача: не зявився.

У судовому засіданні 18.01.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду м.Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства “ЕКОС” Акціонерного товариства холдингової компанії “Київміськбуд” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 10 130,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 28.12.2009 року між дочірнім підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду та обєктів соціально-побутового призначення “ЕКОС” Акціонерного товариства холдингової компанії “Київміськбуд” в особі генерального директора Кучеренка М.А. та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди нежитлового приміщення № 442. Термін дії договору встановлений з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. За доводами позивача відповідач вдався до порушення умов договору щодо повноти та вчасності сплати орендних платежів, у звязку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 9 516,48 грн з квітня 2010 року по вересень 2010 року. За несвоєчасне виконання договірних зобовязань із посиланням на п 5.2 Договору оренди позивач нарахував пеню за період прострочення у розмірі 614,25 грн.

Ухвалою суду від 12.11.10 порушено провадження у справі № 40/514 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 07.12.10.

Судом досліджено надані докази та встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки АА № 270959 з ЄДРПОУ повна назва позивача - Дочірнє підприємство по експлуатації та ремонту житлового фонду та обєктів соціально-побутового призначення “ЕКОС” Акціонерного товариства холдингової компанії “Київміськбуд”.

Ухвалою суду від 07.12.10 відкладено розгляд справи на 21.12.10 у зв'язку з неявкою Відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів у Позивача.

У судове засідання, призначене на 21.12.10, представник Позивача зявився, надав додаткові докази по справі, вимоги ухвали суду не виконав. Представник Відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 21.12.10 відкладено розгляд справи на 18.01.11 у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів у позивача.

У судове засідання, призначене на 18.01.11, представник позивача зявився, підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 18.01.2011р. не зявився, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 12.11.2010р, 07.12.10, 21.12.10 було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві що зазначена у позовній заяві та у Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця АДРЕСА_2, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

28.12.2009 між Дочірнім підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду та обєктів соціально-побутового призначення “ЕКОС” Акціонерного товариства холдингової компанії “Київміськбуд” (орендодавець) та Фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір № 442 оренди нежитлових приміщень (далі договір).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору орендодавець на підставі даного договору та акту передачі передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення, що розташоване по вул. Вишгородська, 23-а, загальною площею 29,8 кв. м. для використання його під магазин-кафе.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з квітня по вересень 2010 року, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 9 516,48 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з перерахунком судом розміру штрафних санкцій.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.Згідно ст. 627 Цивіл

ьного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобовязаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Як вбачається з акту приймання-передачі від 01.01.2010 орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення площею 29,80 кв. м., що знаходиться в будівлі за адресою АДРЕСА_3.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

З п. 6.8. договору вбачається, що строк його дії встановлений з 01.01.2010 до 31.12.2010.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 2.1. договору загальна орендна плата по цьому договору становить 1638,88 грн. на місяць в т. ч. ПДВ 273,15 грн., при цьому щомісячно укладається двосторонній акт про фактичне надання-виконання послуг по оренді приміщення.

Орендар зобовязаний повністю щомісяця до 20 числа поточного місяця оплатити отриманий рахунок, незалежно від фінансових результатів господарської діяльності (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо внесення вищезазначених платежів в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 9516,48 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 9 516,48 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 614,25 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату платежів орендар повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня від суми недоїмки за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобовязання щодо оплати орендної плати.

Суд не погоджується з розрахунком пені здійсненим позивачем, оскільки позивач нараховує пеню за період квітень-вересень.2010 (152 дні) на суму боргу в розмірі 9516,48 грн., тоді як станом на 21.04.2010 борг становив 1 322,08 грн. Борг в розмірі 9 516,48 грн виник в вересні 2010 року.

Судом здійснено перерахунок розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача. Оскільки згідно умов договору орендна плата має бути сплачена до 20 числа поточного місяця, то початок перебігу прострочення починається з 21 числа відповідного місяця.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Враховуючи, що позивачем в розрахунку пені зазначено кількість днів прострочення - 152, а клопотання про нарахування штрафних санкцій на пізнішу дату відповідач не заявляв, то відповідно до ст. 83 ГПК України суд вважає, що стягненню підлягають штрафні санкції, нараховані на суму основного боргу в період з 21.04.2010 по 20.09.2010 (152 дні).

Судом здійснено перерахунок розміру пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

1322.0821.04.2010 - 20.05.20103010.2500 %0.056 %22.28

2960.9621.05.2010 - 07.06.20101810.2500 %0.056 %29.93

2960.9608.06.2010 - 20.06.2010139.5000 %0.052 %20.04

4599.8421.06.2010 - 07.07.2010179.5000 %0.052 %40.71

4599.8408.07.2010 - 20.07.2010138.5000 %0.047 %27.85

6238.7221.07.2010 - 09.08.2010208.5000 %0.047 %58.11

6238.7210.08.2010 - 20.08.2010117.7500 %0.042 %29.14

7877.621.08.2010 - 20.09.2010317.7500 %0.042 %103.70 Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 331,76 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та обєктів соціально-побутового призначення “ЕКОС” Акціонерного товариства холдингової компанії “Київміськбуд” (01021 м. Київ, вул. Мечникова, 20, код ЄДРПОУ 23739162) 9 516 (девять тисяч пятсот шістнадцять) грн 48 коп. - основного боргу, 331 (триста тридцять одну) грн 76 коп. - пені, 98 (девяноста вісім) грн 94 коп. - витрат по сплаті державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн 92 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 20.01.2011р.