Рішення № 13505564, 20.01.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" січня 2011 р. Справа № 15/1528

Господарський суд Житомирської області у складі:

Cудді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Ляшенко Н.С. - представника за довіреністю № 5 від 04.01.2011р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" (м.Київ)

до Відкритого акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (м. Малин)

про стягнення 137462,86 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 137462,86грн., із яких: 115000,00грн. боргу, 10071,16грн. пені, 9534,36грн. інфляційних, 2857,34грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №0359276 про вручення 29.12.2010р. уповноваженій особі відповідача рекомендованого листа (а.с. 74).

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що неявка представника відповідача та неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2009р. між Відкритим акціонерним товариством “Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод “МДЕЗ” (відповідач/покупець) та Державним підприємством “Дарницький вагоноремонтний завод” (позивач/постачальник) було укладено договір поставки №08/09/20/02-Р (а.с. 13-15), за умовами якого, постачальник зобов'язується виготовити і передати у власність покупцю продукцію виробничо-технічного призначення - кришка люка вантажного вагона (товар) відповідно до специфікації № 1 (додаток1), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату відповідно до умов даного договору (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно п. 3.1 договору №08/09/20/02-Р, асортимент товару передбачається у специфікації № 1, яка додається до даного договору (додаток № 1) і є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 5.1 договору №08/09/20/02-Р від 20.08.2009р. передбачено, що представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості та асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній, розписатися за отримання товару в видатковій накладній і видати представнику постачальника доручення на отримання даного товару.

Товар постачається за рахунок та транспортом покупця на склад покупця, на умовах EXW – Інкотермс 2000 (м.Київ, вул. Алма-Атинська, 74). Товар постачається залізничним або автомобільним транспортом (п. 5.2 договору №08/09/20/02-Р від 20.08.2009р.).

Згідно п. 6.1 договору №08/09/20/02-Р від 20.08.2009р., покупець сплачує за виготовлений постачальником товар за ціною вказаною у специфікації № 1 (додаток №1).

Пункт 6.4 договору №08/09/20/02-Р від 20.08.2009р. визначає, що загальна сума договору складає 840000,00грн. (вісімсот сорок тисяч гривень 00 коп.) у т.ч. ПДВ 20% - 140000,00 грн. (сто сорок тисяч гривень 00 коп.).

Згідно із специфікацією № 1 (а.с. 62), вартість 1 одиниці кришки люка вантажного вагона (товару) становить 1400,00грн. без урахування ПДВ. Загальна кількість товару — 500 штук. Загальна сума по специфікації № 1 складає 840000,00грн. у т. ч. ПДВ 20% - 140000,00грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем на виконання умов договору №08/09/20/02-Р від 20.08.2009р. було передано відповідачу товар - кришки люка вантажного, на загальну суму 477120,00грн., що підтверджується накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей:

№ 20 від 27.08.2009р. на суму 124320,00грн. (а.с. 16),

№ 21 від 28.08.2009р. на суму 117600,00грн. (а.с. 17),

№ 22 від 31.08.2009р. на суму 117600,00грн. (а.с. 18),

№ 23 від 01.09.2009р. на суму 117600,00грн. (а.с. 19),

Зазначений товар на суму 477120,00грн. відповідачем отримувався від позивача через уповноваженого представника на підставі довіреності № 351 від 26.08.2009р (а.с. 20).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 6.6 договору №08/09/20/02-Р від 20.08.2009р. сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару в розмірі 100% його вартості протягом 21-го банківського дня з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Таким чином, за отриманий від позивача товар на суму 477120,00грн. відповідач мав провести розрахунки наступним чином:

по видатковій накладній № 20 від 27.08.2009р. на суму 124320,00грн. у строк до 25.09.2009р.,

по видатковій накладній № 21 від 28.08.2009р. на суму 117600,00грн. у строк до 28.09.2009р.,

по видатковій накладній № 22 від 31.08.2009р. на суму 117600,00грн. у строк до 29.09.2009р.,

по видатковій накладній № 23 від 01.09.2009р. на суму 117600,00грн. у строк до 30.09.2009р.

