Постанова № 13504405, 12.01.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„04” січня 2011 року                                                            Справа № 38/248-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., судді Сіверін В.І., Черленяк М.І.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників:

позивача –не з’явився

відповідача –Скрипник І.А.

перша третя особа –не з’явився

друга третя особа –Павловский Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради та Харківської обласної спілки споживчих товариств на рішення господарського суду Харківської області від 15 вересня 2010 року по справі № 38/248-10

за позовом ТОВ „ВП „Термодімбуд”, м. Харків

до ЗАТ „Ремхладомонтаж”, м. Харків,

про визнання правочину дійсним

та за зустрічним позовом ЗАТ „Ремхладомонтаж”, м. Харків,

до ТОВ „ВП „Термодімбуд”, м. Харків

про визнання договору недійсним та визнання права власності,

треті особи –Харківська міська рада Харківської області, м. Харків

                     Харківська обласна спілка споживчих товариств, м. Харків,

                                                  встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 вересня 2010 року по справі № 38/248-10 (суддя Жельне С.Ч.) в позові ТОВ „Виробниче підприємство „Термодімбуд” до ЗАТ „Ремхладомонтаж” про визнання договору дійсним відмовлено. Зустрічний позов ЗАТ „Ремхладомонтаж” до ТОВ „Виробниче підприємство „Термодімбуд” про визнання договору недійсним та визнання права власності задоволено. Визнано договір купівлі-продажу нежитлових будівель, що розташовані по вул. Чугуївській, 80 у м. Харкові від 27.08.2009 року укладений між ТОВ „Виробниче підприємство „Термодімбуд” та ЗАТ „Ремхладомонтаж” недійсним. Визнано за Закритим акціонерним товариством „Ремхладомонтаж” (код 30427815) право власності на нежитлові будівлі загальною площею 3079,2 м. кв., що розташовані по вул. Чугуївській, 80 у м. Харкові та складаються з наступних будівель: літ. „А-1” площею 748,4 м. кв., літ. „В-2” площею 1137,4 м. кв., літ. „Б-1” площею 277,2 м. кв., літ. „Д-1” площею 197 м. кв., літ. „Е-1” площею 76,6 м. кв., літ. „Г-1” площею 505,4 м. кв., літ. „Ж-1” площею 137,2 м. кв.

В обґрунтування судового рішення суд першої інстанції виходив із того, що 27 серпня 2009 року між ТОВ „Виробниче підприємство „Термодімбуд” та ЗАТ „Ремхладомонтаж” був підписаний договір купівлі –продажу спірних нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Чугуївська, 80. На момент укладення цього договору ЗАТ „Ремхладомонтаж” було власником зазначеного майна та набуло право власності на це майно шляхом отримання до свого статутного фонду від засновників даного майна, що підтверджується засвідченим договором від 26.09.2001 р. Однак, зазначений договір купівлі-продажу укладений з порушенням вимог ст. 657 ЦК України та у відповідності до ст. 220 ЦК України є нікчемним, оскільки спірне майно за цим договором не передавалося, кошти за договором не сплачені. Задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції послався на норми ст. 392 ЦК України, якою передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Харківська міська рада на рішення господарського суду Харківської області від 15 вересня 2010 року по справі № 38/248-10 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги Харківська міська рада з посиланням на норми ст. 91 ГПК України вказує, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про права та обов’язки міської ради, оскільки з судового рішення вбачається, що позивач за зустрічним позовом не надав до суду доказів, які б підтверджували виникнення у ЗАТ „Ремхладомонтаж” права власності чи права користування земельною ділянкою, на якій розташовані нежитлові приміщення по вул. Чугуївській, 80 у м. Харкові. Крім того, апелянт вважає, що ЗАТ „Ремхладомонтаж” не надало доказів в підтвердження права власності на нерухоме майно, а ст. 392 ЦК України, яка була застосована судом першої інстанції, не може застосовуватися на дані правовідносини. Крім того, з посиланням на Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, Закон України „Про основи містобудування” та Закон України „Про планування і забудову територій” Харківська міська рада вказує, що позивачем не надано доказів затвердження акту державної приймальної комісії органом місцевого самоврядування, ЗАТ „Ремхладомонтаж” до Харківської міської ради із заявою про видачу свідоцтва про право власності не звертався, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовів відмовити в повному обсязі.

