Постанова № 13503721, 23.12.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2010 року Справа № 5002-23/3657.1-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіПрокопанич Г.К.,

суддівЗаплава Л.М.,

Остапової К.А.,

за участю представників сторін:

прокурор, Горщак Руслан Миколайович, посвідчення НОМЕР_1, помічник військового прокурора Севастопольського гарнізону Військово - Морських Сил України;

представник позивача, не з'явився, Міністерство оборони України;

представник позивача, Максимова Наталія Валеріївна, довіреність № 32 від 18.01.10, Центр медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" (військова частина А0360);

представник відповідача, Загородня Олена Костянтинівна, довіреність № 1258 від 07.12.10, Партенітська селищна рада;

представник відповідача, Попкова Євгенія Адонівна, довіреність № б/н від 16.08.10, товариство з обмеженною відповідальністю "Ерайз 96";

представник третьої особи, не з'явився, Державне підприємство "Ялтинський морський торговельний порт";

представник третьої особи, не з'явився, Алуштинське міське управління земельних ресурсів;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерайз 96" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 27.09.2010 року у справі №5002-23/3657.1-2010

за позовом Військового прокурора Севастопольського гарнізону (вул. Суворова,27,Севастополь,99011) , виступаючого в інтересах держави в особі:

Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001) Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" (військова частина А0360) (Партеніт, м. Алушта,98542) до Партенітської селищної ради (вул. Паркова, 1,Партеніт,98542) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерайз 96" (вул. Глінкі, б. 80,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000) (вул. Глінкі, 64-а,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000) 3-тя особа Державне підприємство "Ялтинський морський торговельний порт" (вул. Рузвельта, 5,Ялта,98600) Алуштинське міське управління земельних ресурсів (пл. Радянська, 1,Алушта,98500) про визнання недійсним рішення та договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 27.09.2010 року у справі №5002-23/3657.1-2010 позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Партенітської селищної ради від 15.11.2001 року №26-30. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,0649 га від 15.01.2002 року , реєстровий №187, укладений між Партенітською селищною радою та підприємством „Ерайз”.

Не погодившись з постановленим судовим актом, товариство з обмеженню відповідальністю "Ерайз 96" подало апеляційну скаргу, просило скасувати рішення суду першої інстанції, у позові відмовити, посилаючись, що на час укладення договору оренди земельна ділянка площею 0,0649 га нікому не відводилася, не була землями оборони, про що було надано висновок Управління земельних ресурсів, державної землевпоряджувальної експертизи, та яка є власністю Партенітської селищної ради.

Письмових заперечень проти апеляційної скарги не надходило.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду на 23 листопада 2010 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Заплава Л.Н., Фенько Т.П.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 року суддю Заплава Л.М. було замінено на суддю Остапову К.А.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 року розгляд апеляційної скарги був відкладений.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року суддів Остапову К.А., Фенько Т.П. було замінено на суддів Градову О.Г., Заплава Л.М.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року розгляд справи був відкладений.

Розпорядженням виконуючого обовязки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 року суддю Градову О.Г. було замінено на суддю Остапову К.А.

У судове засідання 21 грудня 2010 року представники Міністерства оборони України та третіх осіб не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача та третіх осіб.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

У липні 2005 року військовий прокурор Ялтинського гарнізону, виступаючи в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, військової частини А-0360 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Партенітської селищної ради, зацікавлена сторона - товариство з обмеженою відповідальністю "Ерайз 96", просив визнати недійсними рішення Партенітської селищної ради від 15.11.2001 № 26-30 та договір оренди земельної ділянки площею 0,0649 га від 15.01.2002, реєстровий №187, укладений між Партенітською селищною радою та підприємством "Ерайз".

Позовні вимоги мотивовані тим, що вищеперелічені акт та договір порушують права позивачів, які вважають себе власниками переданої в оренду земельної ділянки.

Відповідач та третя особа, заперечуючи проти позову, вважали його безпідставним з огляду на те, що земельна ділянка була передана у користування третій особі з дотриманням вимог Земельного кодексу України ( том 1 а.с. 84, 85)

Справа розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.06.-01.07.2008 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.2010 року, у задоволенні позову відмовлено на тих підставах, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами земельної ділянки позивача і не відноситься до земель оборони, у зв'язку з чим не має підстав вважати порушеними права та охоронювані законом інтереси Територіального центру курортології і реабілітації "Крим" Міноборони як землекористувача.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2010 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.2010р. у справі № 2-2/1275-2006 та рішення господарського Автономної Республіки Крим від 24.06.- 01.07.2008 скасовано. Справу № 2-2/1275-2006 направлено на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.09.2010 року залучені до участі у справі в якості співвідповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Ерайз", в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Державне підприємство "Ялтинський морський торговельний порт" (а.с. 139-140, том 6).

