Постанова № 13502951, 12.01.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВАІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.11 Справа № 4/78-1395

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів:Давид Л.Л.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ", с. Ступки, Тернопільського району, Тернопільської області.

на рішення господарського суду Тернопільської області від 04.11.2010р.

у справі №15/174

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Чернівці. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ", с. Ступки, Тернопільського району, Тернопільської області

про стягнення 57 840 грн. 56 коп.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 - представник;

від відповідача: Котис В.Я.- представник.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 04.11.2010р. у справі №15/174 (суддя Бурда Н.М.) частково задоволено позовні вимоги, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ", вул. Тернопільська, 35, с. Ступки, Тернопільського району, Тернопільської області, ідент. код 32941822- на користь Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1 38 029 (тридцять вісім тисяч двадцять дев'ять) грн. 96 коп. заборгованості, 4 671 (чотири тисячі шістсот сімдесят одну) грн. 06 коп. пені, 3 358 (три тисячі триста пятдесят вісім) грн. 85 коп. індексу інфляції, 872 (вісімсот сімдесят дві) грн. 99 коп. три проценти річних, 469 (чотириста шістдесят дев'ять) грн. 33 коп. в повернення сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на тому, що відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, і в установлений строк, а оскільки відповідачем дані строки порушено, він повинен нести відповідальність, передбачену п.6.1 договору №04/01-03/07 від 04.01.2007р., у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, що відповідно до здійсненого судом розрахунку по кожній накладній окремо, з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, становить 4 671 грн. 06 коп. (по видатковій накладній № РН 0000109 від 18.09.2009р. за період з 19.10.2009р. по 19.04.2010р. з врахуванням проведених відповідачем платежів від 29.01.2010р. на суму 2000 грн., 02.02.2010р. на суму 2000 грн., 17.02.2010р. на суму 1000 грн., 14.04.2010р. на суму 1000 грн., 27.04.2010р. на суму 1000 грн., 29.04.2010р. на суму 1000 грн., 14.05.2010р. на суму 1000 грн., становить 2093 грн. 98 коп., по видатковій накладній № РН 0000127 від 29.10.2009р. за період з 30.11.2009р. по 30.05.2010р. становить 2577 грн. 08 коп., з врахуванням повернення товару згідно накладної на повернення № ВН-0000001 від 17.02.2010р. на суму 1 516 грн. 20 коп.). Позов в частині стягнення 636 грн. 40 коп. пені задоволенню не підлягає, оскільки пеня в цій частині нарахована без врахування вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Відповідно до здійсненого судом розрахунку (з врахуванням проведених відповідачем платежів), розмір втрат від інфляції за прострочення виконання зобовязання за період з жовтня 2009р. по березень 2010р. становить 3 358 грн. 85 коп., три проценти річних від простроченої суми за період з 19.10.2009р. по 14.07.2010р. становить 872 грн. 99 коп., а тому в частині стягнення 257 грн. 33 коп. інфляційних та 13 грн. 97 коп. трьох процентів річних суд відмовив, як надмірно заявленій. Щодо стягнення з відповідача 10 000 грн. витрат на залучення компанії з надання юридичних послуг та представництва в суді (розцінених судом як збитки у вигляді додаткових витрат), господарський суд відмовив, виходячи при цьому із того, що заявлена позивачем до стягнення грошова сума у розмірі 10 000 грн., яка полягає у витратах на залучення компанії з надання юридичних послуг та представництва в суді, не може розглядатись як завдані йому (позивачу) відповідачем збитки, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному звязку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за іншим договором (правову позицію з цього питання викладено і в постанові Верховного Суду України від 04.03.2002р. у справі №2/217). Таким чином, віднесення позивачем 10 000 грн. до збитків у вигляді додаткових витрат, які полягають у витратах на залучення компанії з надання юридичних послуг та представництва в суді суперечить закону, зокрема положенням ст. ст. 224, 225 ГК України та ст. ст. 22, 623 ЦК України.За таких обставин справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами, підлягають до задоволення частково в розмірі 46 932 грн. 86 коп., в тому числі: 38 029 грн. 96 коп. заборгованості, 4 671 грн. 06 коп. пені, 3 358 грн. 85 коп. індексу інфляції та 872 грн. 99 коп. три проценти річних.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції дійшов передчасно висновку про поставку позивачем відповідачу товару на виконання умов договору № 04/01-03/07 за видатковими накладними внаслідок ненадання належної правової оцінки договірним умовам, визначеним сторонами в пунктах 1.1, 1.2, 2.1, 8.2 цього договору, всупереч приписів ст.ст.38,43 Господарського процесуального кодексу України без витребування у позивача передбачених даним договором замовлень відповідача, прайс-листів, а також з наданням належної правової оцінки повідомленню відповідача № 08/4-1 від 08.04.2009р. про припинення дії даного договору.В матеріалах справи відсутні докази пред'явлення позивачем відповідачу вимог щодо виконання оплати за отриманий товар зазначений у видаткових накладних, а тому й вимоги про стягнення боргу в судовому порядку є передчасними.