Харківською обласною спілкою споживчих товариств на рішення господарського суду Харківської області від 15 вересня 2010 року по справі № 38/248-10 також було подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги Харківська обласна спілка споживчих товариств зазначає, що вона є єдиною особою, яка мала права стосовно спірного нерухомого майна, яке знаходиться за адресою по вул. Чугуївській, 80 у м. Харкові, оскільки Харківська Облспоживспілка „Ремхладомонтаж” було реорганізовано, земельна ділянка відводилася рішенням міськвиконкому Дослідно-експериментальному заводу Облспоживспілки, який згідно акту приймання-передачі від 26.02.1999 р. був переданий на баланс Спільного підприємства „Ново-Салтівський ринок”, а потім основні засоби за рішенням зборів засновників спільних підприємств Харківської Облспоживспілки від 14 червня 1999 року № 09 були передані на баланс підприємству Харківської Облспоживспілки „Ремхладомонтаж”. У 1999 році Харківськ аоблспоживспілка та підприємство Харківської облспоживспілки „Ремхладомонтаж” зверталися до КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації” та виконкому Харківської міської ради з проханням про видачу свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно, однак питання про видачу такого свідоцтва вирішено не було і виконавчий комітет Харківської міської ради не вчинив необхідних дій щодо видачі свідоцтва про право власності. Третя особа також вказує на те, що судом першої інстанції не з’ясовані факти, які мають значення для прийняття рішення, оскаржуваним рішенням були порушені права Харківської обласної спілки споживчих товариств, як власника спірного нерухомого майна, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів.

          Позивач за первісним позовом –ТОВ „ВП „Термодімбуд” свого представника в судове засідання не направив, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином.

          Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом у наданих до суду письмових запереченнях вказує, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2010 року залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

          Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні в ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 15 вересня 2010 року підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Закрите акціонерне товариство „Ремхладомонтаж” створено в результаті реорганізації шляхом перетворення підприємства облспоживспілки „Ремхладомонтаж” і є його правонаступником (п.п. 1.1 та 1.3 Статуту ЗАТ „Ремхладомонтаж”).

           Підприємству облспоживспілки „Ремхладомонтаж” (до його реорганізації шляхом перетворення) було передано на баланс від СП „Ново-Салтівський ринок” майно (у тому числі нерухоме), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме, витягом с протоколу засідання зборів Ради засновників спільних підприємств Харківської облспоживспілки від 14.06.1999 р. (л.с. 56), Актом приймання –передачі основних засобів, затвердженого Головою правління Харківської облспоживспілки Козулько В.В. (л.с. 61-64).          Також, матеріали справи (містять Висновок управляння містобудування та архітектури від 02.11.1999 р. № 4440 про інвентаризацію земельної ділянки підприємства ОСС „Ремхладомонтаж” по вул. Чугуївській, 80 у Червонозаводському районі м. Харкова. У цьому висновку вказується, що земельна ділянка відводилася рішенням міськвиконкому від 12 січня 1983 р. за № 20-6 Дослідно-експериментальному заводу Облспоживспілки. Згідно Акту передачі від 26 лютого 1999 р. Дослідно-експериментальний завод був переданий на баланс СП „Ново-салтівський ринок”. Засіданням зборів Ради засновників сіпальних підприємств Харківської облспоживспілки від 14 червня 1999 р. № 09, основні засоби СП „Ново-салтівський ринок” були передані на баланс підприємства Облспоживспілки „Ремхладомонтаж”, вищим органом управління якого було Правління Харківської облспоживспілки (п.1 розділу IV Статуту підприємства облспоживспілки „Ремхладомонтаж” –л.с. 57-60).

          26 вересня 2001 року Харківською обласною спілкою споживчих товариств та Закритим акціонерним товариством „ВК Світло шахтаря” було створено Закрите акціонерне товариство „Ремхладомонтаж”, яке є правонаступником підприємства облспоживспілки „Ремхладомонтаж” (пункт 1.3 Статуту ЗАТ „Ремхладомонтаж” та п. 2. ст. 1 Установчого договору про створення Закритого акціонерного товариства „Ремхладомонтаж” від 26.09.2001 р.).

          Згідно Акту приймання –передачі основних засобів від 28 вересня 2001 року, Харківська облспоживспілка передала до статутного фонду ЗАТ „Ремхладомонтаж” нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Чугуївська, 80, а саме: будинок контори 216 кв.м., одноповерховий цегляний будинок, рік вводу в експлуатацію 1970; будинок вагового механічного цеху, двоповерховий будинок площею 1007 кв.м., рік вводу в експлуатацію 1970; будинок цехів побутових холодильників –одноповерховий цегляний будинок площею 635 кв.м., рік вводу в експлуатацію 1970; будинок колишнього гуртожитку площею 278 кв.м., рік вводу в експлуатацію 1970; склад готової продукції площею 137,2 кв.м., рік вводу в експлуатацію 1975; будинок заводо-управління площею 626,7 кв.м., рік вводу в експлуатацію 1984; авто майстерня –гараж площею 197 кв.м., рік вводу в експлуатацію 1981; павільйон холодильників площею 76,6 кв.м., рік вводу в експлуатацію 1981 та інше майно. Акт приймання-передачі основних засобів від 28 вересня 2001 року, затверджений Головою Харківської облспоживспілки Близняк В.Б., є додатком до Установчого договору про створення Закритого акціонерного товариства „Ремхладомонтаж” , підписаного сторонами 26 вересня 2001 року, який у встановленому порядку недійсним також не визнавався.