Оскаржене рішення мотивоване тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, та до яких належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під обєктами соціального - культурного, виробничого та житлового призначення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 пункту 2 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 26 січня 2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Позовні вимоги стосуються визнання недійсним як акту, так і договору, що, однак, не впливає безпосередньо на зміст вимог, оскільки як визнання незаконним, так і визнання недійсним акту тягнуть тотожні правові наслідки його реалізації.

Матеріали справи свідчать, що рішенням виконавчого комітету Алуштинської районної ради депутатів трудящих Кримської області від 03.04.1964 року № 181 спірна земельна ділянка площею 0,24 га була виділена для будівництва човнової станції санаторію "Фрунзенське" Міністерства оборони із земель відділення „Приморський” державного Никитського ботанічного саду.

Матеріали справи містять державний акт на право користування землею санаторію "Фрунзенське" Міністерства оборони про відведення у постійне користування 22, 5 га землі згідно з планом і описом меж.

Однак, земельна ділянка площею 0,24 га знаходиться поза межами земель, охоплених зазначеним державним актом та будь які передбачені Земельним кодексом України правовстановлюючі документи щодо надання її у користування позивачам відсутні.

Згідно витягу з Директиви Міністерства оборони України від 07.08.1997 року пропонується начальнику Головного військово-медичного управління Міністерства оборони України до 01.12.97 переформувати Центральний військовий санато рій "Крим" (смт Партеніт Автономної Республіки Крим), що утриму ється за штатом №27/749-51(01) чисельністю 20 військовослужбовців ,та 636 працівників Збройних Сил України та Центральний військовий санаторій "Фрунзенське" (смт. Партеніт - Автономної Республіки Крим), що утримується за штатом № 27/001-51(01) чисельністю 9 військовослужбовців та 521 працівник Збройних Сил України, у Територіальний центр курортології та реабілітації Збройних Сил Украї ни. Індентифікаційний код 07672406, код за схемою обліку КО 560 ТУО та ідентифікаційний код 08230975 анульовані.

Згідно договору купівлі-продажу державного майна від 24.11.1998 року Фонд майна Автономної Республіки Крим передав підприємству "Ерайз" державне майно будівлю кафе „Котлетна”, розташовани за адресою: місто Алушта, смт. Партенит, вул. Набережна (а.с. 29-32, том 1).

Відповідно до пунктів 1, 1.3 рішення виконавчого комітету Партенітської селищної ради від 05.03.1999 року № 49 вирішено дозволити підготовку технічного звіту під виділені земельні ділянки субєктам господарювання і підприємницької діяльності, а саме: Алуштинському філіалу підприємства "Ерайз" під кафе „Котлетна” з літнім майданчиком по вул. Набережна, згідно договору купівлі-продажу.

Матеріали справи свідчать, що листом від 05.09.2000 року представництво Фонду майна Автономної Республіки Крим зверталось до Партенітської селищної ради з клопотанням про виділення земельної ділянки для обслуговування будівлі кафе „Котлетна” з літнім майданчиком по вул. Набережна, площею 0,0649 га підприємству "Ерайз", оскільки обєкт було продано останньому за договором купівлі продажу №38-К 24.11.1998 року (а.с. 50, том 1).

Розпорядженням виконавчого комітету Партенітської селищної ради від 14.09.2000 року № 71 вирішено дозволити підприємству "Ерайз" складання проекту відводу земельної ділянки для розміщення кафе з літнім майданчиком, на земельній ділянці площею 0,1826 га за рахунок земель загального користування Партенітської селищної ради (а.с. 49, том 1).

Рішенням Партенітської селищної ради від 15.11.2001 року № 26-30 вирішено затвердити проект відводу та технічний звіт про винесення в натурі меж земельної ділянки, що використовується підприємством "Ерайз" під кафе „Котлетна” з літнім майданчиком по вул. Набережна, на земельній ділянці площею 0,0649 га для використання у комерційних цілях (а.с. 40, том 1).

Відповідно до змісту проекту відводу, земельна ділянка, яка проектується, раніше нікому на надавалася та відводиться на рахунок земель загального користування Партенітської селищної ради (а.с. 41-46, том 1).