Скаржник зазначає, що терміни (строки) виконання зобов'язань по оплаті не визначено сторонами і в самому договорі № 04/01-03/07.

Відповідно до п.2.3 договору № 04/01-03/07, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення готівки в касу постачальника. Оплата товару проводиться на умовах: відтермінування платежу ЗО (тридцять) календарних днів.

В зв»язку із наведеним, апелянт вказуючи на вимоги норм ч.1 ст.251, ч.1 ст.252, ч.1 ст.253, ч.2 ст.530, ст.612 ЦК України, зазначив, що сторонами, як вбачається з змісту договору № 04/01-03/07, не було визначено та не досягнуто згоди щодо «відповідної календарної дати або настання події», з якою пов'язано початок перебігу зазначених в ньому ЗО (тридцяти) календарних днів.

Позивач доводи апеляційної скарги заперечив у відзиві, вказавши, що:

Заявка на поставку товару згідно договору №04/01-03/07 від 4 січня 2007 року була зроблена відповідачем у усній формі по телефону.

Одержання продукції відповідачем підтверджується розписом його представника (ОСОБА_4) у видаткових накладних (№ РН-0000109 від 18 вересня 2009 року та № РН-0000127 від 29 жовтня 2009 року), який діяв на підставі довіреностей, виданими на підставі п. 13 наказу Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.96. «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», що дає право його найманим робітникам одержувати від позивача виготовлену продукцію (пакети).

Дії представників відповідача, у порядку ст. 241 ЦК України, схвалені його посадовою особою, що використовує печатку підприємства в порядку передбаченому п.п. 3.4.1. наказом «Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів»№ 17 від 1999.01.11.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.п. 2.1., 2.3. ціна товару, що постачається, визначається у відповідності з ціною вказаною у прайс-листах постачальника, які діють на момент виконання постачальником заявки покупця і вказуються в накладних, а також сторони домовились, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів у касу постачальника.

Таким чином, після часткової оплати коштів відповідач визнав факт отримання товару, що підтверджується банківськими виписками від 02.022010р.; 29.01.2010р.; 14.04.2010р.; 29.04.2010р.; 17.02.2010р.; 27.04.2010р.; 14.05.2010р.

Окрім наведеного, позивач просить суд взяти до уваги, те що відповідачем після дати яку він вважає, що договір № 04/01-03/07 від 04 січня 2007 року вже розірваний, відповідач проводить оплату, видає довіреність на отримання товару по даному договору та підписує видаткову накладну № РН-0000089 від 07 серпня 2009 року.

У зв»язку із наведеними у відзиві запереченнями, позивач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду залишити без змін.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши думку представників сторін, дослідивши правильність застосування господарським судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права і обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

4.01.2007р. між ОСОБА_2 (постачальник) та ТзОВ «Захід ТМ»(покупець) укладено договір №04\01-03/07 на поставку товару відповідно до п1.1 якого, постачальник бере на себе зобов»язання постачати покупцю товар згідно заявки, а покупець бере на себе зобов»язання його прийняти та оплатити.

Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Сторонами на основі вільного волевиявлення погоджені умови договору та його зміст, який є обовязковими для сторін.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, поставка товару позивачем по накладних №РН-0000127 від 29.10.2009р. та №РН-0000109 від 18.09.2009р. відбувалось без дотримання умов укладеного між сторонами договору.

Так, в матеріалах справи відсутня заявка покупця, яка погоджена постачальником, як того вимагає пункт 1.1,1.2 договору, відсутні прайс-листи постачальника, у відповідності до яких згідно п.2.1 договору №04\01-03\07 визначається ціна товару на момент виконання заявки.

Видаткові накладні, по яких здійснювалась поставка, містять підставу відпуску продукції «рахунок-фактура»від 18.09.2009р. та «безготівковий рахунок».

Крім того, умовами договору, передбачено оплату за отриманий товар з відтер- мінуванням платежу 30 календарних днів, як готівковим рахунком в касу постачальника так і безготівковим (п.2.3).

Копії банківських виписок з руху коштів позивача свідчать, що оплату покупець здійснював у різні терміни, по мірі наявності у відповідача обігових коштів, з різними призначеннями платежу, що свідчить, що при поставці продукції та її оплаті, сторони не керувались умовами договору.