          Відповідно до ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 р.) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

          Частиною 4 „Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, передбачено, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 ЦК України ст. 12 Закону України „Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

          Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що згідно Висновку управління містобудування та архітектури від 02.11.1999 р. № 4440 по інвентаризації земельної ділянки підприємства ОСС „Ремхладомонтаж”, правонаступником якого є ЗАТ „Ремхладомонтаж”, земельна ділянка по вул. Чугуївській, 80 у Червонозаводському районі м. Харкова, на якій розташовані спірні нежитлові будівлі, відводилася рішенням міськвиконкому від 12 січня 1983 року за № 20-6 дослідно-експериментальному заводу облспоживспілки. Згідно Акту передачі від 26 лютого 1999 року Дослідно-експериментальний завод був переданий на баланс СП „Новосалтівський ринок”, а потім за рішенням Ради засновників спільних підприємств Харківської облспоживспілки від 14 червня 1999 р. № 09 основні засоби були передані на баланс підприємства облспоживспілки „Ремхладомонтаж”. Спірні нежитлові будівлі, які були передані до статутного фонду ЗАТ „Ремхладомонтаж”, були побудовані протягом 1970 -1984 років, про що вказується в Акті приймання-передачі основних засобів від 14 червня 1999 року та від 28 вересня 2001 року, а також технічних паспортах на будівлі, виготовлені КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації” 20 травня 1999 року.

          Закон України „Про основи містобудування” був прийнятий 16.11.1992 року, а Закон України „Про планування і забудову територій” 20 квітня 2000 року, Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243, тобто, зазначені нормативні акти були прийняті після будівництва і введення в експлуатацію спірних нежитлових будівель по вул. Чугуївській, 80 у м. Харкові.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає безпідставними посилання Харківської міської ради в апеляційній скарзі на норми Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, Закону України „Про основи містобудування” , Закону України „Про планування і забудову територій”, Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243, Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5.

          Крім того, спірні нежитлові будівлі були побудовані у встановленому чинним на той час законодавством порядку на земельній ділянці по вул. Чугуївська, 80 у м. Харкові, яка була відведена рішенням міськвиконкому від 12 січня 1983 року за № 20-6 дослідно-експериментальному заводу облспоживспілки, а тому спірні нежитлові будівлі не є об’єктами самочинного будівництва.

          Також, суд вважає необгрунтованими посилання заявників апеляційних скарги на порушення Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, оскільки відповідно до ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року), ст. 334 ЦК України право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

При цьому, право власності на нежитлові будівлі загальною площею 3079,2 м. кв., що розташовані по вул. Чугуївській, 80 у м. Харкові і які складаються з будівель: літ. „А-1” площею 748,4 м. кв., літ. „В-2” площею 1137,4 м. кв., літ. „Б-1” площею 277,2 м. кв., літ. „Д-1” площею 197 м. кв., літ. „Е-1” площею 76,6 м. кв., літ. „Г-1” площею 505,4 м. кв., літ. „Ж-1” площею 137,2 м. кв. було набуто Закритим акціонерним товариством „Ремхладомонтаж”, на їх думку, правомірно і виникнення права власності на нерухоме майно у Закритого акціонерного товариства „Ремхладомонтаж” згідно вимог чинного на той час законодавства не було пов’язане з фактом державної реєстрації нерухомого майна та видачі свідоцтва про право власності.

В свою чергу, ЗАТ „Ремхладомонтаж” не було обґрунтовано порушення, оспорювання або невизнання його прав чи законних інтересів при прийнятті оскаржуваного рішення про визнання права власності на нежитлові будівлі по вул. Чугуївській, 80 зі сторони ТОВ "ВП "Термодімбуд".

У той же час, визнання права власності на нежитлові будівлі по вул. Чугуївській, 80 у м. Харкові за ЗАТ „Ремхладомонтаж” на час розгляду справи оспорюється тільки Харківською обласною спілкою споживчих товариств. Останній вважає що він є єдиною особою, що має підстави для оформлення права власності на спірне нерухоме майно.

Отже, колегія суддів вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення, в частині задоволення зустрічного позову, суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи.

Щодо позовних вимог ТОВ «Виробниче підприємство «Термодімбуд», слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З пункту 13 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вбачається, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Також, в постанові Верховного Суду України зазначено, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Крім цього, Верховний Суд України вказує, що у зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційні скарги Харківської міської ради Харківської області та Харківської обласної спілки споживчих товариств задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 15 вересня 2010 року по справі № 38/248-10 скасувати частково.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий суддя Ільїн О.В

Суддя Сіверін В.І.

Суддя Черленяк М.І.

Повний текст постанови підписаний 10.01.2011 року