Постанова № 13504410, 13.01.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2011 р.           Справа № 12/101-10

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лакізи В.В., судді-доповідача Пуль О.А.,

судді Білоусової Я.О.,

при секретарі - Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

кредитор – не з’явився;

боржника – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 4735C/2) ініціюючого кредитора –Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на ухвалу господарського суду Сумської області від 29.11.2010 р. по справі № 12/101-10,

за заявою кредитора –Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області,

до боржника –Малого приватного підприємства «Спектр», с. Добротове, Кролевецький р-н, Сумська обл., код 23295009,

про банкрутство;-

                                                  встановила:

До господарського суду Сумської області з заявою про порушення справи про банкрутство у відношенні боржника звернулася Глухівська міжрайонна державна податкова інспекція Сумської області в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в обґрунтування вимог посилається на те, що боржник станом на 11.10.2010 р. має несплачене узгоджене податкове зобов’язання, яке виникло в 2008 році, і не сплачене на дату подання заяви, по податку на прибуток у сумі 1861,90 грн; заборгованість підтверджується першою на суму 161,90 грн та другою на суму 161,90 грн податковими вимогами, а також рішенням адміністративного суду, виконавчим листом від 21.09.2009 р.; постановами державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2009 р. та від 19.02.2010 р. про повернення виконавчого документу у зв’язку з неможливістю виконання. Окрім того кредитор зазначив, що боржник не подає звітності, починаючи з 2008 року, тобто не звітує більше року (а.с.2-31 т.1).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 28.10.2010 р. порушено провадження у справі № 12/101-10 про банкрутство Малого приватного підприємства «Спектр», призначено дату проведення засідання суду –на 11.11.2010 р., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, зобов’язано Державний орган з питань банкрутства надати суду кандидатуру арбітражного керуючого, а також витребувано певні відомості та документи від сторін ( а.с. 1 т. 1).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.11.2010 р. розгляд справи відкладено на 29.11.2010 р.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 29.11.2010 р., яка оскаржується, провадження у справі № 12/101-10 припинено (а.с.52 т.1).

Кредитор –Глухівська міжрайонна державна податкова інспекція Сумської област, не погоджуючись з ухвалою господарського суду Сумської області від 29.11.2010р. по справі № 12/101-10, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області про припинення провадження у даній справі та направити справу на розгляд до господарського суду Сумської області, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме, не погоджується з припиненням справи згідно ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; що вимоги кредитора становлять штрафні санкції, що не є грошовим зобов’язанням; вважає, що податковим боргом (недоїмкою) вважається податкове зобов’язання з урахуванням штрафних санкцій, що правовою природою штрафних (фінансових) санкцій , нарахованих у зв’язку з неподанням платником податків у встановлені строки податкової декларації, є додатковими зобов’язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов’язання, і є похідними від основного зобов’язання; окрім того апелянт послався на п.п. 17 та 29 Постанови Пленуму ВС України № 15 від 18.12.2009 р. (а.с. 55-57 т.1).

У судове засідання кредитор не з’явився, але надав клопотання, в якому повністю підтримує свої вимоги апеляційної скарги, та просить проводити судове засідання за його відсутності.

Боржник своїм процесуальним правом не скористався, у судове засідання не з’явився, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Справа розглядається у відповідності до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

У відповідності до приписів ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту –ГПК України) апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення у повному обсязі за наявними у справі і додатково поданими доказами, при цьому, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Системний аналіз правових норм, які регулюють питання порушення справи про банкрутство, у тому числі у відношенні відсутнього боржника, надає можливість зазначити таке.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі по тексту постанови - Закону про банкрутство) зазначається, що боржник –це суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 1 цього Закону встановлено, що безспірні вимоги кредиторів - це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство повинна містити, зокрема, виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

У відповідності до вимог ч. 7 ст. 7 Закону, заява кредитора повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості: розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті; виклад обставин, що підтверджують наявність зобов’язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання; докази обґрунтованості вимог кредитора.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець – боржник або керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов’язань.

Тобто, Закон встановлює, що кредитор зобов’язаний викласти в заяві обставини, що підтверджують підтвердження наявності зобов’язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання, безспірність грошових вимог, склад вимог, неплатоспроможність боржника та обставини щодо його відсутності, при цьому, не має значення розмір його вимог до боржника та строк виконання зобов’язань.

При встановленні господарським судом обставин безспірності вимог, а також складу вимог податкового органу слід зазначити наступне.

Враховуючи, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не встановлює, які зобов’язання належить вважати податком і збором, і які саме суми мають враховуватися господарським судом при порушенні провадження у справі про банкрутство за вимогами податкового органу, у тому числі у порядку ст. 52 цього Закону у відношенні відсутнього боржника; та з огляду на те, що до зобов’язань щодо сплати податків і зборів не можуть застосовуватися положення ст. 1 Закону про грошове зобов’язання, колегія суддів дійшла переконливого висновку, що слід узяти до уваги приписи статті 2 Закону України «Про систему оподаткування», яким встановлено, що під податком, збором (обов’язковим платежем) слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. При цьому, згідно статті 1 Закону України «Про систему оподаткування»податки і збори (обов’язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають. Таким чином, системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що закон не відносить суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов’язкових платежів).