Апеляційна інстанція приходить до висновку, що поставка товару по накладних, зазначених позивачем в позовній заяві, як на підставу позову, здійснювалась не за умовами укладеного між сторонами договору, а тому до зобов»язань сторін належить застосувати загальні норми цивільного законодавства, які встановлюють виконання зобов»язання, належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог ЦК України, звичаїв ділового обороту та інших вимог, які звичайно ставляться (ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України).

За отриману по накладній №РН-000109 від 18.09.2009р. , та №РН-000127 від 29.10.2009р. продукцію, відповідач розрахунки провів частково, на суму 9000 грн., та згідно видаткової накладної №3К-000022 від 21.12.2009р. повернув позивачу продукцію на суму 1516,20 грн., яку ним прийнято. Борг в сумі (48546,16-9000-1516,20)= 38029,96 грн. залишився не оплаченим, а тому підставно стягнено місцевим господарським судом в примусовому порядку.

В частині стягнення з відповідача пені в сумі 4671,06 грн. за несвоєчасну оплату за отриманий товар згідно договору, висновок суду є невірним, з огляду на неповне дослідження судом обставин справи, а саме щодо відсутності між сторонами зобов»язань, які виникають з договору поставки №04-01/03-07 від 0.01.2007р.

В частині стягнення пені, в позові позивачу належить відмовити.

Не підлягають до задоволення вимоги щодо стягнення інфляційних та річних в сумі відповідно 3358,85 грн. та 872,99 грн., оскільки в матеріалах справи не міститься вимоги постачальника про оплату поставленої продукції, направленої відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, а тому боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов»язання (ст.612 ЦК України).

Судові витрати за позовом в частині відмови в стягненні пені, інфляційних, річних в сумі 89,03 грн., покладаються на позивача.

Розмір задоволених вимог позивача становить 66 відсотків, відповідно пропорційно підлягають відшкодуванню витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (236х66:100)= 155,76 грн.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в стягненні 10000 грн. витрат на правову допомогу, з огляду на наступне.

Витрати позивачів та відповідачів, пов»язані з оплатою послуг адвокатів, розподіляються судом відповідно до ст.49 ГПК України.

Частина 3 ст.48 ГПК України, встановлює, що витрати, що підлягають оплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

У постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 1 жовтня 2002р., встановлено, що витрати за участь адвоката в розгляді справи підлягають сплаті лише в тому разі, якщо вони оплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались і їх сплата підтверджується відповідним фінансовим документом. Стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування як судових витрат сум, сплачених стороною за отримання послуг лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Позивачем не доведено та матеріалами справи не містять доказів, що ОСОБА_6, який представляв інтереси позивача, як працівник ТзОВ «БК-Експерт»з якою позивач уклав угоду про надання правової допомоги є адвокатом.

Крім того, місцевим господарським судом вірно встановлено, що не можуть розцінюватись заявлені позивачем вимоги в сумі 10000 грн. на правову допомогу, як збитки в розумінні ст.22,203 ГПК України, оскільки такі витрати не носять обов»язкоовго характеру і факт їх настання та розмір не знаходяться у необхідному зв»язку з оспорюванню шкодою (Постанова Верховного Суду України від 4.03.2002р. за позовом ТзОВ «Укренергосервіс»до Промінвестбанку та Першого українського міжнародного банку).

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.99,101,103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ",

с. Ступки, Тернопільського району, Тернопільської області задоволити частково.

2.Рішення господарського суду Тернопільської області від 4.11.2010р. в частині стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ", с. Ступки, Тернопільського району, Тернопільської області (ідент.код.32941822) на користь Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Чернівці (ідент.код.НОМЕР_2) 4671,06 грн. пені, 3358,85 грн. інфляційних, 872,99 грн. три відсотки річних, 89,03 грн. держмита, 80,24 грн. інформаційно-технічних витрат скасувати.

3. В цій частині прийняти нове рішення.

В позові про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ", с. Ступки, Тернопільського району, Тернопільської області (ідент.код.32941822) на користь Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Чернівці(ідент.код.НОМЕР_2) 4671,06 грн. пені, 3358,85 грн. інфляційних, 872,99 грн. три відсотки річних, 89,03 грн. держмита, 80,24 грн. інформаційно-технічних витрат - відмовити.

4.В іншій частині рішення суду залишити без змін.

5.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Чернівці (ідент. код. НОМЕР_1)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ", с.Ступки, Тернопільського району, Тернопільської області (ідент. код. 32941822) 44,50 грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

6.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку

7.Матеріали справи повернути в господарський суд Тернопільської області.

Головуючий-суддяКордюк Г.Т.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Мурська Х.В.