Проте, відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у встановлений строк у повному обсязі не виконав. Зокрема, відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за отриманий товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на суму 305000,00грн., що підтверджується банківськими виписками за 19.10.2009р. на суму 50000,00грн. (а.с.82), за 20.10.2009р. на суму 30000,00грн. (а.с.83), за 22.10.2009р. на суму 50000,00грн. (а.с.84), за 26.10.2009р. на суму 50000,00грн. (а.с. 85), за 27.10.2009р. на суму 50000,00грн. (а.с. 86), за 30.10.2009р. на суму 35000,00грн. (а.с. 87), за 05.11.2009р. на суму 40000,00грн. (а.с. 88). Крім того, відповідачем було здійснено часткове повернення позивачу товару на суму 57120,00грн., що підтверджується накладними від 01.04.2010р. № 22 та № 17а (а.с. 42,43).

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 115000,00грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в сумі 115000,00грн. перед позивачем.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 115000,00грн. боргу за поставлений товар є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 10071,16грн. пені, 2857,34грн. - 3% річних та 9534,36грн. - інфляційних.

Розглядаючи питання про правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 9.1 договору № 08/09/20/02-Р від 20.08.2009р., сторони несуть майнову відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань по цьому договору у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Пунктом 9.2 договору №08/09/20/02-Р від 20.08.2009р. сторони погодили, що покупець за даним договором несе наступну відповідальність: у разі порушення терміну оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з позовної заява, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача пеню в сумі 10071,16грн. нараховану за період з 01.05.2010р. по 31.10.2010р. на суму заборгованості 115000,00грн.

Судом враховується, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на положення ч. 6 ст. 232 ГК України та встановлені господарським судом строки оплати отриманого відповідачем товару, господарський суд вважає, що правомірним є нарахування пені:

- за період з 26.09.2009р. по 25.03.2010р. по видатковій накладній № 20 від 27.08.2009р.,

- за період з 29.09.2009р. по 28.03.2010р. по видатковій накладній № 21 від 28.08.2009р.,

- за період з 30.09.2009р. по 29.03.2010р. по видатковій накладній № 22 від 31.08.2009р.,

- за період з 01.10.2009р. по 30.03.2010р. по видатковій накладній № 23 від 01.09.2009р.

Проте, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання, за інші періоди.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 10071,16грн. нарахованої за період з 01.05.2010р. по 31.10.2010р. є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки нарахування пені позивачем проведено за межами періоду за який позивач мав право (з урахуванням здійснених проплат) ставити питання про стягнення пені.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із представленого позивачем розрахунку інфляційних (а.с.44, 80) вбачається, що позивачем проведено нарахування інфляційних в сумі 9534,36грн. за період з лютого 2010року по березень 2010року на суму заборгованості 172120,00грн. та за період з серпня 2010року по вересень 2010 року на суму заборгованості 115000,00грн.

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 9534,36грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зазначена сума є меншою ніж обґрунтовано нарахована. Згідно з проведеним судом розрахунком, за визначені позивачем періоди, інфляційні складають 9603,81грн., зокрема:

- за період з лютого 2010 року по березень 2010 року розмір інфляційних нарахованих на суму заборгованості 172120,00грн., становить 4848,79грн.,

- за період з лютого 2010 року по березень 2010 року розмір інфляційних нарахованих на суму заборгованості 115000,00грн., становить 4755,02грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 2857,34грн. - 3% річних нарахованих за період з 01.02.2010р. по 31.03.2010р. на суму заборгованості 172120,00грн. та за період з 01.04.2010р. по 31.10.2010р. на суму заборгованості 115000,00грн., то господарський суд, перевіривши наведений позивачем розрахунок (а.с. 45, 81), прийшов до висновку, що вимоги про їх стягнення обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Державного підприємства “Дарницький вагоноремонтний завод” підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають частковому задоволенню.

З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 115000,00грн. основного боргу, 9534,36грн. інфляційних та 2857,34грн. - 3% річних. В решті позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст.193, ч. 6 ст. 232 ГК України та керуючись ст.ст. 44, 49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод” (11601, Житомирська область, м.Малин, вул. Огієнка, 55, ідентифікаційний код 30793296)

на користь Державного підприємства “Дарницький вагоноремонтний завод” (02092, м.Київ, вул. Алма-Атинська, 74, ідентифікаційний код 14294471)

- 115000,00грн. основного боргу,

- 9534,36грн. інфляційних;

- 2857,34грн. - 3% річних,

- 1273,92грн. витрат по сплаті державного мита,

- 218,71грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "21" січня 2011 року.

Віддрук. 3 прим.

1 - до справи,

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з пов.)