Ухвала суду № 13504668, 12.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-979/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Стовбир О.О.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" січня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Парінова А.Б., Петрик І.Й.

при секретарі Ломановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2010 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання не чинним податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»(далі ПАТ «Страхова група «ТАС») звернулося до суду з позовом в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі ДПІ в м. Чернігові) від 07 липня 2009 року №0000492200/0, від 12 серпня 2009 року №0000492200/1, від 22 жовтні 2009 року № 0000492200/2 та від 14 січня 2010 року №0000492200/3, згідно яких підприємству визначено суму податкового зобов'язання за платежем подачок на прибуток страхових організацій у розмірі 859,50 гривень (в тому числі за основним платежем 573 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 286,50 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2010 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у місті Чернігові від 07 липня 2009 року №0000492200/0. від 12 серпня 2009 року №0000492200/1, від 22 жовтня 2009 року № 0000492200/2 та від 14 січня 2010 року №0000492200/3, стягнуто з державного бюджету на користь позивача судовий збір в сумі 3,40 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник ДПІ в м. Чернігові подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін з таких підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07 липня 2009 року ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492200/0, яким: Закритому акціонерному товариству "Страхова група "ТАС" (попередня назва позивача) за порушення підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 та підпункту 7.2.1 пункту 7.2 етапі 7 Закону України ''Про оподаткування прибутку підприємств" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 859,50 гри., в тому числі 573 грн. основного платежу та 286,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В результаті адміністративного оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2009 року №0000492200/1, від 22 жовтня 2009 року №0000492200/2 та від 14 січня 2010 року №0000492200/3 аналогічного змісту.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 07 липня 2009 року №0000492200/0, від 12 серпня 2009 року №0000492200/1. від 22 жовтня 2009 року №0000492200/2 та від 14 січня 2010 року №0000492200/3 прийнято на підставі акта від 25 червня 2009 року №467/22/25951498 "Про результати виїзної планової перевірки Чернігівської філії ЗАТ "Страхова група "ГАС" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства"

Відповідно до висновків Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункт 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 та підпункту 7.2.1 пункту 7.2. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті зобов'язання з податку на прибуток ззанижено на суму у розмірі 573 грн.

В Акті перевірки відповідач зазначає, то при проведенні перевірки фактично сплачених перестраховикам та задекларованих премій встановлено завищення сум внесків за 2008 рік на суму у розмірі 19118 грн.

В перевіряємому періоді Чернігівська філія ЗАТ "Страхова група "ГАС" виключала з валового доходу від страхової діяльності суму валових внесків, переданих в перестрахування резидентам відповідно до договорів перестрахування заключних з ЗАТ "Страхова компанія "ГАС"'. Операції, пов'язані з перестрахуванням страхових ризиків, здійснювались на підставі договорів перестрахування наземного транспорту, укладених з ЗАТ "СГ "ТАС" з резидентами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що перестрахування не може бути відокремлено від діяльності щодо страхування, оскільки вони пов'язані між собою об'єктом страхування та виконанням частини своїх обов'язків перед страхувальником. Позбавлення філії права врахування в податковому обліку її витраті щодо перестрахування призведе до порушення принципів системи оподаткування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Підпунктом 1.1 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-111 від 21.12.2000р. (далі Закон №2181-111) визначено, що платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР від 22.05.1997 (далі Закон №283/97-ВР) дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується: за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону; за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Тобто вказаною нормою встановлено, що для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

Підпунктом 3.1 пункту 3 Порядку складання декларації про доходи страховика, затвердженного наказом Державної податкової адміністрації України № 22 від 16 січня 1998 року, встановлено, що з метою оподаткування страхової діяльності під валовим доходом від страхової діяльності розуміється сума одержаних (нарахованих) протягом звітного періоду валових внесків за договорами страхування і перестрахування, за виключенням суми валових внесків, переданих в перестрахування, повернутих страхувальникам надмірно сплачених ними страхових платежів, а також платежів, отриманих від реалізації страхових полісів інших страховиків при виконанні платником податку агентської діяльності, та платежів, одержаних від філій, відділень та інших відокремлених підрозділів платника податку що не мають статусу юридичної особи.

Аналізуючи зазначені норми законодавства та матеріали справи, суд відзначає, що ПАТ "СГ "ТАС" є юридичною особою та платником податку на прибуток, являється страховиком і має право здійснювати страхову діяльність, в том) числі операції з перестрахування, як самостійно, так і через свої відокремлені підрозділи.

В свою чергу Чернігівська філія, що діє па підставі Положення, затвердженого Зборами акціонерів ЗАТ "Страхова група "ТАС" від 29 грудня 2007 року, є відокремленим підрозділом позивача, перебуває па обліку в податковому органі як самостійний платник податку на прибуток, проте не є юридичною особою і, відповідно до вимог законодавства не є страховиком, однак мас право здійснювати страхову діяльність від імені ПАТ «СГ «ТАС».

За перевірений період позивач, як юридична особа страховик укладав договори перестрахування, згідно яких перестраховано частину ризиків за договорами страхування, укладених ПАТ «СГ «ТАС»в особі Чернігівської філії.

Оскільки філія здійснює свою діяльність від імені юридичної особи та в межах повноважень, якими вона наділена головним підприємством вона має права здійснювати перестрахування як структурний підрозділ і у звязку з цим має право зменшувати свій валовий доход.

