Постанова № 13504942, 02.12.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2010 р.Справа № 2-а-607/10/2170 Категорія:2.11.3Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Жука С.І.,

судді Шеметенко Л.П.

при секретарі Єршовій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Каховської обєднаної Державної податкової інспекції на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року у справі за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «АВА»до Каховської обєднаної Державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування акта перевірки та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ПСП «АВА»звернулося до суду з позовом до Каховської ОДПІ про визнання протиправними та скасування акту перевірки від 1 квітня 2009 року № 187/23-8/32606596 та податкових повідомлень-рішень від 8 квітня 2009 року за номерами 0000362301/0 та 0000372301/0.

Свої позовні вимоги ПСП «АВА»обґрунтовувало тим, що валові доходи підприємства, які були застосовані при визначенні суми податку на прибуток, не були перевірені відповідачем первинними документами. Не враховані валові витрати підприємства, так як первинні документи не були надані з обєктивних причин, тобто вони були знищені, а їх копії були вилучені при обшуку. Окрім того, неправильне визначення відповідачем суми валових доходів потягнуло за собою також помилкове визначення суми донарахованого ПДВ.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року позов задоволено частково. Визнано не чинними спірні податкові повідомлення-рішення. Провадження у справі в частині позовних вимог про скасування акту перевірки закрито.

В апеляційній скарзі Каховська ОДПІ просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи постанову суд першої інстанції виходив з того, що перевірка позивача була проведена працівниками відповідача з порушенням процедури передбаченої діючим законодавством, тому всі докази порушення позивачем податкового законодавства одержані в ході зазначеної перевірки у відповідності з ч. 3 ст. 70 КАС України не можуть бути взяті судом до уваги, що є беззаперечною підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

1 квітня 2009 року працівниками відповідача проведена планова виїзна перевірка позивача щодо дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2005 року по 31 березня 2008 року результати якої відображені в акті № 187/23-8/32606596 /а.с. 7-19/.

Як вбачається з акту перевірки позивач порушив п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податків на прибуток на загальну суму 1002407 гривень, ПДВ на загальну суму 976270 гривень і завищення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту на загальну суму 33115 гривень. Зміст порушень полягав у відсутності будь-яких документів на підтвердження вищенаведених сум податків.

На підставі вищенаведеного акту перевірки відповідачем 8 квітня 2009 року у відношенні позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000362301/0 про визначення суми податку на прибуток у розмірі 1002407 гривень і штрафних санкцій 501203,5 гривень (на загальну суму 1503610,5 гривень), № 0000372301/0 про визначення суми ПДВ у розмірі 976270 гривень і штрафних санкцій 488135 (на загальну суму 1464405 гривень) /а.с. 21/.

Постановою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 27 квітня 2009 року, яка набрала законної сили, Чиркіна О.Г. (директор ПСП «АВА») притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КпАП України. Зміст правопорушення полягав у неналежному веденні податкового обліку підприємства, а саме порушенні вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Одним з доказів у даній справі був вищенаведений акт перевірки від 1 квітня 2009 року № 187/23-8/32606596 /а.с. 99/.

Висновком експертного дослідження від 30 грудня 2009 року № 30 висновки вищенаведеного акту перевірки від 1 квітня 2009 року № 187/23-8/32606596, щодо заниження позивачем, за період який перевірявся, податків на прибуток (1002407 гривень) і ПДВ (976270 гривень), а також відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту (33115 гривень) підтверджено у повному обсязі /а.с. 122-127/.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким чином, Конституцією України встановлений обовязок сплачувати податки у розмірах встановлених законом і даний обовязок не має обмежень діючим законодавством у разі порушення процедури проведення перевірки органами ДПС. Тому, на думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції про не допустимість, як доказу порушення позивачем податкового законодавства, вищенаведеного акту перевірки є хибними. Окрім того, матеріали справи містять й інші докази порушення позивачем податкового законодавства (вищенаведені висновок експертизи, постанова у справі про адміністративне правопорушення та інші), які суд першої інстанції, на думку колегії суддів, необґрунтовано відхилив.

Відповідно до ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частиною 5 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищенаведеного Закону України передбачено, що у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, до складу валових витрат і податкового кредиту не включаються суми не підтверджені відповідними документами. Наведені вимоги є імперативними.

З урахуванням того, що позивач не надав до перевірки будь-яких документів (аутентичних чи поновлнених) на підтвердження вищенаведених сум валових витрат та податкового кредиту вони, на думку колегії суддів, правомірно донараховані йому спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Дані висновки достовірно підтверджуються вищенаведеними актом перевірки, експертним висновком, постановою у справі про адміністративне правопорушення.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача щодо обєктивності причин ненадання до перевірки необхідних документів так як закон не ставить можливість включення сум не підтверджених відповідними документами до валових витрат і податкового кредиту у залежність від виду причин їх відсутності (документів). Значення має виключно їх наявність чи відсутність.

Колегія суддів також не приймає до уваги довід позивача про вилучення при обшуку копій первинних документів, які могли б підтвердити вищенаведені суми податків, так як відповідно до протоколів обшуку та виїмки у позивача вилучались переважно документи не за той період який був охоплений перевіркою і за який йому були нараховані вищенаведені суми податків. Перелік документів містить лише декілька податкових накладних за період охоплений перевіркою, однак переважно без печатки та підпису.

Окрім того, для цілей включення сум податків до валових витрат чи податкового кредиту мають значення виключно оригінали документів (аутентичні чи поновлені), а не їх копії (ч. 5 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Колегія суддів не приймає до уваги довід позивача, що відсутність перевірки первинними документами його валових доходів відповідачем призвело до визначення йому спірними податковими повідомленнями-рішеннями невірних сум податків, так як наведені суми валових доходів були взяті з даних декларацій позивача і підстав для сумніву у їх вірності не має навіть на даний час. Окрім того, діючим законодавством не передбачено обмеження щодо віднесення сум грошових коштів не підтверджених первинними документами до валових витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 КАС України, судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вирішив питання закриття провадження у справі не у спосіб передбачений законом.

Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущені таки порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, і постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Каховської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову приватного сільськогосподарського підприємства «АВА»до Каховської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 8 квітня 2009 року № 0000362301/0 та № 0000372301/0 відмовити у повному обсязі.

В частині позовних вимог приватного сільськогосподарського підприємства «АВА»до Каховської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування акту перевірки від 1квітня 2009 року № 187/23-8/32606596 провадження закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 06.12.2010 року.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /С.І. Жук/

/Л.П. Шеметенко/