Постанова № 13504671, 18.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-7280/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Ізмайлової Т.Л.

при секретарі - Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2010 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Електровимірювач»до Державної податкової інспекції у місті Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 15.03.2010 року № 0000652301/0, від 20.05.2010 року № 0000652301/1, від 18.06.2010 року № 0000652301/2, від 01.09.2010 року № 0000652301/3.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2010 року визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у місті Житомирі від 15.03.2010 року № 0000652301/0, від 20.05.2010 року № 0000652301/1, від 18.06.2010 року № 0000652301/2, від 01.09.2010 року № 0000652301/3.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, а також відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі направлень № 96 від 25.01.2010 року, № 108 від 26.01.2010 року, № 163 від 02.02.2010 року та № 286 від 17.02.2010 року та у відповідності до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2010 року проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ВАТ "Електровимірювач" вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року. Термін перевірки продовжувався з 18.02.2010 року по 24.02.2010 року на підставі наказу начальника ДПІ у м. Житомирі № 248 від 09.10.2009 року.

За результатами перевірки прийнято акт № 1107/23-1/00226098/0110 від 02.03.2010 року, яким встановлено порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", та було встановлено заниження підприємством податку на додану вартість у сумі 77273,00 грн., в тому числі за січень 2008 року - 7440,00 грн., за березень 2008 року - 64833,00 грн., за березень 2009 року - 5000,00 грн.

ДПІ у м. Житомирі за результатами розгляду заперечень на акт перевірки від 05.03.2010 року № 159, прийнято доповнення до акту перевірки від 02.03.2010 року № 1107/23-1/00226098/0110, якими внесені зміни в акт перевірки(а.с. 42-45).

На підставі вказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000652301/0 від 15.03.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 115968,00 грн. (77312,00 грн. - основний платіж, 38656,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішення позивач в порядку адміністративного узгодження оскаржив його до ДПІ у м. Житомирі, пізніше до ДПА у Житомирській області та до ДПА України. За результатами розгляду скарги позивача залишені без задоволення, та відповідно, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000652301/1 від 20.05.2010 року, № 0000652301/2 від 18.06.2010 року та № 0000652301/3 від 01.09.2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на листи ДПА України від 11.08.2004 року №15316/7/15-2417, від 30.12.2005 року № 26268/7/16-1117, від 04.09.2006 року № 16426/7/16-1517, від 14.04.2008 року № 7681/7/16-1117 з яких вбачається, що у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Тобто посилання відповідача на те, що позивачем суми ПДВ мали бути віднесені до податкового кредиту у попередніх звітних періодах, а у разі відмови постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг), в даному випадку позивач, відповідно до п.п. 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість", має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, а не скориставшись таким правом у попередніх звітних періодах без наявності податкових накладних, платник податку втрачає право на податковий кредит - є безпідставними, оскільки вказана норма не має обов'язкового характеру, а лише визначає право платника податку звернутися з такими скаргами.

Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що податковим органом безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства було прийнято доповнення до акту перевірки, оскільки права органів державної податкової служби визначені статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в редакції від 25.03.2005 року, відповідно до якої, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п.п 7.7.5. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податкові накладні попередніх звітних періодів позивачем були отримані в січні, березні, квітні 2008 року і це відповідачем не спростовано, тому позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту цих місяців суми податку в розмірі 77273,00 грн., відповідно до податкових накладних попередніх податкових періодах, оплату по яким відповідач не спростовує, а тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Житомирі № 0000652301/0 від 15.03.2010 року, № 0000652301/1 від 20.05.2010 року, № 0000652301/2 від 18.06.2010 року та № 0000652301/3 від 01.09.2010 року, якими позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 115968,00 грн. є протиправними і підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову, однак колегія суддів вважає, що висновки, які зроблені судом першої інстанції не відповідають обставинам справи, виходячи з наступного.

У відповідності до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами та доповненнями) у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 вказаного Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 року № 253 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 року за № 567/5758, із змінами і доповненнями, державною податковою інспекцією у м. Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2010 року № 0000652301/1.

Як зазначено в акті перевірки (від 2 березня 2010 року №1107/23-1/00226098/0110) товариство не мало права на податковий кредит по отриманим податковим накладним від постачальників з періодів, що охоплені попередніми документальними перевірками на загальну суму 77273грн. (в тому числі: січень 2008 року - 7440грн., березень 2008 року 64833грн.. квітень 2008 року - 5000грн.)

Відповідно до підпункту 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях.

Відповідно до підпункту 7.2.6 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно до підпункту 7.7.1 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для зясування достовірності та повноти нарахування ним зобовязань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що Відкритим акціонерним товариством "Електровимірювач" не виконано вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" щодо включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у тому звітному періоді, в якому його нараховано або сплачено.

Крім того, в акті перевірки (від 2 березня 2010 року №1107/23-1/00226098/0110) вчинено запис, що в ході проведення перевірки платнику надіслано лист від 15 лютого 2010 року №9090/10/23-1 із проханням надати необхідні документи для проведення перевірки щодо правомірності віднесення вищезазначених податкових накладних до складу податкового кредиту за перевіряємий період.

Також в акті перевірки зазначено, що станом на день складання акту для перевірки не було надані документи, які засвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи матеріальних активів, факт списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), щодо визначення правомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ по зазначеним податковим накладним.

Стосовно підтвердження дати надходження податкових накладних реєстрацією в журналі реєстрації вхідної кореспонденції та в реєстрах отриманих та виданих податкових накладних апелянтом зазначено, що згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Відповідно до пункту 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997р. звіти, розрахункові документи і декларації приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю з позначкою "звіт" та з рекомендованим повідомленням про вручення. Таким чином, податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомлення про вручення.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийнятих державною податковою інспекцією у місті Житомирі податкових повідомлень-рішень від 15.03.2010 року № 0000652301/0, від 20.05.2010 року № 0000652301/1, від 18.06.2010 року № 0000652301/2, від 01.09.2010 року № 0000652301/3 та відсутності підстав для їх скасування.

Відповідно до ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Суд першої інстанції порушив п.п.3, 4 ст. 7, ст. 11 КАС України не зясувавши усіх обставин справи, що мали значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про порушенням судом норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справ, а тому є всі підстави для скасування рішення та відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст., 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2010 року скасувати, прийнявши нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 24.01.2011 року.