У відповідності до ст..1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон України № 2181) податковим зобов’язанням платника податків вважається зобов’язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

В матеріалах справи № 12/101-10 відсутні належні докази наявності узгодження суми податкового зобов’язання, яке виникло у 2008 році у боржника –Малого приватного підприємства «Спектр».

Згідно з положеннями Закону України «Про державну службу в Україні»пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника за порушення податкового законодавства.

Колегія суддів також зазначає, хоча у Законі про банкрутство встановлено обов’язок врахування окремо вимог кредиторів щодо несплачених штрафів, пені, інших фінансових санкцій, але такі вимоги не можуть бути підставою для порушення справи про банкрутство лише за наявності заборгованості за пенею, штрафом та іншими фінансовими санкціями (хоча у відповідності до Закону України № 2181 вони є узгодженими).

При встановленні господарським судом обставин відсутності боржника, а саме: відсутність за місцезнаходженням, неподання протягом року звіту до податкового органу, припинення підприємницької діяльності, суду при розгляді заяви кредитора слід брати до уваги надані кредитором в обґрунтування ознак відсутності лише належні та допустимі докази. У відповідності до приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У порядку, встановленому ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»до ЄДР вносяться відомості про відсутність боржника. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В матеріалах справи № 12/101-10 відсутні докази внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців про відсутність боржника –Малого приватного підприємства «Спектр», довідка з ЄДР станом на 24.09.2010 р. свідчить про те, що відносно боржника не знайдено записів проведення реєстраційних дій (а.с.5).

При встановленні обставин неподання звітності, господарський суд повинен виходити з наступного.

По - перше, Закон про банкрутство зазначає як обставину відсутності неподання звітності лише до податкового органу, і у цьому випадку, до заяви кредитора –контролюючого органу обов’язково повинні додаватися в якості доказів неподання до податкового органу декларацій та іншої бухгалтерської звітності - останні декларації, розрахунки, акти посадових осіб податкового органу про перевірку подання боржником звітності тощо.

По - друге, при обчисленні кредитором річного терміну неподання податкової звітності, слід виходити з приписів ст. 4.1.4. Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яким встановлюється базовий (звітний) період, який дорівнюється календарному місяцю, календарному кварталу або півріччю, календарному року, та порядок подання податкових декларацій. Саме з витіканням встановленого законом терміну подання податкової звітності кредиторам та суду при розгляді заяви про порушення справи про банкрутство слід відраховувати річний термін неподання звітності.

Враховуючи, що в матеріалах справи № 12/101-10 відсутні докази подання боржником - Малим приватним підприємством «Спектр»до податкового органу останньої декларації або іншої звітності у відповідності до податкового законодавства, з огляду на те, що суд не може узяти до уваги в якості єдиного належного доказу лише пояснення начальника або іншої повноважної особи податкового органу щодо стану подання звітності боржником, колегія суддів дійшла висновку, що лише подана довідка заступника начальника Глухівської МДПІ від 04.11.2010 р. № 4110/10/15-009 (а.с. 43) не є належним доказом неподання боржником протягом року звітності до податкового органу.

          Інших доводів щодо наявності обставин відсутності підприємницької діяльності боржника - Малого приватного підприємства «Спектр»ініціюючий кредитор не наводить у своєї заяві та не доводить відповідними доказами.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, припиняючи провадження у справі № 12/101-10, помилково послався на ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У відповідності до вимог ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

          Частиною 1 ст. 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника визнання його банкрутом" (далі по тексту постанови - Закон про банкрутство) встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

          Враховуючи, що вимоги ініціюючого кредитора до боржника не є грошовим зобов'язанням у відповідності до вимог Закону про банкрутство і не є податковим зобов’язанням у розумінні податкового законодавства, не доведено обставин відсутності боржника, при таких обставинах справи при виявленні обставин, що унеможливлюють подальший рух порушеної справи, при яких право та інтереси ініціюючого кредитора –Глухівської МДПІ не підлягають захисту в справі про банкрутство, оскільки такий спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а справа про банкрутство підлягає припиненню на підставі п.1. ст.80 ГПК України.

Колегія суддів зауважує, що при встановлених і зазначених вище обставинах господарським судом помилково порушено провадження у справі ухвалою господарського суду Сумської області від 28.10.2010 р. про банкрутство у відношенні Малого приватного підприємства «Спектр», не було надано належної правової оцінки зазначеним у заяві ініціюючого кредитора обставинам відсутності боржника та складу грошових вимог до нього.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не ґрунтується на вимогах законодавства і не підлягає задоволенню, а помилкове застосування ст.. 40 Закону про банкрутство не призвело до прийняття неправильного судового рішення, тому оскаржувану ухвалу господарського суду Сумської області від 29.11.2010 року про справі № 12/101-10 слід залишити без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99,101, п.1 ч.1 ст.103, ст.ст.105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів харківського апеляційного господарського суду; -

постановила:

Апеляційну скаргу Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на ухвалу господарського суду Сумської області від 29.11.2010 р. по справі № 12/101-10 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 29.11.2010 р. по справі № 12/101-10 залишити без змін.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

суддя О.А. Пуль

                               суддя Я.О. Білоусова