Крім того, прийняттю рішення, яке є предметом спору, передувало рішення Партенітської селищної ради від 04.10.2001 року №25-15 , яким вирішено у звязку з відмовою ТЦКиР „Крим” приймати участь в оформленні земельної ділянки під кафе „Котлетна” дозволити підприємству "Ерайз" оформлення земельної ділянки без участі ТЦКиР „Крим” (том 1, а.с.65).

На підставі пункту 3 рішення Партенітської селищної ради №26-30 від 15.11.2001 між відповідачем та підприємством "Ерайз" 15.01.2002 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0649 га (зареєстровано в реєстрі за №187), яка розташована в смт. Партеніт по вул. Набережній (том 1, а.с. 78-79).

З листа начальника Алуштинського міського управління земельних ресурсів від 23.09.2002 року вбачається, що до розмежування земель державної та комунальної власності вся земля є державною, однак, згідно адміністративного територіального розмежування, вказана земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах Партенітської селищної ради, таким чином, надання земельних ділянок відноситься до компетенції Партенітської селищної ради (а.с. 81, том 1).

З листа начальника Алуштинського міського управління земельних ресурсів від 15.10.2003 року вбачається, що на час прийняття рішення Партенітською селищною радою від 15.11.2001 року спірна земельна ділянка в землях оборони не враховувалась, державний акт на спірну ділянку санаторію "Фрунзенське" не надавався (а.с. 4, том 2).

Матеріали справи свідчать, що згідно актів від 01.11.1963 року та від 01.01.1976 року на право користування землею санаторію "Фрунзенське" Міністерства оборони видано у постійне користування 28,68 га, та санаторію „Крим” Міністерства оборони 19,8 га ( том 2 а.с.131-134)

Згідно довідки № 361 Центр (територіальний Курортології та реабілітації) „Крим” (військова частини А 0360) включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організації України 30.12.1999 року № 428 (ас. 38, том 1).

Згідно державного акту на право постійного користування землею серії І-КМ № 003365 від 03.06.2004 року у користуванні позивача знаходиться 39,8228 га.

Крім того, з висновку державної землевпорядної експертизи від 27.06.2003 року № 1666к-25/119 вбачається виділення у користування всім власникам майна (човнові гаражі ТЦКиР ”Крим” , кафе з літнім майданчиком підприємства „Эройд” і портопункту ЯМТП ділянки за межами державних актів (том 2 а.с.128об).

Матеріали справи свідчать, що спірна земельна ділянка площею 0,0639 га накладається на земельну ділянку площею 0,2400 га, яка у межі земельної ділянки, переданої у користування санаторію "Фрунзенське" Міністерства оборони згідно державного акту від 03.04.1964 року не входила, оскільки була передана санаторію "Фрунзенське" Міністерства оборони на підставі рішення Алуштинської міської ради № 181 від 03.04.1964 з земель відділення „Приморський” державного Никитського ботанічного саду.

Зазначене рішення реалізоване шляхом винесення меж земельної ділянки в натурі на отримання у встановленому порядку державного акту не було. Отже, спірна земельна ділянка ніколи не відносилась до земель оборони.

Право користування землею під обєктами нерухомого майна переходить власникам обєкту нерухомості згідно норм статті 30 Земельного кодексу України 1990 року, статті 120 Земельного кодексу України 2001 року.

Згідно статті 30 Земельного кодексу України (1990 року) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Стаття 120 Земельного кодексу України передбачає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Крім того, земельні правовідносини не містять елементу правонаступництва, тому до оформлення позивачем у встановленому порядку права землекористування, тобто, до 2004 року вважати, що його права були порушені як прийняттям рішення Партенітською селищною радою 15.11.2001 року, так і укладенням договору оренди від 15.01.2002 року підстави відсутні.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2010 року у справі № 2-18/1891.1-2010 (2-3/16175-2007).

Також матеріали справи свідчать, що відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Ерайз 96" фактично користується земельною ділянкою, оскільки будівля, яка належить сторонам у справі, має два рівні і кожен з власників обладнав окремий вихід на відповідні земельні ділянки.

За таких обставин судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 104 та пунктом 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового акту та прийняття нового про відмову у позові.

Керуючись статтями 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, судПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ерайз 96" задовольнити.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2010 року у справі №5002-23/3657.1-2010 скасувати.

У позові військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" до Партенітської селищної ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Ерайз 96" про визнання недійсним рішення Партенітської селищної ради від 15.11.2001 року №26-30 та договору оренди земельної ділянки площею 0,0649 га від 15.01.2002 року, реєстровий №187, укладеного між Партенітською селищною радою та підприємством „Ерайз” відмовити.

Головуючий суддяГ.К. Прокопанич

СуддіЛ.М. Заплава

К.А. Остапова