Відповідно до статті 12 Закону України „Про страхування” перестрахування це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обовязків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика), резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика.

Згідно ст. 2 Закону України „Про страхування” страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України „Про господарські товариства” з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Згідно з розділом І Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків, затвердженого наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 12.03.94 р. №13 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.94 p. № 100/309, страховики мають право створювати філії та інші відокремлені підрозділи, що здійснюють свою діяльність тільки на території України відповідно до чинного законодавства України. При цьому філія страховика - це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензії і право на проведення яких було надане філії загальними зборами учасників страховика в повному обсязі або з обмеженнями. Страховик несе повну відповідальність за діяльність своїх філій та інших відокремлених підрозділів, організовує контроль за страховими операціями філій та відокремлених підрозділів.

Згідно чинного законодавства України, відокремлені підрозділи Позивача (страховика) не мають статусу юридичної особи, тому вони не підпадають під термін „Страховик” у розумінні чинного законодавства.

Юридичною особою є ЗAT „Страхова група „ТАС”, яке здійснює господарську (страхову) діяльність як самостійно так і через свої відокремлені підрозділи , в тому числі через Філію, які укладають договори від імені ЗAT „Страхова група „ТАС” в особі уповноваженого представника на підставі довіреності юридичної особи.

Відповідно до чинного законодавства України страховик, що має філії та інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, є єдиним власником всього доходу, отриманого відокремленими підрозділами. Враховуючи положення статті 95 ЦК України для провадження страхової діяльності через свої відокремлені підрозділи страховик має право передавати підрозділам майно та кошти. Підрозділи, у визначеному порядку, перераховують частину отриманих від діяльності коштів (страхові премії) до головного офісу юридичної особи.

Як вбачається з обставин та матеріалів справи, Чернігівська філія позивача протягом 2008 року згідно розпоряджень Головного офісу перерахувала на рахунок ПАТ "СГ "ТАС" кошти в розмірі 19118 грн. суми страхових премій, перерахованих ПАТ "СГ "ТАС" перестраховикам - резидентам за договорами страхування, укладеними ПАТ "СГ "ТАС" в особі Чернігівської філії.

Такий порядок перерахування коштів встановлений в ПАТ "СГ "ТАС" згідно Порядку функціонування рахунків в системі Позивача, затвердженого Головою правління ЗАТ "Страхова група «ТАС»30 січня 2006 року №10/1 заг.

В податковому обліку філія, як окремий платнік податку на прибуток, лише після фактичної сплати за філію Головним офісом згідно з договорами перестрахування частини страхових премій та отримання від Головного офісу підтверджуючої інформації про сплату таких коштів, зменшувала свій валовий дохід па суму страхових премій, перерахованих перестраховику за договорами перестрахування.

Операції з перестрахування здійснює сам страховик - ЗАТ „Страхова група „ТАС”, а не його структурні підрозділи. У звязку з цим суд вважає, що перестрахування не може бути відокремлено від діяльності щодо страхування, оскільки вони повязані між собою обєктом страхування та виконанням частини своїх обовязків перед страхувальником. Позбавлення філії права врахування в податковому обліку її витрат щодо перестрахування призведе до порушення принципів системи оподаткування.

В податковому обліку Філія, як окремий платник податку на прибуток, лише після фактичної сплати за Філію головним офісом згідно з договорами перестрахування частини страхових премій та отримання від головного офісу підтверджуючої інформації про сплату таких коштів, зменшувала свій валовий дохід на суму страхових премій, перерахованих перестраховику за договорами перестрахування. Тобто, зменшення валового доходу філії відбулось в результаті здійснення головним офісом за Філію операцій перестрахування у резидентів та нерезидентів ризиків по договорах страхування, укладених Філією від імені ЗАТ «Страхова Група «ТАС»

В свою чергу позивач (як юридична особа) не зменшував свій валовий дохід від страхової діяльності, оскільки договори страхування були укладені не головним офісом (юридичною особою), а його відокремленим підрозділом. Перестрахування проводив страховик, а не ЗАТ „Страхова група „ТАС” в осібі філії (підрозділ юридичної особи).

Згідно статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до валових витрат включаються будь-які витрати з страхування, включаючи кредитні та інші комерційні ризики платника податку.

Здійснення операцій по перестрахуванню в іноземній валюті нерезидентам за нормами банківського законодавства дозволяється лише за банківським рахунком юридичної особи, тому філія в будь-якому випадку несе ці витрати через головний офіс юридичної особи.

Суми часток страхових платежів, які надходили від філій, в податковому обліку головного офісу ЗАТ „Страхова Група „ТАС” згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не відображались. Одночасно Філія, перераховуючи головному офісу ЗАТ «Страхова Група «ТАС»суми страхових премій, які раніше головним офісом ЗАТ „Страхова Група „ТАС” були передані у перестрахування, зменшувала свій валовий дохід від страхової діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірне зменшення філією валового доходу на спірну суму перестрахування, так як спірне перестрахування зроблено щодо страхової діяльності філії та за рахунок її коштів філії. Нарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій за спірним повідомленням-рішенням неправомірні

Відповідно до ст.159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вище наведеного позовні вимоги ПАТ «Страхова група «ТАС»підлягають задоволенню, оскільки відповідають змісту законодавства.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 17 січня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: А.Б.Парінов

І.Й.Петрик

Повний текст ухвали виготовлений 12 січня 2011 року